LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православний архетип сім'ї у контексті комунікативних відносин

присвячені впливу аномальних сімей на виховний процес. Ці проблеми розкриваються у роботах С. Голода, А.Кльоцина, М. Мацковського, В.Огнев'юка, А.Пономарьова, О. Фотєєвої, А.Харчева.

Але інститут сім'ї існує не тільки тому, що виконує важливі для розвитку суспільства функції, а ще й тому, що утворення сім'ї, обрання шлюбу, виховання дітей відповідають сутнісним мотивам людини. У цьому відношенні важливим є дослідження внутрішніх механізмів існування сім'ї. Саме до них так чи інакше зверталися І.Ковальова, О.Чорний, М.Шимін та інші. Особливостям взаємоіснування чоловічого та жіночого начал, взаємин чоловіка та жінки, філософії статі присвячені роботи С. де Бовуар, Л.Гармаш, К.Естес, С.Крилової, А. Кураєва, Н.Хамітова. У дослідженнях С.Авєрінцева, С. Булгакова, І. Ільїна, П.Євдокімова, О. Мейєндорфа, П. Флоренського, О. Шмемана, С. Троїцького проводиться аналіз релігійно-православного контексту та інтерпретації символів, що виражають стосунки жінки та чоловіка, їх взаємозалежність та характер сімейного життя, розглядаються символи шлюбу, батьківства, материнства тощо.

Плідні соціально-філософські ідеї містяться безпосередньо у працях, присвячених символу та символічному світу людини як засобу реалізації духовності, його особливостей та смислу. Серед учених та діячів культури, які зробили вагомий внесок у вивчення цього питання, слід назвати насамперед М. Еліаде, К. Леві-Строса, Ю. Лотмана, М.Мамардашвілі, Є. Мелетинського, Н. Мусхелішвілі, С.Пирожкова, В.Проппа, Ю. Шрейдера. Дослідженню архетипних підстав культури та соціального життя присвячені роботи В.Агєєвої, О.Донченко, О.Забужко, С.Кримського, Ю.Романенка, М.Рубчак та інших. Класичні екзистенційні аспекти феноменологічної філософії, зокрема її комунікативного напрямку досить плідно проаналізовані у роботах Е. Гуссерля, М. Бубера, О. Больнова, К. Ясперса, а також у сучасних вітчизняних дослідників цієї традиції – А.Єрмоленка, Л. Ситниченко, Р.Зимовця, С.Пролєєва, О. Рєзаєва, М.Рибачука, Г.Темка, І.Фармана, В.Фурса.

Синтез перелічених аспектів філософських досліджень дозволив авторові по-новому осягнути проблему сімейного взаєморозуміння через призму особистісно-комунікативної моделі сімейних відносин, виявленої на основі православного архетипу сім'ї.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є системний соціально-філософський аналіз православного архетипу сім'ї і символіки сімейності у контексті християнської традиції та виявлення його позитивно-творчого сенсу у вирішенні проблем комунікації в сучасному суспільстві.

Для реалізації означеної мети необхідно послідовно розв'язати такі дослідницькі завдання:

  • проаналізувати концептуально-теоретичні засади дослідження символу та символічного характеру співбуття у сім'ї;

  • показати символічний контекст взаємодії чоловіка та жінки, чоловіка та дружини, батьків та дітей як виявлення архетипічної характеристики сімейних відносин в православній традиції;

  • здійснити комплексний аналіз принципу особистісного буття подружжя та характерних особливостей їх взаємин;

  • розглянути православне розуміння сімейних символів, які сакралізують життя особистості та сім'ї як її форму, виявити їх комунікативний характер;

  • розкрити образ православної сім'ї у священному та соціально-культурному вимірі;

  • виявити місце православного архетипу сім'ї у відтворенні повсякденного життєвого світу особистості та з'ясувати його можливості в розв'язанні проблем комунікації в сучасному суспільстві.

Об'єктом дисертаційного дослідження єсім'я як феномен індивідуального і суспільного життя людини.

Предмет дослідження православний архетип сім'ї як модель комунікативно-особистісних стосунків.

Теоретико-методологічними засадами дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних філософів, психологів, фахівців у галузі методології науки, теорії соціальної філософії та системного аналізу суспільної практики (зокрема роботи С.Авєрінцева, В.Андрущенка, М.Бахтіна, І.Бойченка, М.Головатого, Г.Горак, Л.Губерського, А.Конверського, П.Кравченка, М.Михальченка, М.Мокляка, В.Пазенка, В.Рижка та інших авторів).

Необхідність дослідження архетипу сім'ї в контексті комунікативних відносин зумовила використання в дисертації таких основоположних принципів: символізму, особистості та комунікації, методів синергійності, аналізу, синтезу, які визначили методологію аналізу міфу, інтерпретації символу, дослідження архетипних структур, особливо тих аспектів, що розкривають поняття символ, архетип і дозволяють виявити символічний характер сімейних взаємин. Концептуальними для дослідження були ідея К.Юнга про архетипи та їх символічну вираженість, ідея комунікативної дії Ю.Габермаса, спираючись на яку, соціальний світ постає як постійно конституйований у повсякденній комунікації на основі інтерпретацій, вироблених самими учасниками. Тобто, соціум у останнього трактується як символічно структурований життєвий світ, специфічним модусом якого є сім'я, яка забезпечує процес соціалізації, один з необхідних процесів відтворення самого життєвого світу (для якого потрібні також процеси культурного відтворення та соціальної інтеграції).

Специфіка запропонованої постановки проблеми вимагає також звернення, по-перше, до історико-філософського аналізу різних підходів релігійної філософії, яка розкриває специфіку православного контексту функціонування символічних структур – до праць С. Булгакова, І.Ільїна, О.Лосєва, П. Флоренського; по-друге, до онтологічного та діалогічного підходу в аналізі духовного контексту особистісної організації соціально-групового і сімейного буття – до робіт Г. Батіщева, В.Біблера, Є. Бистрицького, П.Гуревича, А. Лоя, М.Лукашевича, В.Огнев'юка, М.Поповича, Е.Соловйова, В.Стьопіна, В.Табачковського.

У дисертації використана феноменологічна методологія дослідження поняття "життєвий світ" та "повсякденність", а також метод комунікативної дії, яка розглядається не лише як практика взаєморозуміння, а й як інтеракція, через яку учасники формують свою належність до соціальної групи (малої соціальної спільноти – сім'ї) і власну ідентичність. Цим пояснюється звернення до феноменологічної філософії, зокрема концепцій феноменологічної соціології А.Шюца, Т.Лукмана та Ю.Габермаса, присвячених аналізу поняття "життєвий світ".

У роботі враховувалися й постмодерністські філософські пошуки останнього десятиріччя та філософська компаритивістика (В.Багінський, Г.Заїченко, І.Ільїн, С.Кримський, В.Подорога, Н.Поліщук, В.Пронякін, М.Риклін, В.Фадєєв та інші), а також теорії персонально-хронологічного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в обгрунтуванні цілісної системи теоретичних положень стосовно сакрального характеру сімейних взаємин. Новим є дослідження сімейних відносин через інтерпретацію православної символіки як простору вираження архетипу сім'ї, виявлення комунікативного характеру цього архетипу та розкриття його смислотворчого потенціалу для вирішення проблем комунікації, а також аналіз символічного простору існування сім'ї як специфічного модусу повсякденного життєвого світу.

Автором у процесі розв'язання поставлених завдань обгрунтовуються такі положення, що конкретизують наукову новизну і виносяться на