LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК України




ШУГАЄВА Людмила Михайлівна




УДК 281.9:291.68 (477)





Православне сектантство в україні: суспільно-духовні витоки,

особливості трансформації



Спеціальність 09.00.11 – релігієзнавство





АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук










Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.


Робота виконана у Відділенні релігієзнавства
Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України.


Науковий консультант: доктор філософських наук, професор

Яроцький Петро Лаврентійович,

Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник




Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Дулуман Євграф Каленикович,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут",
професор кафедри філософії;


доктор філософських наук, професор

Закович Микола Михайлович,

Національний педагогічний університет
імені М.П.Драгоманова, професор
кафедри культурології;


доктор філософських наук, професор

Саух Петро Юрійович,

Житомирський державний університет
імені Івана Франка, ректор.



Захист відбудеться 25 грудня 2007 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4).


З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (01001, м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4).


Автореферат розісланий 22 листопада 2007 р.




Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, доцент Бучма О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ



Актуальність теми дослідження. Як кожна релігія, православ'я упродовж своєї тисячолітньої історії зазнавало істотних криз і трансформацій, появи нових відгалужень у вигляді єретичних вчень, сектантських утворень. Досить згадати жидівствуючих, богомилів, зрештою - старообрядницький розкол.

Оскільки Православна Церква в Російській імперії перетворилася на офіційну, а по суті на казенну, царську церкву, то внутрішнє життя православних парафій дійшло до занепаду, релігійні приписи й обрядові дії виконувалися формально, далеким від моральної досконалості було духовенство, богослужіння проводилося майже незрозумілою для парафіян церковнослов'янською мовою. Це й призвело до подальшої трансформації офіційного православ'я, появи на його основі все нових православного змісту утворень.

Через те, що старообрядницькі течії мають свою специфіку і значною мірою вже вивчені, то наше дослідження стосується насамперед ще науково не досліджених релігійних об'єднань так званого духовного християнства, у структурі якого ми виокремлюємо раціоналістичні об'єднання - духоборів і молокан та містичні утворення христовірів, Старого і Нового Ізраїлю, скопців. Ці течії православного сектантства з'явилися і набули чітких організаційних рис в Україні у другій половині ХVIII ст.

Подальша трансформація православ'я відбувалася у другій половині XIX ст. - на початку XX ст. з виникненням релігійних об'єднань хіліастично-есхатологічного спрямування: єговістів-ільїнців („Десне братство"), іоаннітів і мальованців. У цей же період з'являються релігійні об'єднання харизматичного спрямування - підгорнівці й інокентіївці, а у першій половині XX ст. - леонтіївці.

До релігійних утворень, які виникли в лоні Православної церкви за радянської влади як різновид протистояння тоталітаризму і своєрідна форма протесту до офіційного православ'я, належать істинно православна церква (ІПЦ), істинно православні християни (ІПХ), Православна євангельська Апокаліпсична церква (ПЄАЦ).

В останній четверті XX ст. виникає Православна церква Божої Матері „Державна".

Відтак, православне сектантство виникло як своєрідна реакція на формалізм, закостенілість і оказенення Православної церкви. У його витоках було прагнення насамперед до духовної і соціальної свободи. У релігійній формі втілились ідеї гуманізації суспільних відносин, людських стосунків, відмова від вирішення соціальних конфліктів авторитарно-насильницькими методами. Хоча прагнення до постійного морального вдосконалення у деяких релігійних о6'єднаннях, зокрема у христовірів і скопців, межувало з релігійним фанатизмом, всіх їх об'єднував ідеал вільної людини. Ця тенденція розвитку релігійних вірувань заслуговує особливої уваги релігієзнавців.

Актуальна потреба наукового вивчення православного сектантства викликана ще й наступними обставинами. Першими дослідниками православного сектантства були чиновники царського уряду Росії і православні богослови. Їхня оцінка була вкрай негативною: православне сектантство оголошувалося шкідливим і політично небезпечним, аморальним і бузувірським.

Для наукових праць радянського періоду характерною була акцентація на негативно-критичних аспектах діяльності цих сект, на так званих „реакційних соціальних і політичних виявах їх розвитку". Практикувався спрощений підхід до цього явища як винятково соціального, що й визначило ідеологічну упередженість їх досліджень.

Істотного значення набуває дослідження цього релігійного феномену в контексті сучасних конфесійних змін в Україні. До 90-х років XX ст. соціальна роль православного сектантства визначалась перш за все тим, що його доктрина і практика представляли собою спробу створення альтернативного існуючому порядку у суспільстві. У незалежній Україні сектантські групи православного походження легалізували свою діяльність. Незважаючи на істотну трансформацію і припинення діяльності значної кількості сект православного походження, цей феномен не належить до забуття. Більшість релігійних утворень хіліастично-есхатологічного і харизматичного спрямування, зокрема, леонтіївці, Православна церква Божої Матері „Державна", а також позацерковні течії ІПЦ й ІПХ, сьогодні одержали перспективу для свого розвитку. Про це свідчить наявність молоді у названих релігійних об'єднаннях, високий освітній ценз послідовників, незламність переконань, створення їх нових громад і поширення географії їхнього впливу. Відтак, дослідження філософсько-релігійних та віросповідних основ зазначених сект, особливості їхньої релігійної і соціальної практики, а також перманентної трансформації православного сектантства є актуальною релігієзнавчою проблемою.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація безпосередньо пов'язана з науковими темами Відділення релігієзнавства Інституту філософії