LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Проблема духовності в етико-релігійному вченні Лева Силенка

теми.

Метою дослідження є розгляд етичних поглядів Л.Силенка в контексті української філософської та етичної традиції, аналіз філософських, релігійних та світоглядних ідей, що зумовлюють особливості його етичного вчення, їх походження та функціонування в українській духовній культурі др. пол. ХХ ст., оцінка значення творчого доробку Л.Силенка в контексті своєї доби та розвитку української духовної культури в цілому.

Мета дослідження ще й в тому, щоб на основі дискурсу етичних ідей Л.Силенка з концепціями вітчизняних та зарубіжних філософів вибудувати чіткі й послідовні теоретичні уявлення про місце його в філософсько-етичній спадщині. Також важливо здійснити аналіз творчості Л.Силенка по відношенню до першоджерел, що використовувалися при формуванні його концепції.

Мета дослідження досягається постановкою і вирішенням пізнавальних завдань:

  • проаналізувати етико-релігійні погляди Л.Силенка відповідно сутності людини як моральної істоти, її місця, призначення та реалізації себе через національне самовизначення;

  • визначити основні теоретичні джерела та зміст релігійної концепції РУНВіри Л.Силенка. Здійснити порівняльний аналіз РУНВіри та інших релігій з проблеми національної самоідентифікації та самовдосконалення людини;

  • розглянути вирішення Л.Силенком проблеми соціокультурних ідентифікацій, що обумовлені національними релігійно-етичними цінностями народу; а також вплив позарелігійних чинників, що відбився в його вченні.

  • осмислити місце та духовні засади вчення Л.Силенка в контексті дискурсу вітчизняної філософської думки, на яких здійснюється пошук українських національних цінностей;

  • розглянути концепцію Л.Силенка в контексті сучасної світової філософської думки, визначити його відношення до громадянської релігії.

Об'єктом дослідження є РУНВіра як концепція національної української релігії.

Предметом дослідження є етико-релігійні основи української духовності розроблені Л.Силенком.

Методологічні основи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є основні методи науково-теоретичного знання та використання фундаментальних методологічних принципів релігієзнавчого аналізу. Це насамперед принципи об'єктивності, казуальності, системності та їх конкретизація. Також завдяки аналізу та синтезу вивчалась джерельна релігійна література, що допомогло виділити головні системообразуючі елементи РУНВіри, обґрунтувати її головні положення. Принцип історизму надає можливість дослідити проблему духовності в історичному та сучасному аспектах, а метод єдності логічного та історичного дозволяє визначити категоріальний зміст поняття "духовності". Проведення порівняльного аналізу РУНВіри з іншими світовими та національними релігіями потребує позаконфессійного підходу, що висвітлюється в принципах плюралізму та толерантності. Для досягнення мети та вирішення завдань були використані інваріантні теоретичні положення, що поширені в сучасній філософській літературі з проблем духовності, етики та історії філософії, тобто, це перш за все проблемно-концептуальний та нормативно-аксіологичний підходи.

Дослідження спадщини Л.Силенка в історії української духовної культури вимагає відмови від використання як методологічної основи традиційного новоєвропейського розуміння релігійно-християнської етики. Для адекватної оцінки вчення Л.Силенка як явища культури, необхідно зрозуміти його не як різновид релігійного вчення, а як нову етико-релігійну концепцію.

Важливим методом роботи з текстами Л.Силенка було визначення ключових етичних, філософських та антропологічних ідей, які пронизують зв'язки між людиною та релігією, самосвідомістю людини та нацією. Такий підхід дає можливість зробити аналіз філософських та етичних поглядів Л.Силенка в духовно-національному вимірі.

Критерієм оцінки значення творчості Л.Силенка є попередні історичні етапи розвитку української духовності та актуальність його ідей сьогодні.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняному релігієзнавстві систематизованим дослідженням РУНВіри як етико-релігійного вчення, яке розглядає духовність в якості формовідтворюючого чинника національної самосвідомості.

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати низку положень, що відрізняються науковою новизною:

  • РУНВіра є формою рефлексії національної самосвідомості на процеси глобалізації та універсалізації духовного життя українців та самоідентифікація їх через варіативний синтез соціальної міфології та релігії, як форм світосприйняття, що притаманне буденній свідомості.

  • людина в РУНВірі розглядається не в якості другорядної істоти після Бога, а як співавтор Бога у творінні Світу. Людина звертається до Бога не в прагненні дива, а за натхненням, для освітлення душі. В той час як інші релігійні концепції не визнають самоцінності земного життя. РУНВіра навпаки, сприймає людське існування як повноцінне щастя людини в цьому житті, що накладає на людину відповідальність за результати її дій;

  • вчення Л.Силенка є новим варіантом цілеспрямованого проектування сучасних варіантів етнокультурних ідентифікацій. Український релігієзнавець одним з перших заклав підвалини етноетики як науки про національні духовно-етичні цінності, що містить у собі специфіку національних взаємовідносин у конкретному просторо-часовому, соціокультурному та психологічному вимірі нації. Методологічною основою його етико-релігійного вчення виступає етноетичний натуралізм;

  • архітектоніка морально-етичних конструктів у Л.Силенка базується на методології етноцентризму на внутрішньо-системному рівні, коли ж на рівні надсистемному вона узгоджується з етичним релятивізмом; Принципи етноцентризму А.Силенка, які розроблялися також У.Самнером, М.Герсковцем, М.Мід та ін., виступають проти універсальних наднаціональних етичних норм, а нація як окремість репрезентується як загальнолюдська цінність;

концепція Л.Силенка є спробою об'єднати інтелектуальні зусилля вітчизняних теоретиків та представників української діаспори у вирішенні спільної проблеми - формування духовної цілісності української нації, тому що його ідеї співзвучні поглядам Р.Мархоцького, С.Лісового, П.Куліша, А.Потебні та ін. Піддаючи критиці думки Ф.Прокоповича, І.Огієнка, Г.Сковороди, засновник РУНВіри однобічно осмислює ознаки самобутності нації відповідно дохристиянської духовності як умови для формування національної свідомості. В пошуках нової системи етико-національних цінностей Л.Силенко скасовує