LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Проблема духовності в етико-релігійному вченні Лева Силенка

духовний спадок багатьох мислителів-носіїв християнської духовності, що, на думку дисертантки, значно збіднює палітру національних культурних надбань.

  • Релігійно-етичне вчення Л.Силенка знаходиться в руслі постмодерністської філософської парадигми. Пропонуючи здійснити "духовну революцію" через пошук основ громадянської релігії, його концепція виступає інваріантом нової культурологічної парадигми розвитку української нації.

Практичне значення роботи. Цінність роботи полягає в розробці концептуального матеріалу, який може бути використаний для підготовки лекційних та семінарських занять при вивченні курсу історії релігії, філософії, етики, культурології, релігієзнавства.

Метод дослідження та його логіка можуть бути використані для аналізу сучасних етичних концепцій, релігійних вчень, а також для нових розробок у галузі міждисциплінарних досліджень з етики, релігієзнавства, культурології. Означені тенденції можуть сприяти осмисленню та подальшому розвитку ідей, що стосуються становлення культури українського народу, його держави, самоідентифікації та місця у світовій спільноті.

Апробація результатів наукового дослідження. Головний зміст дисертації відображений у публікаціях та виступах дисертантки. Результати дослідження були оприлюднені автором на Всеукраїнській науковій конференції з проблем політичної психології в Києві у 1995 році, на науково-практичній конференції "Національна ідея у формуванні громадянського суспільства та правової держави в Україні" у Києві в 1996 р., а також на науково-теоретичній конференції "Україна на порозі ХХ1 ст.: пошук сучасної ідеології" (Дніпропетровськ, 1999 р). Матеріали дисертації використовувалися автором при викладанні курсів з релігієзнавства, етики та історії української філософії студентам та аспірантам Національної гірничої академії України.

Дисертація обговорена на засіданні кафедри філософії НГАУ.

Публікації та зміст дисертаційного дослідження відображені у 6 публікаціях загальним обсягом 3,2 д.а., в тому числі 5 статей в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг 2,8 д.а.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, восьми параграфів, висновку та списку джерел і літератури .

У першому розділі розглядається РУНВіра як складне духовне явище, що виступає синтезом етико-релігійних та соціально-філософських ідей, аналізуються джерела й література з проблем духовності, розглядаються релігійно-філософські підвалини вчення Лева Силенка. Здійснюється структурній аналіз РУНВіри як концепції релігійної моралі та форми соціокультурної ідентифікації.

Другий розділ визначає місце етико-релігійного вчення Л.Силенка в контексті вітчизняної та світової філософії через розкриття проблем взаємовідношення загальнолюдського та національного в етноетиці.

Дисертація викладена на 161 стор. Список використаних джерел складається з 148 найменувань.


Основний зміст дисертації


У вступі ставиться проблема дослідження, визначається його предмет, мета, завдання і методологія, обґрунтовується актуальність та теоретичне значення теми дисертації.

Перший розділ "Проблема релігійно-філософського статусу РУНВіри" присвячений аналізу вчення Л.Силенка як етико-філософської теорії, її головних положень, теоретичних витоків та соціальної значимості.

У першому підрозділі "Огляд літератури за темою дисертації, обґрунтування мети, завдань і методології дисертаційного дослідження" аналізуються історико-філософські підвалини досліджуваної теми. У зв'язку з браком літератури, присвяченої безпосередньо творчості Л. Силенка, аналізуються праці, в яких висвітлюються загальнотеоретичні проблеми, що мають відношення до тематики, визначеної в вченні Л. Силенка.

До першої групи можна віднести філософські праці, що присвячені проблемі духовності, які, в свою чергу, можна розглянути в двох напрямках – космо- та кордоцентризм в роботах вчених дореволюційного періоду Г.Сковороди В.Соловйова, М.Бердяєва, В.Ерна Г.Шпета, П.Юркевича, Д.Чижевського та ін. Їхня позиція є традиційною для вітчизняної філософської думки, в якій мірилом духовності було відчуття святості життя. Представники іншого напрямку, який репрезентований дослідженнями останніх десятиліть ХХ ст., обґрунтовують поняття духовності як цінностно-оріентаційну діяльність людини, що проявляється як самосвідомість й самопізнання. До них відносяться монографії радянських філософів А.Гуревича, А.Гусейнова, О.Дробницього, М.Кагана, роботи вітчизняних і російських філософів пострадянського періоду А.Бичко та І.Бичка, А.Колодного, Л.Філіпович, В.Малахова, Ф.Прокоф'єва, О.Соболь, П.Сімонова, П.Єршова, Ю.В'яземського та статті А.Єрмоленка, В.Жадька, С.Кримського та ін.

До другої групи праць потрібно віднести осмислення понять національно-духовного виміру власно українського народу, що виступають складовими його самобутності. Розгляду компонентів духовності соціокультурної ідентифікації народу присвячені праці представників вітчизняної етико-філософської думки минулого і сучасного: Н.Костомарова, М.Грушевського, І.Нечуй-Левицького, В.Горського, А.Єрмоленка, В.Жижченка, Є.Маланюка, І.Іванишина, Я.Радкевич-Винницького, І.Лисого, П.Ігнатенка, В.Павленка, В.Пазенка, Т.Пархоменко.

Поняття духовності в контексті національної ідентичності розглядається у двох напрямках: релігійному та етноетичному. Згідно з першим, релігія виступає важливою ланкою культури суспільства, втіленням духовної самобутності та національної самосвідомості. На означеній позиції стоять Р.Мархоцький, Л.Головацький, С.Здіорук, А.Колодний, Б.Лобовик, Г.Лозко, М.Попович, Б.Яськів. Велика увага означеному напряму приділяється представниками західної української діаспори С.Лісовим, І.Огієнко, в тому числі прихильниками "рідновірства" – Я.Оріоном, В.Шаяном, Л.Силенком.

До етноетичного напрямку належать праці Н.Костомарова, М.Грушевського, Д.Донцова, В.Винниченка, Г.Шпета, а також сучасні дослідження П.Гнатенка, А.Єрмоленка, В.Малахова, В.Пазенка, Л.Залізняка та ін. Важливим етапом у осмисленні етноетичного напрямку було проведення у м. Києві Міжнародної науково-теоретичної конференції "Культура та етноетика", а також видання енциклопедії "Основи етнодержавознавства".

Означена проблематика також знайшла своє відображення в дослідженнях зарубіжних авторів Е.Сміта (Smith A.D.), І.Гелнера (Gellner. E.), К.Конора (Conor C.), М.Герсковеца (Herskovitz M), К.Хенна (Hann C.M.), У.Самнера (.Sumner W.G.), погляди яких можливо поділити на дві групи. Прихильники етноцентричної концепції (У.Самнер,