LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації

преференції" (Чернівці, 2006 р.) „Релігія і церква в сучасній Україні: стан, проблеми, перспективи" (21 вересня 2007 р., м. Київ); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на Вченій раді Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України.

Основні положення і висновки дисертації були використані при розробці і читанні авторського спеціального курсу „Ідейно-світоглядна трансформація православного сектантства" для студентів спеціальності „Міжнародна інформація" в Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету.

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в індивідуальній монографії „Православне сектантство в Україні: особливості трансформації" та у 27 публікаціях, у тому числі 22 у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації і послідовність викладу матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, що, в свою чергу, випливає із мети і основних завдань дисертації. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом, керуючись яким авторка у першому розділі здійснила історіографічний та джерелознавчий аналіз поставлених у дисертації проблем, зокрема стан вивчення православного сектантства у працях церковних і світських авторів дорадянського і радянського періоду, а також в релігієзнавстві та історіознавстві в незалежній Україні, її багатовекторність та основні концептуально-методологічні принципи дослідження. Це дозволило в другому розділі дисертації об'єктивно проаналізувати суспільно-духовні витоки та віросповідні засади православного сектантства, з'ясувати філософську сутність феномену так званого духовного християнства та його основних духовно-містичних об'єднань. Дослідження віросповідних засад і соціальних практик раціоналістичних сект православного походження дало можливість у третьому розділі виявити їх соціально-духовний ідеал, віросповідні основи, духовну та соціальну практику. Логіка дослідження привела нас до аналізу подальшої ідейно-світоглядної трансформації православного сектантства у течії есхатологічно-хіліастичного і харизматичного спрямування та сектантські утворення як різновиду протистояння тоталітарно-атеїстичному ладу (четвертий розділ). Структура дисертації завершується п'ятим розділом, в якому проаналізовано стан і тенденції трансформації православних сект вже у незалежній Україні у вигляді неохристиянських утворень.

Відтак, дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури.

Список використаних джерел та літератури складає 504 позиції. Повний обсяг дисертації становить 409 сторінок, з них 368 сторінок основного тексту.






ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ



У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначається об'єкт, предмет, мета і завдання дисертації, методика дослідження, його наукова новизна, теоретичне і практичне значення, наводяться дані про апробацію отриманих результатів, вмотивовується структура дослідження.

У першому розділі – „Православне сектантство в Україні як об'єкт наукового дослідження" – аналізується ступінь вивченості проблеми в працях вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців, філософів, істориків, богословів, на основі яких сформульовано засадничі методологічні принципи, здійснено аналіз джерельної бази дисертаційного дослідження.

Історія філософської, історичної, соціальної і богословської думки багата полярно протилежними оцінками одних і тих самих процесів. Але важко знайти інше таке явище, яке викликало полярні оцінки як уряду і Православної Церкви, так й ідеологічної і політичної опозиції їм, як православне сектантство. В православному сектантстві – широкому релігійному, соціальному і культурному русі – вбачали і причину всіх бід і панацею від них; силу, яка руйнує православ'я і силу, яка очищає його від скверни.

Першими дослідниками православного сектантства через свою професійну належність стали чиновники царського уряду Росії і православні богослови. Література цього напрямку є найчисленішою. Чиновниками, богословами і православними місіонерами було введено до наукового обігу значну кількість джерел, зроблена спроба більш-менш адекватної оцінки релігійних практик православного сектантства, розроблено досить аргументований категоріальний апарат. Однак практично всі вони відстоювали позицію про шкідливість православного сектантства, вказували на аморальність і бузувірство окремих сект православного кореня, вважали їх політично небезпечними, а їх діяльність протизаконною. До таких дослідників належать: М.Надєждін, М.Барсов, Є.Пелікан, І.Добротворський, Г.Протопопов, Т.Буткевич, К.Кутєпов, І.Варадінов, В.Терлецький, М.Сушков, О.Куляшев, М.Кутєпов, Д.Коновалов, Ф.Ліванов, І.Ліпранді, С.Маргаритов, І.Малишевський, О.Новицький, К.Плотніков, Ф.Кирика, М.Гумилевський, П.Добромислов, П.Бобров, М.Булгаков, О.Вишняков, М.Кальнєв, В.Поздняков та інші.

Ліберальний і народницький напрям у дослідженні православного сектантства, представлений такими дослідниками, як С.Мельгунов, І.Юзов, О.Пругавін, П.Харламов, О.Андерсон, В.Ясевич-Бородаєвська та інші, виник майже одночасно з офіційним і мав на меті протистояти останньому у формуванні громадської думки щодо православного сектантства. Представники вказаного напрямку вважали феномен православного сектантства явищем прогресивним і, як наслідок такого висновку, ідеалізували його.

Ідеї народницького напряму продовжували розвивати представники марксизму, зокрема В.Бонч-Бруєвич (В.Ольховський) і Г.Плеханов. Зацікавленість православним сектантством з боку дослідників-марксистів пояснювалась у першу чергу тим, що у соціально-релігійній практиці деяких сект (духоборів, Нового Ізраїлю) вони вбачали прообраз майбутньої соціалістичної держави, яка мала базуватися на ліквідації приватної власності і соціальній рівності; визначали його як соціальний протест народу, здійснений у релігійній формі, який мав буржуазно-демократичний зміст. При цьому авторами марксистського напрямку була введена значна кількість джерел з проблеми православного сектантства, які були виявлені на підставі власних експедицій у різні місцевості поширення сект православного кореня. Ігнорування дослідниками-марксистами духовних джерел виникнення православного сектантства разом із запереченням релігії як соціального явища на довгі роки визначило упередженість в оцінках цього релігійного феномену.

Український історик М.Грушевський, хоча й не належав до цього напрямку, однак багато в чому поділяв позиції лібералів, особливо в питаннях гонінь на релігійні об'єднання православного походження з боку царського уряду і Православної Церкви.

Для наукових праць радянського періоду, які були присвячені окремим сектам православного кореня, властивим є акцентація уваги на критичних аспектах віросповідних засад і релігійних практик сект, на соціальних і політичних виявах їх розвитку. До таких