LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Принципи дзен-буддизму у філософії Доуена

психофізичних елементів (дгарм). Все, що перебуває за межами миттєвого буття нашого "Я", нам не належить, а те, що нам не належить, не є нашим "Я", адже якщо цього чогось нас позбавляють, то цим нищать і нас самих. Отже, страждання виявляється лише ілюзією.

Дослідження принципу "не-Я" у дзен-буддизмі та філософії Дōґена засвідчило, що Дōґен протиставляє два способи мислення: "коли всі дгарми є буддгадгармою" та "коли всі десять тисяч дгарм не є "Я", тобто мислення, яке породжує ілюзорні сутності, та мислення, вільне від цієї помилки. Згідно з Дōґеном, все, що існує як продукт мислення суб'єкта, неодмінно залежить від нього.

Водночас мислитель зовсім не відкидає можливості адекватного пізнання реальності – концепція "не-Я" у філософії Дōґена стає головним гносеологічним принципом: осягати вчення Будди означає "забувати себе", "забувати себе" означає не привносити "Я" у речі, а також не привносити речі у "Я" (не прив'язуватися до речей), яке правильніше тепер назвати "не-Я", оскільки у ньому вже не залишилося нічого конкретного.

Отже, принцип "не-Я" втілює в собі діалектику заперечень, якою слідом за своїми попередниками користується Дōґен: вона дозволяє за "речами", за конкретними формами 相 (думками) побачити "безформність істинної форми" 實相無相 (яп. дзіссō-мусō), – мислення як таке.

Урозділі 2.2. "Принцип "порожнечі" у дзен-буддизмі та філософії Дōґена" розглянуто переосмислення в дзен-буддизмі одного з ключових понять буддійської філософії – поняття "порожнечі" (śūnyatā).

Розгляд проблеми авторка починає з аналізу поняття śūnyatā (порожнеча) у класичному буддизмі. Поняття "порожнечі" генетично пов'язане з поняттям "не-Я". Принцип "не-Я", "відсутності Я", тобто відсутності "Я" як вічного і незмінного у своїй реальності, а не в ідеї, сущого, розгортається у буддизмі в ідею мінливості всіх речей світу (sarvam anityam), їх "порожньості", адже те, що ми приймаємо за справжні реальні речі, є не більш ніж "порожніми" назвами. Так учення про "не-Я" особистості переростає у вчення про "не-Я" всіх речей.

На підставі аналізу поняття "порожнечі" у дзен-буддизмі та філософії Дōґена, дисертантка дійшла висновку, що виходячи з відмінного ніж у класичному буддизмі розуміння принципу "не-Я", у філософії школи дзен класичне буддійське поняття порожнечі теж починають тлумачити у принципово іншому ключі: не як принцип тотальної взаємної детермінації, а як принцип незв'язаності, свободи самого мислення.

У дзен-буддизмі ця ідея набула подальшого розвитку у таких поняттях, як "не-мислення" ("не-думання") 無念 (кит. у-нянь, яп. мунен) або "не-розум" ("не-серце", "не-свідомість") 無心 (кит. у-сінь, яп. мусін); Дōґен у цьому значенні послуговується словом хісірьō 非思量, яке також перекладають як "не-думання".

Метафорою думки, яка є невіддільною від свого предмета, але водночас сама відрізняється від нього, є простір, який вміщує у собі всі речі, але водночас сам завжди залишається порожнім. Дōґен тлумачить порожнечу, як онтологічну базу мислення як такого (тут підхід дзен перегукується з класичним буддійським поглядом на ākāśa, яку у традиційній класифікації дгарм віднесено до дгарм, непідвладних буттю, які і є умовою досягнення стану нірвани).

Таким чином, класичне буддійське поняття "порожнечі", розгортаючись із дзенського тлумачення концепції "не-Я", стає одним з головних принципів філософії дзен-буддизму й, зокрема, вчення наставника дзен Дōґена, який ніколи не відділяючи себе від традиції буддизму, прагнув розвивати найглибинніші шари вчення Будди.

Урозділі 2.3. "Поняття му-буссьō 無佛性 ("не-природа будди") у філософії Дōґена" розібрано реінтерпретацію Дōґеном класичного буддійського терміну "природа будди" 佛性 (буссьō), в результаті якої перед нами постає "не-природа будди" або "відсутність природи будди" 無佛性 (му-буссьō), природа будди як відсутність, як ніщо або "природа будди [як] Небуття".

Му-буссьō є одним з головних понять, які характеризують філософію Дōґена. Дисертантка доходить висновку, що так само, як і "Я" перетворюється на "не-Я", природа будди у Дōґена, набуваючи рис "порожнечі", стає "не-природою будди", динамічною порожнечею самого мислення на противагу класичному буддійському розумінню її як благого, вічного й незмінного абсолюту.

У розділі 2.4. сформульовано висновки до другого розділу: дзен-буддизм поглиблює філософський аспект буддійського вчення і пропонує власне розуміння принципів "не-Я" та "порожнечі", які стверджують свободу мислення як його онтологічну базу. На цих принципах базований й славетний метод сидячої медитації, запропонований Дōґеном (сікан-тадза 祇管打坐).

Урозділі 3 "Принцип "неподвійності" у дзен-буддизмі та філософії Дōґена" на підставі аналізу співвідношення у дзен-буддизмі понять сансара та нірвана встановлено, що буддійську концепцію неподвійності (санскр. advaita, кит. буер 不二, яп. фуні) переосмислено у дзен-буддизмі й, зокрема, у філософії Дōґена як принцип неподвоєння реальності, а також досліджено, як цей принцип функціонує в низці базових філософських опозицій буддизму.

У розділі 3.1. "Постановка проблеми" на матеріалах першоджерел показано, що всупереч поширеному явленню про відкидання дзен-буддизмом будь-яких дискурсивних структур на користь недискурсивного, інтуїтивного пізнання, мислителі дзен, наполягаючи на "не-подвійності", водночас стверджують необхідність розрізнення. Проте оскільки будь-яке розрізнення є подвоєнням, виникає парадокс, розв'язанню якого і присвячено даний розділ.

У розділі 3.2. "Сансара та нірвана" запропоновано розв'язання парадоксу розрізнення та неподвійності у дзен-буддизмі на підставі дослідження понять сансари та нірвани у буддизмі та у дзен-буддизмі й, зокрема, у філософії Дōґена.

Розгляд проблеми починається з аналізу поглядів на нірвану та сансару у різних напрямках та школах класичного буддизму. Дисертантка доходить висновку, що незважаючи на особливості тлумачення цих доктринальних понять у різних буддійських течіях, їх об'єднує ставлення до сансари як феноменального буття, пов'язаного із стражданням, та до нірвани як до неявленого актуального буття безконечного, яке передбачає відсутність страждання.

Наступним кроком проаналізовано ставлення до нірвани та сансари у дзен-буддизмі та філософії Дōґена і показано, що воно є подвійним: з одного боку