LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православ'я в його інституційному розвитку: історіософський аналіз

позитивно впливатимуть на процес оптимізації міжцерковних, міжконфесійних та державно-церковних взаємин.

Особистий внесок здобувача. З дисертаційної проблематики виходили праці, написані здобувачем у співавторстві, а саме: Саган О.Н., Филипович Л.О. Релігійна ситуація в Україні: стан і головні проблеми першого півріччя 2004 р. (Людина і світ.– 2004.– №9.– С.2-12), де дисертантові належить аналіз стану православного чинника в Україні (ст. 2-6); Саган О.Н., Пащенко В.О. Православна церква в Україні (1921-1945 рр.) (Історія релігій в Україні.– Т.3.– К., 1999.– С. 394-443), де дисертанту належить аналіз державно-церковних відносин у зазначений час, підведення підсумків, а співавторові – надання фактологічного матеріалу, архівних даних; Саган О.Н., Головащенко С.І. Православ'я в контексті культури України XVIІ століття (Історія релігій в Україні.– Т.2. Українське православ'я.– К., 1997.– С. 345-360), де дисертанту належить аналіз впливу Українського православ'я на розвиток української культури (ст. 345-352), а співавторові – вплив православ'я в Україні на розвиток вітчизняної культури; Саган О.Н., Пащенко В.О. Православна церква в Україні (1945-80-ті рр. ХХ ст.) (Історія релігій в Україні. – Т.3.– К., 1999.– С. 444-465), де дисертанту належить аналіз державно-церковних відносин у зазначений час, підведення підсумків, а співавторові – надання фактологічного матеріалу, архівних даних; Саган О.Н., Климов В.В. Державно-церковні відносини в Україні (Академічне релігієзнавство. – К., 2000.– С. 603-615), де дисертанту належить аналіз державно-церковних відносин до ХХ ст., підведення висновків (ст. 603-607, 614-615); Саган О.Н., Закович М.М. Культова особливість як основа конфесійної диференціації (Академічне релігієзнавство. – К., 2000.– С. 269-276), де дисертанту належить аналіз етнокультових особливостей етноконфесійного комплексу, підведення підсумків (ст. 270-272, 275-276).

Апробація результатів дисертації систематично здійснювалася в процесі участі дисертанта в сорока міжнародних та всеукраїнських науково-теоретичних й науково-практичних конференціях. Серед найбільш значимих конференцій виділимо: Всеукраїнська науково-практична конференція "Ідея національної Церкви в Україні" (17-18 жовтня 1997 р., Тернопіль); Міжнародна наукова конференція "Християнство в контексті історії і культури України" (28-29 листопада 1997 р., Київ); Всеукраїнські Річинські читання (Кременець, 22 квітня 1998 р.; Тернопіль-Кременець, 22 вересня 2000; Тернопіль-Кременець-Володимир-Волинський, 12-13 червня 2002 р.); Міжнародна наукова конференція "Християнство: контекст світової історії та культури" (Київ, 21-22 грудня 1999 р.); Міжнародна наукова конференція "Християнство і національна ідея" (Тернопіль, 10-11 жовтня 1999 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Свобода совісті й забезпечення міжрелігійного взаєморозуміння". (21-23 червня 2001 р., Москва); Міжнародна конференція "Впровадження Декларації Асамблеї ООН від 25.ХІ.1981 р. "Про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії чи переконань": двадцять років досвіду". (8-10 жовтня 2001 р., м.Прово, США); Міжнародна конференція "Роль коаліцій релігійних організацій у забезпеченні релігійної свободи і загального добробуту у світі" (11 жовтня 2001 р., Вашингтон); Всеукраїнська наукова конференція "Християнство в історії слов'янських народів" (2 листопада 2001 р., м.Рівне); Міжнародна науково-практична конференція "Православні духовні цінності і сучасність" (21 березня 2003 р., Київ); Міжнародна науково-практична конференція "Християнські цінності в культурі та освіті" (19-20 червня 2003 р., м.Острог); Міжнародна науково-практична конференція "Релігія і Церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення" (23 червня 2003 р., Київ); Міжнародна конференція "Польсько-українські дослідження релігії: історія і сучасність" (25-26 жовтня 2003 р., м.Ломниця, Польща); Міжнародна конференція "Православні духовні цінності в контексті формування сучасного світу" (26 березня 2004 р., Київ); Міжнародна конференція "Права людини в міжнародному та українському контексті" (28 березня 2004 р., Київ) та інших.

Апробація результатів дисертаційного дослідження проводилася також під час викладання спецкурсів "Вселенське православ'я" у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника та "Українське православ'я в контексті сучасного політичного розвитку" в Національному університеті "Острозька Академія".

Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, яку, в свою чергу, визначають мета і завдання дисертації. Керуючись ними, автор звертається у першому розділі до історіографічного та джерелознавчого аналізу поставлених у дисертації проблем, зокрема, розкриває помилковість та необ'єктивність тих методологічних підходів, які відстоюються російською православною історіографією при висвітленні різноманітних аспектів інституційного становлення православ'я як християнської конфесії.

У другому розділі розглядаються визначальні чинники формування православного віровчення, зокрема, вперше розглянута проблема релігійного виокремлення та періодизації православ'я як християнської конфесії, проаналізовані фактори і базові критерії інституційного розвитку конфесії. Характеристика становлення православ'я була б не повною без аналізу впливу на нього національної специфіки народів, які прийняли східний варіант християнства. Тому третій розділ дисертації присвячений проблемам формування етноправославного синкретизму, становлення національної специфіки розвитку обрядово-культової сфери конфесії та впливу етнополітичних чинників на статуси функціонування православних Церков. Це дало змогу перейти у четвертому розділі праці до аналізу хроноструктури православної ментальності у геоцерковному вимірі. Зокрема, у розділі дається характеристика визначальних чинників розвитку православ'я нового й новітнього часу (візантійській етатистській ідеї, процесу формування системи Помісних Церков, боротьбі ідеологій "третього Риму" та мегаломанії тощо) і доводиться, що православна інституційність у зазначений період є своєрідним відображенням світового суспільно-політичного розвитку. П'ятий розділ є логічним смисловим продовженням попереднього, бо ж у ньому з'ясовуються головні сучасні проблеми православ'я, більшість із яких спровоковані попереднім розвитком конфесії. У розділі також характеризуються новітні тенденції у розвитку сучасного православ'я (розробка соціальної доктрини, участь в екуменічному русі тощо), та доводиться, що єдиною реальною перспективою виходу православ'я з нинішньої кризи є скликання Вселенського православного Собору.

Отже, дисертація складається зі вступу, п'яти розділів (15 параграфів), висновків, списку використаних джерел (841 позиція).



основний зміст роботи


У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, що зумовлюється цілим комплексом суспільних чинників сучасного світового розвитку, які мають як міжнародні, так й