LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Проблема свідомості у контексті взаємодоповняльності релігійного та наукового дискурсів

згідно якого осмислення матеріалу здійснювалось із врахуванням цінності кожної позиції незалежно від історичної давності її і сучасної інтерпретації. Тому об'єднуючим фундаментом для методологічних підходів став принцип дискурс-аналізу, основним змістом якого є те, що взаємодія поглядів, теорій і т.д. можлива й тоді, коли існує відкидання будь-яких загальнообов'язкових дисциплінарних правил поведінки, які їх уніфікують.

Дисертант, вивчаючи релігійні, філософські, психологічні, релігієзнавчі та природничі праці західних, російських та вітчизняних дослідників, на основі діалектичного принципу порівняння різних понять та уявлень, висвітлює різноманітні релігійні, філософські та наукові погляди і підходи щодо з'ясування специфічних рис сучасних інтерпретаціях проблеми свідомості.

Робота із порівняння релігійних праць потребувала герменевтичного підходу через те, що більшість із них опирається на історичні роботи релігійних мислителів більш ранніх часів, а саме Августина Аврелія, Ансельма Кентерберійського, Томи Аквінського та інших. Коли говориться про ретроспективний огляд і порівняння поглядів мислителів минулого, то цілком обґрунтовано необхідно говорити про використання і таких методів як аналогія, екстраполяція.

Інтерпретація понять інформації та духовності опиралася на методи аналогії, метафори та узагальнення, ці методи доповнюються міжконфесійним діалогом та методом рівноцінного сприйняття, який запропонував Мірча Еліаде.

Оскільки, з одного боку поняття свідомості, суб'єктивності, духовності тощо представляють ірраціональний бік людської природи, то закономірним стало застосування методології запропонованої британським філософом Стівеном Прістом, проте, з іншого боку, вони мають раціональну сферу, яка враховується при соціальній, ціннісно-духовній інтерпретаціях, які мають свою традицію, що необхідно теж врахувати при дослідженні. При цьому інтегровано аналізуючи релігійний і науковий диспозитиви людське єство постає у подвійній іпостасі як ментальне і фізичне, як Я й інше, індивідуальне і соціальне, вільне й детерміноване, часове й позачасове, внутрішнє і зовнішнє, передбачуване і непередбачуване.

Наукова новизна дослідження.

Комплексний аналіз процесів взаємовідносин релігії та науки на основі вивчення найновіших богословських і наукових джерел дав змогу встановити, що в епоху постмодерну проблема свідомості може бути інтерпретаційним полем для синтезу науки та релігії. Дана потенція можлива до здійснення на основі того, що свідомість-душа має єдині гносеологічні властивості, як у релігійному, так й у науковому контекстах. Актуалізація процесу інтеграції постнекласичної наукової парадигми та міжконфесійної релігійної парадигми відбувається через процес інтерпретування релігійних понять і введення їх у постмодерне наукове знання (інформатика, кібернетика, хімія, фізика, медицина) з розширенням його пізнавального горизонту. У проведеному згідно з поставленим науковими завданнями досліджені отримано низку результатів, які відзначаються науковою новизною:

  • На основі уточнення змісту поняття "свідомості" в релігійній та науковій інтерпретаціях, у контексті історіософському та на сучасному етапі розвитку релігії та науки, приходимо до інтегрованого поняття ментального і духовного у антропософському форматі.

  • Звернено увагу на методологічне використання у постнекласичній науці трансрелігійних понять (на прикладі міжконфесійного християнства) для інтерпретації відношень суб'єктивне-об'єктивне, фізичне-ментальне, душа-свідомість, ентропія-негентропія, Бог, інформація, фізичний вакуум, що дозволило дослідити процеси комплементарності між релігією і постмодерною наукою, а також з'ясувати каузальний зв'язок між антропологічною тематикою та гносеологією дійсності.

  • Завдяки аналізу гносеологічної здатності свідомості встановлено, що пізнання як процес визначає інтенціональний інтерес людини до сфер, які осягає не тільки наука, але й релігія, при цьому останні не тільки не амбівалентні, але й доповняльні.

  • На основі таких релігійних понять як соборність, боголюдськість, а також філософського – ноосфера встановлено, що інтенціональність окремої свідомості здатна впливати на духовно-ціннісну орієнтацію щодо гносеологічного сприйняття реальності як окремим індивідом так і соціальним цілим.

  • З розвитком фізики, інформатики та кібернетики теологія отримала можливість екзегетичної інтерпретації релігійного досвіду за допомогою потенцію інтегрованого, на основі релігійного та наукового типів світогляду духовного-ціннісного відношення до дійсності. Для наукового світогляду це дає можливість обґрунтування інтуїції, не детермінованості;

  • У зв'язку із підвищенням рівня динамічності взаємного використання понять релігії і науки комплементарність, консенсус і т. д. найбільш автентично дозволяють окреслити їх взаємовідносини, що сприяє формуванню нової онтологічної мовної гри, неологізмів, які є складовими нової постнекласичної наукової парадигми. Вона здатна, на сучасному етапі розвитку релігії та науки, доповняльно сформувати знання обох у єдину систему.


Теоретичне і практичне значення дослідження.

Теоретичне значення виконаного дослідження полягає у з'ясуванні потенції взаємодоповнення релігії та науки у сфері розкриття ними природи свідомості. Водночас проаналізоване значення її для розуміння, сприйняття наукового та релігійного знання, а отже розвитку науки та релігії. Матеріали дослідження дозволяють віднайти нові сфери міждисциплінарної взаємодії та діалогу, зменшити антагонізм розуміння взаємної відповідності науки та релігії.

Результати даного дослідження можуть сприяти наступним теоретичним дослідження у галузі співвідношення матеріального та духовного, реального та ірреального, суб'єктивного та об'єктивного і загалом усього того, що може бути спільною сферою інтересів для науки та релігії.

Дискурсивний метод вперше застосовується у сфері дослідження взаємодії науки та релігії, а тому доводить практичне значення саме такого рівно вартісного розгляду усіх релігійних та наукових концепцій. При цьому враховується специфіка релігійного та наукового знання, можливості їх взаємодоповнення. Матеріал дисертації може бути використаний у процесі розкриття проблематики процесу пізнання у науці та осягнення у релігії. Загалом їх подібність зумовлена тим, що кожна з них залежна від сприйманої свідомістю реальності.

Основні положення дисертації мають безпосереднє відношення до вирішення ідеї штучного інтелекту, як можливості створювати на основі інформації власний Всесвіт.

Окремі висновки, ідеї та положення дисертації можуть бути використані при підготуванні та читанні таких курсів як "Релігієзнавство", "Філософія",