LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації

імені Г.С.Сковороди НАН України, докторанткою якого була дисертантка у 2004-2007 рр., зокрема, „Релігійний фактор у контексті політичного життя і духовної трансформації українського суспільства: історія, стан, перспективи" (№01020004093), „Тенденції розвитку релігії і релігійності в українському суспільстві" (№01014002660).

Мета дослідження обумовлена актуальністю обраної теми і полягає у з'ясуванні суспільно-духовних витоків, ідейно-доктринальних, типологічних, історико-культурних особливостей релігійних утворень православного кореня шляхом аналізу їх формування, самоосмислення, трансформації та ідентифікації у суспільному, духовному і релігійному житті України.

Для досягнення поставленої мети дисертантка поставила перед собою наступні завдання:

- виявити соціальні й духовні передумови зародження православного сектантства у контексті культурного розвитку Російської імперії і з урахуванням особливостей релігійного і духовного життя України;

- проаналізувати духовні витоки, особливості віровчення, релігійної і соціальної практики раціоналістичних і містичних об'єднань православного сектантства;

- дослідити хіліастично-есхатологічні основи віровчення та характер трансформації православного сектантства;

- з'ясувати ідейно-концептуальні і віросповідно-культові особливості течій харизматичного спрямування православного сектантства;

- встановити причини утворення та характер функціонування сектантських течій у Православній Церкві доби радянського тоталітаризму;

- дослідити стан православних сект у незалежній Україні; проаналізувати соціологічні характеристики їхніх учасників;

- спрогнозувати тенденції і перспективи розвитку течій православного кореня в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є православне сектантство в Україні як релігійний, соціально-історичний та культурний феномен.

Предмет дослідження складають соціально-духовні витоки і особливості трансформації православного сектантства в Україні.

Методи дослідження. Об'єкт і предмет дослідження обумовили вибір теоретико-методологічних засад і методів його проведення. Дисертація носить філософсько-релігієзнавчий характер із застосуванням елементів історіософії. При цьому ми спирались на методи теоретичного релігієзнавства: феноменологічний, герменевтичний, загальнонаукові та специфічні релігієзнавчі принципи історизму, наукової об'єктивності, позаконфесійності, світоглядного плюралізму. Це дозволило нам провести неупереджений філософсько-релігієзнавчий аналіз віросповідних засад різних течій православного сектантства, з'ясувати характер і динаміку їх трансформації. Дотримання принципу позаконфесійності слугувало плідності компаративного підходу до віросповідних засад течій православного кореня. На етапі архівного пошуку застосовувалися методи наукової евристики, аналізу і синтезу, порівняльний, описовий, класифікації та критики джерел. Метод систематизації із залученням аналітико-синтетичного, а також контекстуальний аналіз використовувався при дослідженні витоків і особливостей становлення православного сектантства в Україні. Для дослідження ідейно-світоглядної трансформації, сучасного стану, тенденцій і перспектив розвитку течій православного походження в Україні дисертантка спиралась на метод контент-аналізу.

Наукова новизна дисертації. Доведено, що у витоках православного сектантства як духовного християнства розуміння релігійної віри виражалося у дуалістичному визнанні, з одного боку, єдності Бога, світу й людини (містичний пантеїзм), а з іншого, - розчиненні Бога в природі (натуралістичний пантеїзм), в основі яких була ідея цінності й обожнення людини як втілення в обраних Святого духа. Ідеал альтернативного існуючому ладу суспільства справедливості й соціальної рівності формується в об'єднаннях хіліастично-есхатологічного і харизматичного спрямування православного сектантства на засадах міленаризму та віри в істинність богоявлень харизматичних лідерів, що, зрештою, в умовах тоталітарного ладу набуває нового вираження у протиборстві з атеїстичною владою та лояльною до неї церковною ієрархією та духовенством як уособлення апокаліптичного „звіря і блудниці" – союзу трону і вівтаря. Для сект православного кореня в сучасних умовах характерні: есхатологізація наслідків глобальних проблем, культ харизматичних лідерів, протиставлення християнської моралі секуляризації суспільства.

У дисертації обґрунтовується низка теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною:

- старообрядницький розкол у Православній Церкві не лише став причиною її поділу на „старовірів" і „нововірів", а й стимулював утворення так званого духовного християнства, що започаткувало подальшу диференціацію його складових утворень у вигляді хіліастично-есхатологічних і харизматичних течій, які відокремилися від Православної Церкви. Сутність духовного християнства полягала не стільки у новому вияві релігійного світогляду, як у релігійній практиці, яка не була пов'язана з офіційною церковністю і не обмежувалася традиційними рамками православної догматики, а протистояла, з одного боку, офіційному православ'ю, а з іншого - імперській державі, виразником якої воно було;

- головною світоглядною ознакою течій духовного християнства (христовірів, скопців, духоборів, молокан) є позаобрядове духовне розуміння віри, що в наступний історичний період (друга половина XIX ст.) стимулювало формування віросповідних засад сект хіліастично-есхатологічного спрямування - єговістів-ільїнців, іоаннітів і мальованців. Віра про вселення святого духа в обраних людей стає домінантою віросповідних основ христовірів і скопців, джерелом їх містицизму і пантеїзму. У христовірстві і скопецтві ідея богоуподібнення набуває характеристику особистого втілення Христа у засновників і духовних авторитетів;

- у вченнях течій духовного християнства домінує протилежний дуалізму світогляд - пантеїзм як уявлення про Бога, світ і людину в єдності, яка розумілася як розчинення природи в Бозі (містичний пантеїзм) або розчинення Бога в природі (натуралістичний пантеїзм). При цьому в основі цих різновидів пантеїзму лежала ідея цінності й обожнення людини;

- духобори і молокани, відмежувавшись від містицизму христовірів і скопців, в основу свого віровчення поклали пріоритетність людського розуму, який освітлюється божественним світлом і є визначальним у богопізнанні і боговідродженні людини. Попри пануючу в науковій і богословській літературі думку, що духобори і молокани є єдиною течією раціоналістичного духовного християнства, доведено, що за христологічною доктриною, есхатологічними очікуваннями, соціальною і релігійною практикою, соціальним складом молокани виділились у цілком самостійне і самобутнє релігійне об'єднання. Духобори ж намагалися здійснити свій соціальний ідеал на практиці, що суттєво відрізняє їх від христовірів, скопців і молокан. Ідеї справедливості і соціальної рівності, як егалітарні риси християнства, стають домінантою віросповідних основ духоборів;

- релігійна доктрина і практика течій духовного християнства виражалася у спробі створення