LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православне сектантство в Україні: суспільно-духовні витоки, особливості трансформації

причиною трансформації їх віросповідних основ.

3'ясовано, що всі названі течії були засновані православними і діяли в лоні Православної Церкви. Парадоксальним є той факт, що підгорнівці й інокентіївці намагалися відверто порвати усі зв'язки із Православною Церквою; інокентіївці навіть офіційно зверталися до уряду з проханням надати їм можливість діяти як самостійній церкві. Дещо іншу позицію займають леонтіївці. Сам Леонтій до останньої хвилини свого життя не поривав з православ'ям. Православна ж Церква лише обмежувалася окремими зауваженнями на адресу своїх опонентів. Очевидно, що загроза втрати великої кількості парафіян закривала і закриває очі духовним ієрархам православ'я на відверто опозиційні рухи в лоні церкви, що в свою чергу свідчило і свідчить про серйозні кризові процеси у Православній Церкві.

3'ясовано, що головним чинником, своєрідною реакцією виникнення і становлення релігійного об'єднання Істинно православної церкви стало утвердження радянської влади і лояльне ставлення до неї Православної Церкви. Частина парафіян Православної Церкви, в силу сформованого світогляду, не могла прийняти і не прийняла ідеології і світобачення нової влади. Усі засоби пропаганди Істинно православної церкви і методи боротьби були спрямовані на відновлення дореволюційного статусу Православної Церкви і заперечення насильницької ідеології атеїстичного державного тоталітаризму. Виникнення Істинно православної церкви започаткувало розкол у лоні Православної Церкви. ІПЦ не заперечувала традиційну та Православну Церкву. Вона заперечувала тільки сергіянську церкву, яка стала на службу атеїстичній державі.

Доведено, що Істинно православна церква й Істинно православні християни є самостійними релігійними течіями. Виникнення ІПХ у лоні ІПЦ наприкінці 30-х років XX ст. слід шукати у результатах тих жахливих репресій, які випали на долю послідовників ІПЦ.

Встановлено, що стрижнем усього віровчення ІПЦ й ІПХ, його фундаментом є прихід Антихриста, кінець світу і друге пришестя Христа на землю. В очікуванні Апокаліпсису вони посилаються не на догми і канони Православної Церкви, а безпосередньо звертаються до апокаліптичних пророкувань Біблії. Втеча апокаліптичної жінки від червоного дракона у вченні ІПЦ й ІПХ є алегорією. Під жінкою вони розуміють самих себе, а під драконом – радянську владу, від якої їм необхідно спасатись.

Доведено, що послідовники Істинно православної церкви й Істинно православних християн не заперечували і не заперечують Православну Церкву назагал, а лише сучасну їм Православну Церкву, не визнають сучасної їм православної ієрархії, духовенства, відмовляються від здійснюваних ним таїнств. Саме це стало фундаментом для обґрунтування ними безблагодатності Православної Церкви.

Встановлено, що крайній есхатологічний характер мають віросповідні засади Православної євангельської апокаліпсичної церкви (апокаліпсисти), яка виникає у 20-х роках XX ст. З моменту свого виникнення і протягом всього існування у роки радянської влади вони отожнювали їх з Антихристом, проводили відверту антирадянську пропаганду.

Доведено, що релігійна догматика і обрядовість ІІЄАЦ є некритичним поєднанням католицького і православного культів з елементами протестантизму. Однією з головних рис віросповідних засад апокаліпсистів є євангельська любов до ближнього, і як наслідок – потужні пацифістські мотиви.

Наведене вище дозволяє стверджувати, що релігійні вчення хіліастично-есхатологічного спрямування православного кореня характеризуються низкою стійких рис, серед яких виділяється синкретизм (особливо у єговістів-ільїнців), поєднаний з переконаністю у виняткових цінностях своєї віри. Характерною ознакою названих релігійних утворень, їх об'єднуючою рисою є есхатологічне вчення. В основі їх есхатологічних прагнень лежить ідея міленаризму. Релігійні ж утворення харизматичного спрямування ґрунтували своє віровчення на крайніх есхатологічних й апокаліптичних постулатах й ідеях близького кінця світу, воцарінні Антихриста і близькому пришестю Христа.

Однією з головних характеристик, яка є спільною як для релігійних утворень хіліастично-есхатологічного спрямування, так і для харизматичних об'єднань православного походження, є здатність до швидкої трансформації віросповідних основ. Після встановлення радянської влади релігійні об'єднання хіліастично-есхатологічного і харизматичного спрямування православного кореня зміщують акценти на есхатологічні очікування: усе, що асоціювалося з Антихристом, спрямовується на богоборську державу. Саме таку позицію релігійних утворень ми відносимо до прояву православної опозиції радянському атеїстичному тоталітаризму.

Істинно православна церква, а згодом і Істинно православні християни з самого початку свого виникнення мали чітку політичну спрямованість. Цей релігійний феномен був обумовлений тим, що частина православного духовенства і парафіян стала на лояльні позиції по відношенню до радянської влади. До створення ІПЦ й ІПХ серед релігійних об'єднань православного коріння лише в середовищі скопецтва були поширені політичні мотиви. Крайнощі есхатологічних поглядів ІПЦ й ІПХ, апокаліпсистів, в яких об'єднувалося воцаріння Антихриста і близьке пришестя Христа, якраз і пояснюються фанатичним і в якійсь мірі навіть екстремістським устремлінням послідовників цих релігійних утворень. Це був дисидентський різновид православного протистояння радянському атеїстичному тоталітаризму позбавитися богоборської влади і своєрідна форма протесту до офіційного православ'я.

У п'ятому розділі – „Стан і тенденції трансформації православних сект у незалежній Україні" – аналізується сучасний стан релігійних об'єднань православного походження, робиться прогноз щодо подальших тенденцій їх розвитку в умовах глобалізації, загострення соціальних протиріч і духовних криз сучасного суспільства.

У процесі дослідження сучасного стану і тенденцій розвитку сектантських об'єднань православного кореня доведено, що в Україні виявлена їх стійка мережа, є клір і прихожани, віросповідні та організаційні засади. Звичайно, що ми не можемо говорити про масштабність діяльності релігійних утворень, які належать духовному християнству. Духовне християнство, яке виникло як одна із спроб пошуків духовності, відтворення народного богослов'я в умовах кризи Православної Церкви, до деякої міри справилось із своїм історичним завданням, а тому соціальна загостреність їх догматики поступово трансформується у сферу збереження морально-етичних і культурних традицій.

Для релігійних об'єднань хіліастично-есхатологічного спрямування, зокрема, єговістів-ільїнців, іоаннітів і мальованців, а також Православній євангельській апокаліпсичній церкві теж властива трансформація, яка виявляється у лояльному ставленні до держави, у значному пом'якшенні гостроти есхатологічних очікувань, пропаганді здорового способу життя.

На підставі соціологічних досліджень встановлено, що найбільш активними і перспективними у своєму розвитку у сьогоденній Україні є Істинно православна церква, Істинно православні християни, а також релігійне утворення харизматичного спрямування православного походження – леонтіївці. Після