LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Проблема духовності в етико-релігійному вченні Лева Силенка

М.Герсковець, Е.Смит, Р.Бенедикт) вважають будь-яку етно-національну спільноту автономним і духовно унікальним явищем з власною історією та логікою розвитку. Протилежної точки зору дотримуються дослідники, що розвивають універсалістські етноетичні концепції, це - І.Гелнер, К.Хенн, Р.Райх, згідно з якими інтернаціоналізація культури, моралі та релігії приведе до злиття націй в єдину загальнолюдську спільноту.

Але серед розглянутих досліджень майже відсутні аналітичні праці, що присвячені творчості Л. Силенка. Винятком можливо вважати монографію С.Лисенка "Учитель Силенко. Його родовід, життя і віра в Дажбога", в якій автор розглядає релігійні риси вчення Л.Силенка та як релігійного діяча сучасної української діаспори. Таких же позицій дотримуються автори чисельних газетних та журнальних публікацій Л.Білан, С.Плачинда, А.Лисенко, А.Качан, Я.Соколовська та ін. Короткі інформаційні довідки мають місце в сучасному навчальному посібнику В.Лубського з курсу "Релігієзнавство" та в словниках.

При цьому повністю відсутній етико-філософський аналіз творчості Л.Силенка, який віддзеркалений в його працях "Мага Віра" (1979), "Рунвіра. Священна книга обрядів. Требник" (1991), "Святе вчення. Силенкова віра Дажбога" (1995), "Week-days of Our Epoch" (1988), "Переоцінка духовних вартостей" (1988), "Гість з храму Предків"(1996) тощо.

При аналізі творчості Л.Силенка використовуються методи проблемно-концептуального та компаративного аналізу.

У другому підрозділі "Становлення релігійно-філософських підвалин Лева Силенка" розглядаються теоретичні джерела формування концепції РУНВіри та еволюція поглядів її засновника. Залишившись на Заході після другої світової війни, Л.Силенко, ведучи активну громадську діяльність, розробляє основні положення нового етичного вчення, в якому головна увага приділяється проблемі відродження українських національних духовних цінностей. Л.Силенко здійснює цей пошук на шляху створення суто української національної релігії - "рідновірства", підґрунтя якої заклали представники української діаспори В.Шаян, Я.Оріон, І.Лісовий та ін. На думку Л.Силенка, ці теоретично розгорнуті принципи можуть бути важелями для нової моделі соціальної регуляції, тобто розглядатися як підвалини етики постіндустріального майбутнього українського суспільства.

На відміну від В.Шаяна, Я.Оріона, які проголошують необхідність повернення до батьківської віри, "панарійського ренесансу", Л.Силенко йде шляхом пошуку національних цінностей, що можуть бути отримані при глибокому реформуванні дохристиянських релігійних традицій українського народу.

Однією з причин звернення Л.Силенка до побудови релігійної етики РУНвіри послужило протиріччя між сьогоднішнім занепадом української нації, культури, держави, суспільства та тим первісним духовним внеском, який, на його думку, був зроблений предками українців у розвиток європейської та світової цивілізації.

На думку Л.Силенка, РУНВіра характеризується перш за все тим, що націлює людину на розв'язання своїх життєвих проблем не в потойбічному, а в цьому світі, знімає обмеженість її "Я", задовольняє прагнення до свободи, водночас обмежуючи її егоїзм. На думку дисертанта, РУНВіра Л.Силенка – це пошук оптимальної системи орієнтації для нового суб'єкта.

Розробці цього вчення присвячена низка праць Л.Силенка, серед яких головною виступає "Мага Віра".

У третьому підрозділі "Дуальність релігійної форми та етико філософського змісту РУНВіри" дисертантка досліджує проблему духовності в двох напрямках – компаративному та аналітичному. По-перше, Л.Силенко, розробляючи свою релігійну доктрину, виходить із тотожності релігійності та духовності народу. Проведений порівняльний аналіз РУНВіри з іншими релігіями, перш за все національними – юдаїзмом, зороастризмом та індуїзмом, дав змогу Л.Силенку підкреслити специфіку національних релігій, яким він віддає перевагу над світовими в якості адекватного втілення рідної духовності того чи іншого народу. На думку дисертанта, на відміну від багатьох сучасних релігій, РУНВіра не містить у собі есхатології, відсутні ствердження про можливість надчуттєвого та надрозумового спілкування з Богом, а його трактування як Світла, Добра, Гравітації тощо, демонструє відмову від креаціоністської позиції, що перетворює Бога в суто етичну категорію. По - друге, про нерелігійний характер змісту РУНВіри свідчить те, що Л.Силенко обґрунтовує свою концепцію з позицій наукового дискурсу та логіки. На цьому ґрунті, дисертантом зроблений філософський аналіз РУНВіри в гносеологічному, онтологічному, антропологічному та соціальному вимірах.

Так, розглядаючи співвідношення віри та розуму, Л.Силенко віддає пріоритет розуму з причини, що головні положення віри не повинні бути догматизовані, а, навпаки, потрібно здійснювати спробу їх раціоналістичного осмислення. Л.Силенко значно ширше трактує віру, виходячи за межі її релігійного розуміння.

У підрозділі також іде мова про етносоціальний вимір РУНВіри через зв'язок ментальності етносу та природного середовища, яке є вирішальним чинником формування світосприйняття та самоусвідомлення будь-якого народу, в тому числі українців, греків, росіян. Л.Силенко не виходить за межі географічного детермінізму, продовжуючи традицію, яка мала місце в працях М.Грушевського, Є.Маланюка та ін.

У висновках мова йде про те, що здійснений аналіз дозволяє встановити, що концепція Л.Силенка є доктриною, в якій релігійна форма виконує роль організаційного начала для філософсько-етичного змісту.

В четвертому підрозділі "Етноетичний натуралізм Л.Силенка як методологічна основа концепції релігійної моралі" розглядаються особливості етико-категоріального апарату творчої спадщині Л.Силенка, в якій приділяється особлива увага національній специфіці в розумінні таких понять як "добро", "зло", "щастя", "справедливість" тощо.

Дисертанткою доведено, що джерелом морального закону в ученні Л.Силенка виступає народ як культурно-історична спільнота, що сакралізує свої звичаї та традиції, і тому закони суспільного життя для нього тотожні божественним Законам. Сам народ складає релігію на основі своїх моральних уявлень про добро, справедливість, тому для Л.Силенка божественний Закон існує як онтологізація внутрішнього морального закону.

У роботі простежено, що зміст понять, відображених у моральному законі, постійно корелюється Л.Силенком у відповідності з його методологічним принципом про пріоритет національного над загальнолюдським. Суб'єктом моралі в суспільстві виступає етнос, нація, тому свідоме виконання морального кодексу РУНВіри, що знайшла своє відображення у "Семи