LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Проблема оновлення українського суспільства у філософії Лазаря Барановича

зміни.

Дисертантка показує, що розглядаючи питання утвердження нового суспільства в Україні, Л.Баранович суспільство розглядав як систему людських зв'язків, побудовану на обміні здібностями і талантами. Керуючись таким соціально-філософським розумінням, він обґрунтовував ідеї національної державності, суспільно-політичної та духовної злагоди, гуманістичної моралі, заснованої на принципах рівності всіх людей від природи і перед Богом, яких останній, гадалося, хоч і наділив усіх різними талантами, але кожного особисто. Домагаючись втілення даних ідей в суспільстві, Л.Баранович виступав проти римо-католицької церковної зверхності і експансії чужих держав та проти будь-якого поневолення українського народу. Тому його концепція нового суспільства насичена глибоким реформаційним та гуманістичним змістом.

Даний розділ дисертації звертає увагу на складність ситуації, яка була в Україні другої половини XVII ст. Якщо гетьманська влада поступалася тиску з боку Московського царства, то православ`я світоглядно й організаційно тоді більш послідовно виражало інтереси широких мас населення Малоросії та всієї України. Козацька влада, як показують роботи Л.Барановича, в цілому не відзначалась сталістю, вона хиталася між трьома зовнішньополітичними тенденціями: об`єднання із Московією; союз із Польщею; спілка з Туреччиною. В цих умовах нераціонально було ставити питання про підпорядкування церковної влади світській. Тому Л.Баранович свою концепцію оновлення українського суспільства пов`язує з "Новою Церквою", суть якої викладена ним у творах "Меч духовний" та "Труби словес проповідних".

Враховуючи це можна стверджувати, що існує досить підстав, щоб розвіяти сумніви наявності в філософії Л.Барановича обґрунтування ідеї української національної державності. Незважаючи на теологічну форму, його філософія йшла до раціонального пояснення української дійсності, спираючись на європейську філософську спадщину і сучасну йому наукову думку. Мислитель у своїх творах з повагою ставився до людини, високо цінував її мудрість та таланти. Тому, розглядаючи українську державність як чинник суспільного оновлення, він вважав, що базу цього оновлення має утворювати не тільки влада, а передусім співпраця людей, сперта на обмін талантами. Перевагу у цій справі Л.Баранович надавав не подвижницьким діянням ченців, відокремлених від світу монастирськими стінами самітників, а людям, котрі "друг друга тяготи носят", тобто живуть різнобічним життям суспільства на основі "компенсації нездібностей". Ця компенсація, тобто взаємне доповнення здібностями, має творчий зміст, а тому оновлює суспільство.

Суттєвим чинником суспільних змін Л.Баранович вважав мораль. Схиляючись до світської інтерпретації моралі, Л.Баранович все-таки вважав, що стрижнем етичних підвалин нового українського суспільства має бути православно-християнська мораль, котра виробила універсальний етичний ідеал-образ Христа як "Нового Адама". Орієнтуючись на цей ідеал, гадав мислитель, кожна людина здатна обновитися морально, стати освіченою, дійти до істинного щастя. Моральне оновлення кожного співпадає із утворенням нового суспільства.

Щастя в новому суспільстві Л.Барановича залежить від того, як кожний із його членів дотримуватиметься етичних норм, поважатиме права і потреби інших людей. Умовою досягнення згоди в суспільстві є додержання кожною особою доброчинства та доброзичливості, які ґрунтуються на пізнанні себе, своїх здібностей, а також на самообмеженні для блага суспільства та заради його оновлення. Коли кожен йтиме шляхом "Нового Адама", тоді, вважав Л.Баранович, утвориться в Україні й нове суспільство.


У загальних висновках дисертації сформульовані підсумки дослідження, які висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи.

Проведений науковий пошук дозволив дисертантці визначити головне в концепції Л.Барановича, спрямованій на пояснення підстав і суті оновлення українського суспільства, та провідні чинники, що спонукали мислителя вдатися до таких роздумів. Філософське обґрунтування Л.Барановичем суспільних перетворень досить своєрідне, відповідає специфіці філософствування періоду українського бароко. Сутність оновлення українського суспільства розглядалася ним через призму державності. Чинниками оновлення українського суспільства в його розумінні були, насамперед, обмін талантами та моральне перетворення суспільства, спрямовані на покращення людського буття. Визначення перспектив суспільного життя зводилось до вільного існування, як запоруки стабільності національного буття. Заодно авторкою окреслюються перспективи подальшого дослідження, проблем, порушених в дисертаційній роботі.


Публікації.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1.Чорна Л.С. Проблема терпіння в антропології Л.Барановича. // Філософсько-антропологічні читання`97 — К.: Стилос, 2000. — С. 197-203;

2.Чорна Л.С. Проблема оновлення суспільства у філософії Л.Барановича. // PHILOSOPHIA PRIMA: метафізичні питання: Щорічник. Випуск 1. — К.: Вид. "Кайрос", 1998. — С. 101-109;

3.Чорна Л.С. Проблема свободи і вибору в українській філософії XVII-XVIII ст. // Демократичний вибір як філософська і соціально-політична проблема. Збірник наукових праць. — Чернігів, 1999. — С. 36-43;

4.Чорна Л.С. Ідеал держави у філософії Лазаря Барановича. // Філософсько-антропологічні читання`99. — К.: Стилос, 2000. — С. 237-242;

5.Чорна Л.С. Образ суспільства у філософії Лазаря Барановича. // Сіверянський літопис. — Чернігів, 2000. — N3. — С.123-128;

6.Чорна Л.С. Утопія Лазаря Барановича в контексті історії філософської думки. // Сіверянський літопис. — Чернігів, 2000. — № 4 – С.168-174;

7.Чорна Л.С. Вчення про природу людини Л.Барановича. // Філософія. Антропологія. Екологія. — Альманах. Вип.1. — К.: Стилос, 2000. — С.242-245.


Анотації:

Чорна Л.С. Проблема оновлення українського суспільства у філософії Л.Барановича. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 — історія філософії. Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г.Шевченка. Чернігів, 2001.

Дисертація присвячена питанням оновлення українського суспільства у філософії видатного українського мислителя XVII cт. Л.Барановича. На підставі аналізу джерельної та історіографічної бази, суспільно-політичних, екзистенціально-гуманістичних та ідейно-теоретичних умов окресленого періоду, обґрунтовується наявність в українській філософській думці ідей, спрямованих на оновлення суспільства, котрі зберігають актуальність при вирішенні сучасних проблем в державі, суспільстві, вихованні, освіті тощо. Вперше