LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Принципи дзен-буддизму у філософії Доуена

Метою дослідження є з'ясувати та розкрити принципи філософії Дōґена Кіґена як видатного представника школи дзен, визначити їх співвідношення з філософськими принципами класичного буддизму, а також з настановами попередньої дзенської традиції.

Реалізація мети дослідження передбачає виконання таких завдань:

- з'ясувати головні принципи дзен-буддизму на підставі аналізу оригінальних першоджерел та сучасних наукових уявлень про філософію дзен-буддизму;

- дослідити принципи дзен-буддизму у філософії японського мислителя дзен Дōґена Кіґена на матеріалах його філософсько-релігійного трактату-антології "Сьōбōґендзō";

- встановити за допомогою застосування структурно-генетичного методу до аналізу принципів дзен-буддизму, в яких напрямках відбувалася трансформація принципів класичного буддизму у принципи дзен-буддизму;

- з'ясувати особливості тлумачення мислителями дзен й, зокрема, Дōґеном Кіґеном центральних понять буддійської філософії (anātman, śūnyatā, nirvāna, samsāra, advaita тощо);

- розглянути у світлі сформульованих принципів дзен-буддизму головні оригінальні поняття філософії Дōґена, як от: му-буссьō無佛性 ("не-природа будди"), ґендзьō-кōан 現成公案 ("виявлення-становлення"), удзі 有時 ("буття-час") та ін.

Об'єктом дослідження є філософська проблематика класичного буддизму, чань(дзен)-буддизму та вчення Дōґена Кіґена.

Предметом дослідження є принципи дзен-буддизму у філософії наставника дзен Дōґена Кіґена та їх співвідношення з класичною буддійською та дзенбуддійською філософською традицією.

Методологічні засади дослідження. Дисертаційне дослідження ґрунтується на таких методологічних засадах: постулюванні принципової пізнаваності східної традиції мислення, необхідності спеціального філософського аналізу логіко-дискурсивного зрізу буддизму, опертя на структурно-генетичну методологію, застосування комплексного підходу до передання буддійської термінології та здійснення самодостатнього філософського аналізу (без залучення компаративістського методу на даному етапі).

У дослідженні враховано методологічні розробки в галузі буддійської філософсько-релігійної думки, запропоновані такими дослідниками як: Н.В. Абаєв, В.П. Андросов, Т.П. Григор'єва, Т.В. Єрмакова, О.М. Ігнатович, О.М. Мещеряков, А.А. Накорчевський, Є.П. Островська, О.О. Розенберг, В.І. Рудой, Є.О. Торчинов, Ф.І. Щербатськой, Л.Є. Янгутов та ін.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше сформульовано головні принципи дзен-буддизму та з'ясовано специфіку їх репрезентації у філософії японського наставника дзен Дōґена Кіґена, а також встановлено їхній зв'язок з попередньою філософською традицією буддизму.

Новизна отриманих результатів міститься у таких положеннях:

- сформульовано головні принципи дзен-буддизму: принцип "не-Я", принцип "порожнечі", принцип "неподвоєння реальності", принцип динамічної повноти реальності та принцип особистого зусилля суб'єкта;

- доведено, що між дзен-буддизмом та класичним буддизмом немає розриву, а є неперервна лінія розвитку філософської думки, яка йде від самого Будди Шак'ямуні, а отже й погляд Дōґена на принципи власного вчення як на принципи буддизму як такого є закономірним наслідком послідовного розгортання філософських принципів буддизму;

- встановлено, що мислителі школи дзен істотно переосмислили філософські засади класичного буддизму, насамперед, в деконструктивному (звільнення головних доктринальних понять буддизму від метафізичних нашарувань), діалектичному (зняття поділу на абсолютну та феноменальну реальність, ствердження миттєвості актуального буття) та екзистенційному ключі (наголос на індивідуальному переживанні та вільному творенні буття суб'єктом);

- з'ясовано, що буддійське вчення про "не-Я" (санскр. anātman, кит. у-во 無我, яп. муґа) та вчення про "порожнечу" (санскр. њūnyatā, кит. кун 空, яп. ку) переосмислено у дзен-буддизмі й, зокрема, у філософії Дōґена, з одного боку, як провідну гносеологічну настанову, а з іншого – як принцип свободи, який є онтологічною базою мислення як такого;

- встановлено, що буддійську концепцію неподвійності (санскр. advaita, кит. буер 不二, яп. фуні) мислителі дзен й, зокрема, Дōґен Кіґен тлумачать як принцип "неподвоєння реальності", та досліджено функціонування цього принципу на прикладі базових філософських опозицій буддизму, як от: суб'єкт та об'єкт, сутність та явлення, тіло та дух тощо;

- переглянуто уявлення про відкидання мислителями дзен будь-якого розрізнення й показано, що згідно з принципами дзен реальність може існувати лише як ціле, в якому збережено розрізнення його частин;

- з'ясовано, що поняття нірвани (nirvāna) та сансари (samsāra) мислителі дзен й, зокрема, Дōґен Кіґен розуміють як два онтологічно рівноправні й нерозривно пов'язані, але не тотожні, аспекти однієї реальності;

- розкрито причини здійсненого Дōґеном перегляду не лише класичних буддійських понять, а й деяких традиційних дзенських настанов. Зокрема, з'ясовано причини, які спонукали мислителя до створення радикально нової філософії мови, яка повертає статус істинної реальності дискурсивним структурам;

- у світлі виокремлених принципів дзен-буддизму з'ясованозміст головних оригінальних понять філософії Дōґена: поняття "не-природа будди" (му-буссьō 無佛性) передбачає розуміння природи будди як "порожнечі", у понятті "виявлення-становлення" (ґендзьō-кōан 現成公案) відображено ідею динамічної природи реальності у її таковості, через поняття "буття-часу" (удзі 有時) розкрито ідею онтологічної єдності буття та часу та їх включення в структуру творчого суб'єкта тощо.

Теоретичне та практичне значення дослідження. Результати дослідження можуть бути використані у наукових дослідженнях з філософії та історії всесвітньої філософії, релігієзнавства, буддизму країн Далекого Сходу (Японія, Китай тощо) та інших країн поширення цієї філософсько-релігійної традиції, у дослідженнях широкого кола проблем духовної культури Японії, а також у сучасних компаративістських дослідженнях з філософії.

Матеріали дисертації можуть бути залучені для читання курсів зі східної та світової філософії, релігієзнавства, культури Японії, Китаю тощо, а також для написання підручників та методологічних посібників з цієї тематики.

Апробація дослідження. Результати та висновки дослідження було викладено та