LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православні інституції та духовенство як суб'єкти формування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці XVIII - на початку ХХ століть

джерелом цього періоду є дисертаційні дослідження. Серед них належну увагу привертає праця В. Перерви19, який займається дослідженням статусу Єпархіальних органів влади та парафіяльного священства в Київській митрополії. Одним з найбільш вивчених видів церковних документів є метричні книги. Зокрема, у дисертаційному дослідженні С. Гузенкова20 вони розглядаються як джерело з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Одним з найбільш ґрунтовних досліджень з цієї ж проблематики є роботи Д. Антонова та І. Антонової21. Вони достатньо детально розкривають питання історіографії, історичного становлення, систематизації, функцій, значення та інформаційного потенціалу, діловодства, розвитку формуляра, термінології, засобів захисту метрик від втрат і фальсифікацій, проблем фондування та архівної евристики, зберігання тощо. Їхні праці узагальнюють дослідження попередників з цього питання, законодавчу базу та власний досвід роботи.

У другому підрозділі "Архівні матеріали та документи" здійснено аналіз документальних даних, що містяться в архівних фондах.

Використання архівних матеріалів відіграло значну роль у вирішенні дисертаційної проблеми. Залучення низки раніше не використаних документів дозволили простежити процес оформлення духовенством документації постійного ведення та її зберігання, розглянути порядок звітності та її здачі, показати роль єпархіальних органів управління у галузі церковнопарафіяльного діловодства тощо. У висвітленні проблеми важливе значення відіграли матеріали обласних архівів: Державного архіву Волинської області, Державного архіву Житомирської області та Державного архіву Рівненської області. Крім того в роботі використано ряд документів Центрального державного історичного архіву м. Києва та Російського державного архіву давніх актів.

Виявлений масив архівних джерел складають матеріали сорока фондів із зазначених вище п'яти архівів. За видовою ознакою це, в переважній більшості, законодавчі акти (укази, циркуляри, постанови, приписи тощо), рапорти, доповіді, листування між духовними інституціями єпархії щодо врегулювання питань діловодства та власне оригінали й копії церковнопарафіяльних документів.

Важливе значення для дослідження мають різного роду доповіді, рапорти, пропозиції, справи про виконання указів Синоду в єпархії тощо. Вони ілюструють стан ведення діловодства безпосередньо в парафіях, а також дають можливість прослідкувати особливості діяльності православних інституцій та духовенства Волинської єпархії в цьому процесі.

Основними джерелами даного дисертаційного дослідження є власне церковнопарафіяльна документація. Її комплексний аналіз дозволяє прослідкувати порядок та особливості здійснення процесу діловодства духовенством Волинської єпархії. Зокрема, в ній можна почерпнути інформацію про стан дотримання духовенством Волині законодавства, швидкісний та якісний момент адаптації до основних змін, порушення загальних норм ведення документів тощо. Зважаючи на важливість цих документів, прослідковано їх місцезнаходження в архівних установах. Цей аспект дослідження має практичну мету, оскільки аналіз репрезентативності джерел дасть змогу науковцям у майбутньому використовувати ці дані в процесі пошуку необхідної інформації.

Попри значні втрати архівних джерел інформативність вцілілих матеріалів досить велика, для відтворення картини діяльності духовенства та православних інституцій Волинської єпархії у формуванні церковнопарафіяльного діловодства кінця ХVІІІ – початку ХХ століть. Їх вивчення зберігає актуальність з огляду на неповне наукове розкриття досліджуваного питання.

Удругому розділі – "Нормативно-регламентуюча система органів церковного управління" – розглянуто діяльність Синоду та єпархіальних органів влади щодо питань організації та ведення церковнопарафіяльної документації.

У першому підрозділі "Діяльність Синоду щодо регламентації діловодства" йдеться про вплив найвищого духовного органу держави на документообіг в єпархії. В хронологічній послідовності висвітлено основні законодавчі акти Російської імперії, що регулювали питання діяльності православних інституцій та духовенства в сфері церковнопарафіяльного діловодства, зокрема Волинської єпархії.

Найвищим органом управління в церковній сфері Російської імперії був Святійший Синод - установа, котра, крім інших сфер духовного життя, регламентувала також і церковне діловодство всіх єпархій, що знаходилися у її віданні. Це здійснювалось шляхом прийняття та введення в життя різних законів, постанов, указів тощо, а також контролю за їх виконанням.

Всі проекти законів, що стосувалися духовного відомства, створювалися при Синоді в його структурних підрозділах чи особливих комісіях, розглядалися й формулювалися присутствіями, через обер-прокурора подавалися на затвердження безпосередньо імператору. Такі акти виходили у вигляді законів, уставів, положень, інструкцій, визначень Святійшого Синоду. Вони обнародувалися в духовному відомстві указами, які друкувалися як у збірнику постанов та розпоряджень уряду, так і в його офіційних друкованих виданнях. Після цього їх розміщували в "Полном Собрании Законов Российской империи", а деякі й у "Своде законов Российской империи" у відповідних томах. Пояснювальні правила, інструкції установам і посадовим особам, керівні настанови на основі зазначених вищезатверджених узаконень становили предмет автономної законодавчої діяльності Синоду та підпорядкованих йому установ.

У законотворчій діяльності Синоду, протягом його близько двохсотлітньої історії, значне місце посідають різноманітні укази, постанови, рішення та інші нормативні акти з питань організації та регламентування системи церковного діловодства. Більшість із них вийшли в світ наприкінці ХVІІІ – в середині ХІХ століть, що є цілком закономірним явищем, адже саме в цей період відбувався найбільш інтенсивний процес одержавлення церкви, становлення системи органів її управління в Російській імперії, в тому числі й у Волинській єпархії.

Новостворена духовно-адміністративна одиниця увійшла до загальноросійської системи тоді, коли основні принципи та правила церковного діловодства вже було загалом сформовано. Тому місцевому духовенству доводилося призвичаюватися до нових умов. Протягом ХІХ – початку ХХ століття церква остаточно оформилася як частина загальноросійського бюрократичного апарату. В цей час нормативно-регулююча діяльність Синоду стосовно діловодства спрямовувалась на подальше удосконалення існуючих норм та правил, форм документів тощо.

У другому підрозділі "Функції єпархіальних органів влади в питаннях організації та ведення документації" розкрито питання діяльності духовної консисторії, духовних правлінь та благочиній Волинської єпархії щодо регламентації дій духовенства у сфері діловодства.

Головним органом управління єпархією була духовна консисторія, яка під безпосереднім керівництвом Синоду та єпархіального архієрея здійснювала розпорядчі та судові функції в межах ввіреної їй території. При виконанні розпоряджень вона діяла через підвідомчі їй місця та осіб: духовні правління, благочинних, священиків тощо.

В межах повітів також існували власні органи церковного управління, діяльність яких була безпосередньо пов'язана з церковнопарафіяльною документацією – духовні правління. Вони здійснювали розпорядчі та контролюючі функції на місцевому рівні. До їх обов'язків входило, зокрема, й