LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Порівняльний аналіз соціальних доктрин ісламу та Римо-католицької церкви

Як в ісламському, так і у християнському світі ця проблема є доволі гострою, та її успішне вирішення, у свою чергу, вимагає співпраці та діалогу обох релігій.

Показано, що в соціальних доктринах ісламу та Римо-католицької церкви присутній яскраво виражений заклик до гуманізації економічної сфери. У цьому їхня мета повністю збігається. Проте шляхи досягнення цієї мети в обох соціальних доктринах мають свої особливості. Виявлено, що суспільство виступає для мусульман своєрідним полем дії. Те ж саме стосується і їхнього відношення до економіки. Бюджет, фінансова система є полем дії для прибічників ісламу. Подяка Аллаху виступає для мусульман сенсом будь-якої економічної діяльності але, водночас, переносить цю діяльність до виміру сакрального та виражає відношення до трансцендентного. Все економічне вчення Корану існує довкола стрижня: здійснення зла проти людини чи обман є невигідним по відношенню до Бога, незалежно від величини можливого прибутку. В ісламській соціальній доктрині особливо підкреслюється перевага моральних цінностей над матеріальними благами. Етика в ісламі організовує та впорядковує всі аспекти особистісної поведінки. Можна стверджувати, що економічним настановам надано в ісламі таке саме значення, як і культовим діям. Заборона "ріба" виступає яскравим свідченням першості моралі в ісламі. Вона є свідченням поваги до суспільства та до волі Аллаха. Таким чином, принцип заборони "ріба" проявляється як на трансцендентному, так і на соціальному рівні. Що ж стосується соціальної доктрини Римо-католицької церкви, то лише нещодавно вона категорично висловилась відносно такого явища як лихварство та різко засудила його.

Відзначається, що як римо-католицька, так і ісламська соціальні доктрини схвалюють прагнення до збагачення, але, водночас, виступають за його правильне розуміння та використання. Ісламська соціальна доктрина закликає до збільшення благ з метою отримання влади над багатством. Схожу думку ми зустрічаємо і в енцикліці Папи Павла VI "Populorum Progressio", де стверджується про недопустимість такої ситуації, коли прибуток визнається головним мотивом економічного прогресу. Згідно з римо-католицькою соціальною доктриною, земні блага належать людям. Нестримне ж накопичення цих благ є аморальним, оскільки протирічить їхньому суспільному призначенню. Тому багатство здійснює свою функцію служіння людині тоді, коли воно призначене для того, щоби приносити користь іншим людям і суспільству. Римо-католицька церква виступає за гуманізацію економічних відносин та зміну менталітету. Зокрема, у душпастирській конституції Римо-католицької церкви Gaudium et Spes висувається твердження, яке визнає головною та основною метою економічного виробництва не створення якомога більше благ чи отримання найбільшого прибутку. Економічне виробництво, згідно з католицькою соціальною доктриною, покликане бути на службі в людства, керуватись моральними принципами, брати до уваги матеріальні потреби людини та вимоги її інтелектуального, морального, духовного та релігійного життя. На думку Павла VI, є абсолютно неприпустимим така ситуація, коли прибуток визнається головним мотивом економічного прогресу, конкуренція — основним законом економіки, а приватна власність — абсолютним правом, що є абсолютно необмеженим. Римо-католицька соціальна доктрина проголошує, що зв'язок між моральністю й економікою є необхідним і вкрай суттєвим: економічна діяльність і моральна поведінка є взаємопов'язаними та взаємозалежними. Згідно з католицькою соціальною доктриною, в економічному житті треба поважати та розвивати людську гідність, цілісність людської особистості та благо всього суспільства, адже людина є творцем і метою економіки. У ній стверджується, що сама економіка стає фактором соціальної ефективності, якщо моральність надихається справедливістю та солідарністю. Адже розвиток неможливо звести лише до процесу накопичення благ і послуг. Навпаки, саме лише накопичення, навіть заради спільного блага, не може бути достатньою умовою справжнього людського щастя. Мусульманська соціальна доктрина не виправдовує економічного розвитку, якщо той суперечить соціальній справедливості. Подібно до цього в душпастирській конституції Римо-католицької церкви Gaudium et Spes мова йде про те, що залежність від економіки та детермінованість споживацьким менталітетом здатна призвести до соціальної нерівності.

Підтверджується, що, на відміну від ісламської соціальної доктрини, в римо-католицькій економічна та релігійна сфери розділені, хоча й не є абсолютно розмежованими. Саме це зазначено у душпастирській конституції Собору про Церкву сьогодні Gaudium et Spes від 1965 року.

Автор показує, що повага до приватної власності є важливою особливістю обох соціальних доктрин. Одним із базових підмурків ісламської економічної моделі є концепція "намісництва" ("хілафа"). Дана концепція безпосередньо стосується також і права на приватну власність. Згідно з нею, людина не є повноправним власником певного ресурсу чи майна, а отримала довіру істинного господаря цього ресурсу, тобто Аллаха. Водночас, передбачається також і те, що разом із збільшенням майна людини збільшується і її відповідальність як уповноваженої Аллаха за забезпечення росту не лише власного, але й усього суспільства. Право приватної власності в ісламі є дозволеним, священним, недоторканим і закріплене Кораном. А його використання повинно підпорядковуватись моральним настановам і брати до уваги інтереси всього суспільства. Згідно з римо-католицькою соціальною доктриною, приватна власність забезпечує людині незалежність, право розпоряджатися власним майном і перебуває у тісному взаємозв'язку з особистою гідністю та особистими правами людини. Крім того, вона є однією з найміцніших гарантій свободи та гідності людей, створених за образом Божим, тому стверджується, що непохитним фундаментом кожного правильного економічного й суспільного устрою має бути право на приватну власність.

Підрозділ 3.2. "Праксеологічний вимір принципу солідарності в соціальних доктринах римо-католицизму та ісламу"містить розгляд таких наріжних питань, як: праця, система оподаткування та благочинність.

Показано, що одним із виявів суспільної солідарності в обох соціальних доктринах є відношення до податків і благочинної діяльності. Виявлено, що соціальна ісламська доктрина закликає мусульман віддавати частину їхнього постійного прибутку на суспільно-благодійницьку мету. Чимало дослідників звертають увагу на важливе значення податків в ісламі у світлі справедливості та солідарності у суспільстві. Соціальна доктрина Римо-католицької церкви у системі оподаткування виступає за принцип справедливості та рівності, дотримання спільного блага та рівних можливостей.

З'ясовано, що милостиня ("садака") проголошується в соціальній доктрині ісламу безпосереднім свідченням віри мусульманина. Завдяки їй, він, не зважаючи на свою любов до земного багатства, сподівається наблизитись до