LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Психологічна структура віри та мотиви її формування

характеристик (їх комплекс залежить від багатьох факторів, пов'язаних з індивідуальним розвитком особистості), надалі цей об'єкт в реальності буде сприйматися лише через призму суб'єктивної оцінки, але така оцінка може відповідати, а може й ні, сутності предмета сприйняття, тому даний аспект необхідно обов'язково враховувати в ході аналізу віри. Віра показує, що людина, фактично, вірить не самому об'єктові, а тій моделі, що створена в свідомості, і надає ті якості об'єкту, що сформувалися в уяві, звідси випливає, що предметом віри є уявлення або мислена модель, що створюється у свідомості особистості.

Стосовно релігійної віри можна зазначити, що її об'єктом є відображення певних моментів природного та соціального середовища, а також різноманітні явища. Предметом релігійної віри є відображення об'єкта, що виникає у свідомості людини. Особливістю предмета релігійної віри є те, що це уявлення, образи та ідеї надприродного, такі уявлення, образи та ідеї виникають у свідомості релігійної людини за допомогою різноманітних культових обрядів; особливе значення має молитва, котра допомагає людині звертатися до Бога чи інших святих.

Відносно самої релігійної віри предмет не є чимось зовнішнім, а виступає як внутрішня складова такого почуття: викликаючи емоційну реакцію, він стає змістом віри, котра таким чином перетворюється на цілісне психологічне утворення. Для того, щоб уявлення про надприродне стало змістом віри, конче необхідно розглядати його як реально існуюче, тобто створити особистий образ, сформувати суб'єктивне уявлення, котрі, в свою чергу, перш за все відповідають потребам індивідуальної свідомості і не передбачають об'єктивної перевірки.

Так, релігійна віра визнає, що, крім реального, матеріального світу, існує ще світ Бога, надприродних сил, явищ. Яскраво цю формулу виразив Фома Аквінський; він говорив, що Всесвіт являє собою ієрархію ступенів буття: нижчий ступінь цієї ієрархії становить матерія, природа; вищий ступінь - абсолютна божественна свідомість, яка творить світ і управляє ним. Там, на вищому ступені існують інші закони, котрі для нас, для нашого розуму є недоступними, тому Бог як предмет релігійної віри є абсолютно непізнаним і недоступним для пізнання, в нього можна тільки вірити.

Віра виникає у людини тільки тоді, коли вона зацікавлена у предметі своєї віри. Цей предмет повинен викликати як емоційну, так і аксіологічну реакцію, звідси випливає, що віра як складне індивідуально-суспільне явище має свої соціально-психологічні особливості.

Перше, на що на що варто звернути увагу, це те, що важливу роль під час виникнення віри відіграють почуття. Предмет віри викликає певну особистісну зацікавленість особи, це в свою чергу, реалізується в емоційній сфері і викликає певні почуття і переживання. Палітра цих почуттів досить різноманітна за змістом, інтенсивністю реалізації, але без емоційного забарвлення віра є неможливою.

Віра неможлива без особистісної оцінки свого предмета ( найчастіше ця оцінка носить позитивний характер), дана оцінка може мати позитивний чи негативний характер, але вона обов'язково присутня і накладає певний відбиток на свідомість суб'єкта віри. Віра також передбачає активне ставлення особистості до предмета віри, а тому впливає на вольові процеси і тим самим корегує поведінку людини.

Релігійна віра має свої причини формування: соціальні, психологічні та гносеологічні. Соціальні причини створюють систему суспільних відносин, що панують у повсякденному житті і сприяють утворенню віри. Процес розвитку віри містить моменти мінливості та стійкості, руйнування та збереження, кожен наступний етап несе в собі елементи попереднього.

Психологічні причини формування віри включають стан, процеси, механізми суспільної та індивідуальної психології, що створюють позитивні умови для формування віри. Можемо виділити суспільно-психологічні та індивідуально-психологічні причини. Суспільно-психологічні причини - це феномен психології суспільства, сюди ж можемо віднести таке поняття, як менталітет, до складу якого і входять психологічні особливості суспільства: традиції, звичаї, наслідування, механізми навіювання і т. д. До індивідуально-психологічних належать механізми, що знаходять своє відображення в індивідуальній свідомості: переживання, страждання, горе, радість, кохання, страх перед смертю і т. ін. Обидві категорії тісно взаємопов'язані і взаємодіють із соціальними процесами, зокрема мова йде про спілкування.

Гносеологічні причини – це механізми пізнавальної діяльності, що створюють умови для формування релігійної віри, понять, ідей та міфів. Зауважимо, що пізнання завжди є об'єктивним за змістом і суб'єктивним за формою. Механізми пізнання в релігійній вірі присутні як на етапі емоційного пізнання - відчуття, уявлення, сприйняття - так і на етапі абстрактного мислення: поняття, судження та умовиводу. Емоційний бік забезпечує зв'язок свідомості з навколишнім світом, тому на цьому етапі не відбувається усвідомлення сутності сприйнятого, а є тільки відчуття впливу на органи почуттів.

Отже, релігійна віра є феноменом психологічного стану людини, вона реалізується в повсякденному житті, а точніше в повсякденній свідомості, котра не має чіткої критичності стосовно явищ, що сприймаються особистістю. Домінанта в цій сфері належить емоційному та чуттєвому началам в психологічному стані людини, які впливають на формування цінностей та поведінки особистості. Релігійні почуття виникають тоді, коли віра в об'єктивний зміст релігійних уявлень стає значимою для суб'єкта, який сприймає данні уявлення. Наприклад, Хом'яков О. С. взагалі стверджував, що віра складає рубіж людського внутрішнього розвитку [3:235], але для того, щоб розібратися в даній проблемі психологічних механізмів формування релігійної віри, необхідно розглянути питання, пов'язані з таким поняттям, як мотивація виникнення релігійної віри. Зміст мотиву може бути різноманітний: почуття, інтереси, потреби, впевненість і т. ін. Характерною особливістю мотивів є те, що вони є усвідомленою метою певної діяльності, а також вони насичені різними психологічними моментами і в кожному окремому випадку домінує той чи інший момент.

Людська діяльність та поведінка мають різнопланові сторони, котрим присутні різні специфічні мотиви. Звідси випливає, що релігійність не є винятком і має свої індивідуальні мотиви. Сьогодні більша частина віруючих намагається усвідомити ті причини, що спонукають їх звертатися до віри, тобто мотивувати свою віру