LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православна церква на Буковині у 1944 - 1991 рр. (державно-церковні взаємини)

опрацюванні значного масиву джерел і літератури.

У сучасній російській історичній науці над питаннями, дотичними із задекларованою нами темою, працюють О. Васильєва та П. Книшевський15, В. Ципін16, М. Шкаровський17, М. Данілушкін18, С. Матюшкін19 та ін. Священик-викладач В. Ципін підготував підручник з новітньої церковної історії РПЦ для семінаристів, а в подальшому редагував дев'ятий том дванадцятитомної історії РПЦ, присвячений новітньому періоду. В цій праці вперше залучено маловідомі архівні документи, але зустрічається цілий ряд фактологічних помилок. М. Шкаровський дослідив церковну історію радянського періоду (до усунення М. Хрущова) на основі розсекречених матеріалів. Зазначимо, що російські дослідники розглядали передусім загальні процеси, які відбувалися в церковному житті Радянського Союзу, залишаючи поза увагою регіональні особливості.

Значний внесок у дослідження української церковної проблематики новітнього періоду, зокрема повоєнного, у сучасній українській історіографії зробив В. Пащенко20. Автором багатьох публікацій з питань державно-церковних стосунків ХХ ст. є А. Киридон21. Церковне життя періоду Української революції представлене у працях В. Ульяновського22, Б. Андрусишина23, Т. Євсєєвої24. Історія Української автокефальної православної церкви досліджувалася Ф. Турченком, О. Ігнатушею, Л. Пилявцем25. В. Силантьєв вивчав взаємини більшовиків із церквою у 1920-х рр26. Становищу православної церкви в Україні періоду Другої світової війни присвячено праці Ю. Волошина27, О. Лисенка28 та ін. Зокрема, Ю. Волошин досліджував церковну історію Буковини в період окупації. Повоєнним розвитком церкви, передусім подіями на межі 1950-1960-х рр., займалися І. Меркатун29, В. Баран30, В. Войналович31.

У сучасній українській історіографії з обраної нами теми дослідження існують роботи, присвяченні історії православної церкви окремих регіонів України, переважно західних. В. Борщевич32 і В. Рожко33 досліджували церковну історію Волині та Полісся; А. Зінченко34, П. Слободянюк35 – Поділля. Церковна проблематика Буковини знайшла своє часткове відображення у працях І. Чеховського, О. Масана36, О. Добржанського37, які переважно присвяченні аналізу австрійського періоду. Наразі В. Холодницький дослідив релігійну ситуацію регіону в роки Другої світової війни38.

Комплексно історія церкви в Україні в історико-релігієзнавчому контексті активно опрацьовується відділом релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України на чолі з А. Колодним. Зокрема, В. Єленський був одним із перших, хто зробив спробу всебічно осмислити державно-церковні стосунки в Україні в радянський період39. Однією із найґрунтовніших праць, створених українськими релігієзнавцями та істориками за часів незалежності, стала десятитомна "Історія релігії в Україні", другий і третій томи якої висвітлюють історію православ'я від запровадження християнства до кінця 80-х рр. ХХ ст40. Окремий розділ третього тому, підготовлений М. Гайковським, присвячено історії православної церкви на Буковині з давніх часів до початку 90-х рр. ХХ ст. У ньому наголошено на унікальності православ'я на Буковині та його значенні. Однак радянському періоду церковної історії Буковини присвячено лише декілька абзаців.

Отже, незважаючи на те, що окремі аспекти обраної для дослідження теми знайшли відображення в історичній літературі, спеціального комплексного дослідження з історії православної церкви на Буковині, державно-церковних відносин у 1944-1991 рр. ще не існує, чим і зумовлене звернення автора до цієї проблеми.

У підрозділі 1.2 „Характеристика джерельної бази та методи дослідження" проаналізовано джерельну базу дослідження, що постає достатньо репрезентативною, визначено методологію.

У відповідності з загально прийнятим поділом джерел, вони умовно диференціюються на неопубліковані (архівні) та опубліковані. Під час наукового пошуку автором опрацьовані фонди Центрального державного архіву вищих органів влади України (далі – ЦДАВОУ): Ф. 4648 („Уповноважений Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР по УРСР"); Центрального державного архіву громадських об'єднань України (далі – ЦДАГОУ): Ф. 1 („ЦК Компартії України"); Державного архіву Чернівецького області (далі – ДАЧО): Ф. 621 („Уповноважений Ради у справах РПЦ при Раді Міністрів СРСР по Чернівецькій області"), Ф. 623 („Уповноважений Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР по Чернівецькій області"); Поточного архіву Чернівецько-Буковинської Консисторії: Ф. 1 („Парафії (громади і храми) та благочиння"), Ф. 2 („Духовенство, псаломщики, монахи, студенти"), Ф. 6 („Поточне діловодство"); Поточного архіву відділу в справах релігій Чернівецької облдержадміністрації.

Залучена інформативна неопублікована джерельна база дозволила чітко з'ясувати позицію державного керівництва щодо церкви, розкрити діяльність уповноваженого Ради у справах РПЦ (релігій) впродовж окресленого періоду, висвітлити позицію церкви до радянської антирелігійної політики, дослідити внутрішньоцерковне життя, проаналізувати склад місцевого духовенства та церковного активу тощо.

Крім неопублікованих у роботі представлено й опубліковані джерела, зокрема, матеріали партійних з'їздів, конференцій, пленумів ЦК, постанови і циркуляри центральних органів Комуністичної партії, праці партійних лідерів; законодавчі акти державної влади стосовно релігії й церкви, матеріали Ради у справах РПЦ (з 1965 р. – Ради у справах релігій) при Раді Міністрів СРСР, у першу чергу доповіді голови Ради на щорічних всесоюзних нарадах уповноважених Ради.

Певний внесок у розвиток церковної історії радянського часу зробив німецький дослідник Г. Штріккер, який підготував двотомник документів і матеріалів з державно-церковних взаємин у СРСР41. Вони незаперечно вказують на цілеспрямовану антицерковну політику тогочасної влади.

Джерельну базу дисертації збагатили матеріали тогочасних періодичних видань. Важливу роль відіграли періодичні церковні видання, зокрема "Журнал Московской Патриархии" і "Православний Вісник". Із матеріалів місцевої періодичної преси залучалися газети „Радянська Буковина" та Час". Остання виникла в кінці 1980-х рр. як опозиційна до компартійної преса. Деяка інформація, переважно загального та статистичного характеру, отримана автором через мережу інтернет на церковних сайтах. Значні матеріали залучено зі звітних та статистичних довідників, які містять цінні відомості про функціонування релігійних громад і храмів краю.

Отже, вдалося виявити і опрацювати такі групи документів: законодавчі, нормативні акти, які визначали завдання, форми, методи проведення державної релігійної політики в масштабах країни і роль при цьому різноманітних партійних і