LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Православні інституції та духовенство як суб'єкти формування церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії наприкінці XVIII - на початку ХХ століть

правильне формування справ за єдиним зразком. Усі вони мали бути підшиті та пронумеровані.

Ступінь збереженості церковних документів Волинської єпархії у значній мірі залежав від місця їх концентрації та значимості. Так, найкращою збереженістю відзначаються консисторські примірники. Це пов'язано з тим, що вони тривалий час відкладалися в одному архівосховищі й утримувалися у відносному порядку. Церковні ж примірники, що не підлягали здачі до консисторського архіву, були розпорошені у сотнях приміщень, стан яких не завжди відповідав необхідним умовам зберігання. Крім того, не всі духовні особи належним чином ставилися до документів як до юридичного та історичного джерел. Таким чином, ряд із них втрачено ще в період до 1917 р.

Важливим чинником, що вплинув на стан збереженості окремих видів документів, є соціально-політичний. В радянський період боротьби з релігією, масово знищувалися храми, часто разом з церковними книгами і паперами, що в них зберігалися. Парафіяльні примірники метричних та інших книг вважалися непотрібними, оскільки існували у відносній цілісності їх консисторські копії. На їх історичну цінність увага не зверталася, тому архівні установи не організували збір цих матеріалів. Лише документи окремих парафій, та й то здебільшого випадково, відклалися як самостійні фонди.








ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ

ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


Здійснене дисертаційне дослідження дозволяє зробити ряд висновків щодо діяльності православних інституцій та духовенства у сфері церковнопарафіяльного діловодства Волинської єпархії кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.

По-перше, аналіз діяльності духовенства Волинської єпархії у синодальний період дав можливість поглибити розуміння значимості РПЦ як державної інституції в суспільному житті краю.

По-друге, в результаті дослідження проблеми встановлено, що діяльність духовенства єпархії у сфері церковнопарафіяльного діловодства полягала не лише в складанні та веденні різноманітних видів документів, а й у зборі статистичної інформації. Кількість установ, куди подавалися зазначені матеріали, з часом зростала. Таким чином, духовенство робило свій внесок у культурно-громадське та господарське життя.

По-третє, на основі вивчених матеріалів підтверджено, що Синод – найвища інституція, яка регулювала всі сторони життя духовенства та підвідомчих їй установ і значну увагу надавала веденню церковнопарафіяльного діловодства. Основними функціями цієї установи слід вважати законодавчу та контролюючу. Через підвідомчі органи: благочинія, духовні правління та консисторію Синод отримував звіти з інформацією про стан парафій та видавав законодавчі акти, що регулювали діловодство. Все законодавство до парафій надходило через консисторії, духовні правління та благочинія. Вони здійснювали контроль за його обов'язковим та своєчасним дотриманням місцевими священиками. Проаналізований матеріал дозволяє зробити висновок, що усі релігійні інституції діяли як єдиний злагоджений механізм.

По-четверте, вивчення синодального законодавства дало змогу простежити роль цієї установи в регулюванні питань діловодства в цілому, а аналіз церковнопарафіяльних документів – про їх практичне впровадження на прикладі Волинської єпархії. Окрім того, ряд постанов, указів, тощо, які стосувалися церковнопарафіяльного діловодства, видавалися з консисторії. Їх дія поширювалася лише на територію Волинської єпархії.

Аналіз указів Синоду, що стосувалися ведення церковнопарафіяльного діловодства, дає змогу простежити державну політику щодо ведення та зберігання документації, розвиток зміни формулярів, складання та здачі як самих документів, так і звітів з них, роль єпархіальних органів влади у цьому процесі. У зв'язку з цим висвітлюється безпосередня роль духовенства в строках та якості запровадження нових видів та форм документів. Ступінь сумлінності у виконанні службових обов'язків впливав на якість збору необхідної, в тому числі й статистичної, інформації. Зокрема доведено, що ведення парафіяльної документації та обробка даних не завжди виконувалася духовенством з належною ретельністю та відповідальністю. В зв'язку з цим, дослідникам, що працюють з документами окремих парафій, благочинній, духовних правлінь чи консисторії слід пам'ятати про можливі помилки та ставитися до вміщеної в них інформації критично.

По-п'яте, аналіз основних видів документів парафій Волинської єпархії дає дисертанту змогу прийти до висновку, що зміни форм в цьому регіоні відбувалося в переважній більшості випадків своєчасно, в цілому вони є типовими та відповідають зразкам, встановлених загальноросійським законодавством.

Встановлено, що документи, які велися при церквах, були основою для складання усіх звітів по єпархії. Вони були важливим джерелом інформації не лише для духовних, а й для світських установ. Тому їх складанню завжди надавалася належна увага. Хоча частина священиків відносилася до них формально.

Відповідальність за дотриманням правил несли члени причту, котрі ставили свої підписи, засвідчуючи певні події чи факти. За їх порушення діюче на той час законодавство передбачало покарання в залежності від ступеня провини. Як правило, це були грошові штрафи, або позбавлення права займати посаду.

Попри значний контроль за діловодством парафій все одно траплялися недоліки та різного роду порушення. Це засвідчують синодські укази, в яких постійно нагадувалося про важливість правильного ведення документів.

Дослідження діловодства, що велося духовенством Волинської єпархії, дає підстави стверджувати, що функції священиків поступово розширювалися. Так, з однієї сторони вони були проповідниками "Слова Божого" на землі, з іншого – забюрократизованими чиновниками, котрі безпосередньо залежали від держави та виконували її волю. Окрім того, значний тягар "паперової" роботи та контроль за нею, під загрозою суворих покарань, інколи ставив духовні функції на другий план, оскільки першочерговим завданням було правильне та своєчасне ведення, здача документів та складання різного роду звітів на їх основі.

В результаті дослідження встановлено, що на відміну від багатьох цивільних установ, де зберіганню документів часто не надавали належної уваги, в духовному відомстві ця справа знаходилася під постійним контролем Синоду та єпархіальних органів влади. Особлива увага надавалася ними метричним книгам, оскільки вони слугували актами реєстрації громадянського стану та джерелами демографічної статистики. В зв'язку з цим вони дублювалися в кількох примірниках.

Однак, можемо констатувати, що втрати церковної документації звичайно ж мали місце, головним чином через недбалість окремих представників духовенства, пожежі та інші надзвичайні обставини. В результаті проведеної архівної евристики встановлено, що на сьогодні найбільш повно збереглися консисторські примірники документів.

Важливість церковнопарафіяльних документів для сучасних досліджень є досить значною, тому це дає підставу зробити ряд висновків рекомендаційного характеру.

Оскільки виявлені документи зберігаються в різних архівах, та навіть в межах одного – в різних фондах та описах, тому виникає потреба в їх класифікації, систематизації та складені спеціального реєстру для полегшення пошукової роботи дослідників. Матеріали дисертації цілком можуть слугувати основою для здійснення такої роботи.

Існує також