LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Принципи дзен-буддизму у філософії Доуена

обговорено на засіданнях відділу історії зарубіжної філософії Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України.

Основні положення дисертаційного дослідження апробовано на міжнародних наукових конференціях Інституту Сходознавства НАН України "VIІІ Сходознавчі читання А.Кримського" (Київ, 2004) та "ІX Сходознавчі читання А.Кримського" (Київ, 2005).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображені в 5 наукових публікаціях загальним обсягом 2 друкованих аркуші, у тому числі у 3-х статтях, надрукованих у фахових виданнях, загальним обсягом 1,8 друкованих аркушів.

Структура дисертації зумовлена логікою побудови дослідження, що випливає з його мети, основних завдань та методологічного підходу. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків (загальний обсяг основного тексту – 159 стор.), списку використаних джерел (272 позиції на 22 стор.), а також двох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки.


Основний зміст роботи


У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми наукового дослідження, визначено ступінь наукової розробленості проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами та планами, мету, об'єкт та завдання дослідження, його методологію. Розкрито практичне та теоретичне значення дослідження, наведено апробації та публікації результатів дослідження.

У розділі 1 "Огляд літератури за темою та методологія дослідження" здійснено критичний огляд літератури за темою та вироблено методологію дослідження.

У розділі 1.1. "Огляд літератури за темою" наведено огляд наукової літератури за темою дослідження, який показав, що у вітчизняній науці філософія Дōґена Кіґена, як і філософія дзен-буддизму взагалі, дотепер не була предметом наукового дослідження. Окремі її аспекти розглянуто у контексті дослідження дзенбуддійського світогляду Ейхея Дōґена російським дослідником І.Є. Гаррі, монографія якого на разі є єдиним на теренах СНД дослідженням, спеціально присвяченим цьому видатному мислителеві. Проте у цій праці в центрі уваги перебувають світоглядні аспекти, тоді як власне філософська проблематика не є її об'єктом.

Решта наукових публікацій, присвячених Дōґену (включаючи коментарі до перекладів його творів) є незначними, як за обсягом, так і за глибиною розробки філософської проблематики його вчення (І.Є. Гаррі, А.М. Кабанов, Ю.Б. Козловський, А.Г. Фесюн). Існує також низка досліджень з більш загальних історико-культурологічних та філософсько-релігійних питань, у яких погляди Дōґена наведено як ілюстрацію тієї чи іншої досліджуваної концепції (Л.М. Єрмакова, С.Ю. Лепехов) або в історико-філософському ключі (колективна монографія "Буддизм в Японії"). У цих публікаціях власне Дōґену присвячено лише кілька абзаців чи, у кращому випадку, сторінок.

Натомість значних успіхів у царині "дōґенознавства" досягнуто в англомовній сходознавчій науці, в якій дослідженням спадщини Дōґена спеціально займалися: М. Абе, К. Більфельдт, С. Гайне, Ю. Йокоі, Т.П. Казуліс, Х.Дж. Кім, Т. Клірі, Ф. Кук, Д. Лой, Р. Масунаґа, Д.К. Міккельсон, К. Ольсон, Д. Путні, Т. Райт, К. Танахасі, Н. Уодделл, Д.А. Фокс, Б. Фор, Д. Форенкамп, Т.Е. Фошей, Д.Е. Шейнер та інші. Втім, незважаючи на те, що у сучасній англомовній науково-дослідній літературі висвітлено широке коло питань й доволі глибоко розроблено окремі аспекти, поняття і терміни філософії Дōґена, тим не менш й до сьогодні у західному сходознавстві не існує спеціального дослідження філософії Дōґена як такої. Навіть у класичній праці Х.Дж. Кіма ми "отримуємо виразний портрет Дōґена як майстра дзен, фундатора школи сōтō, проте лише за рахунок уявлення про Дōґена як мислителя, яке подано як подекуди неясний конспективний начерк".

З огляду на результати огляду літератури дисертантка бачить завданням свого дослідження поглянути на філософію Дōґена не як на випадковий набір окремих понять та категорій, а як єдине ціле, яке розгортається, постаючи на своїх власних принципах, ціле, зорганізоване за своїм власним внутрішнім законом, завдяки якому воно і є цілим, а не набором окремих частин.

У розділі 1.2. "Методологія дослідження" визначено основні методологічні засади дисертаційного дослідження, яке виходить з таких методологічних настанов: принципової пізнаваності східної традиції мислення, необхідності спеціального філософського аналізу логіко-дискурсивного зрізу буддизму, опертя на структурно-генетичну методологію, застосування комплексного підходу до передання буддійської термінології та здійснення самодостатнього філософського аналізу (без залучення компаративістського методу на даному етапі).

З точки зору змісту, базовим для здійснюваного дослідження є підхід, який враховуючи специфіку предмету дослідження, розглядає буття завжди як буття суб'єкта. Цей методологічний підхід дає змогу виділити основні принципи дзен-буддизму: принцип "не-Я", принцип "порожнечі", принцип "неподвоєння реальності", принцип динамічної повноти реальності та принцип особистого зусилля суб'єкта.

У розділі2 "Принцип "не-Я" та принцип "порожнечі" у дзен-буддизмі і філософії Дōґена" розглянуто два центральні принципи дзен-буддизму та філософії Дōґена: принцип "не-Я" (санскр. anātman, кит. у-во 無我, яп. муґа) та принцип порожнечі (санскр. śūnyatā, кит. кун 空, яп. ку).

У розділі 2.1. "Принцип "не-Я" у дзен-буддизмі та філософії Дōґена" розглянуто зміст та значення вчення про "не-Я" у буддизмі та трансформацію концепції "не-Я" у філософії Дōґена як мислителя школи дзен.

В ключі постановки проблеми авторка ставить запитання, чому саме принцип "не-Я" є однією з сутнісно важливих концепцій буддизму, без якої буддизм не був би буддизмом. Звідси виникає необхідність простежити, як народилася ідея "не-Я" й чому виявилася необхідною її поява.

Аналіз класичного буддійського вчення про anātman ("не-Я", "не-душу") показав, що воно народилося як відповідь Будди Шак'ямуні на запитання про причину людського страждання. Цією причиною є наше незнання (avidyā) справжньої природи речей, яке виявляється насамперед у нашій прив'язаності до власного "Я" у формі приписування "Я" того, що насправді йому не належить. Це означає, що в буддизмі розв'язання психологічної проблеми страждання лежить у філософській площині, де воно постає вигляді вчення про анатман.

Заперечення "Я" слугувало роз'ясненню того, що "Я" є іменем, ідеєю і його може спостерігати лише розум, поза яким немає ніякого "Я". Натомість реальним визнавали невпинний потік миттєвих