LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Психологія релігії: формування та утвердження релігієзнавчої парадигми

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА









ПРЕДКО ОЛЕНА ІЛЛІВНА



УДК 215+159.9







ПСИХОЛОГІЯ РЕЛІГІЇ:

ФОРМУВАННЯ ТА УТВЕРДЖЕННЯ РЕЛІГІЄЗНАВЧОЇ ПАРАДИГМИ





09.00.11 – релігієзнавство







АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філософських наук















Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.



Робота виконана на кафедрі релігієзнавства філософського

факультету Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.



Науковий консультант: доктор філософських наук, професор

ЛУБСЬКИЙ Володимир Іонович,

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, завідувач кафедри релігієзнавства.



Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

КРАЛЮК Петро Михайлович,

Національний університет "Острозька академія",

завідувач кафедри релігієзнавства;



доктор філософських наук, професор

МАРЧЕНКО Олексій Васильович,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри філософії;



доктор філософських наук, професор

САУХ Петро Юрійович,

Житомирський державний

університет імені Івана Франка, ректор.



Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова, кафедра культурології,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.


Захист відбудеться "27" лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.



З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).


Автореферат розісланий "25" січня 2006 р.



Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Шашкова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. Одним із нагальних завдань сучасного суспільства стає проблема пошуку духовних орієнтирів. У цьому контексті актуалізується гостра потреба у формуванні нової парадигми світосприйняття, яка була б не лише не обмежена світоглядними орієнтаціями, але й значно розширювала б світогляд людини від раціонально-прагматичної зацікавленості до духовно-трансцендентних сенсів існування. Саме такі дослідження стають домінуючими в сучасному релігієзнавстві. Відмежувавшись від марксистської парадигми розуміння релігії як єдино можливої, релігієзнавство опинилося перед можливістю та необхідністю нового її осмислення.

У цьому контексті особливо великі можливості відкриваються перед одним з основних структурних релігієзнавчих утворень – психологією релігії. Адже довше всього релігія "затримується" у сфері внутрішнього життя людини, на рівні її переживань. Саме тут релігія виступає як чинник, що пом'якшує пограничні ситуації людської екзистенції (тяжка хвороба, смерть близьких, фізичні та моральні страждання тощо). З іншого боку, ці вершини гігантського айсберга душевного життя посилюються соціально-економічною та політичною кризою, що так боляче вразила пострадянський простір у 90-х рр. минулого сторіччя і відлуння якої ми відчуваємо й дотепер. На цьому фоні відбувся неймовірний сплеск релігійної активності, результатом якої стала поява так званих неорелігій різноманітного ґатунку: починаючи від поміркованих і закінчуючи досить екзальтованими, навіть деструктивними. Варто лише пригадати "Біле братство", яке стало не лише своєрідним "підручником з соціології релігії", але й із психології релігії.

На сьогодні провідним для сучасного релігієзнавства залишається все-таки соціологічний підхід до проблеми осмислення релігії. Проте такий підхід є однобічним, оскільки в ньому не відображається полісмисловий характер релігійного феномена, його глибинні, внутрішні підвалини, де найяскравіше висвітлюється сенсотворче ядро релігійності. Саме психологія релігії репрезентує екзистенційно-персоналістичне "прочитання" проблеми почуттєвого на рівні само- і світопереживання та світовідношення, досліджує переживання надприродного й можливості через нього впливати на світ.

Варто зазначити, що зворотним боком сьогоднішньої світоглядної свободи стає поширення багатьох дилетантських вчень, що, еклектично поєднуючи у собі уламки різноманітних релігійних і філософських доктрин, претендують на роль цілителів людських душ, знання істини в останній інстанції. Як розібратись сучасній людині в цьому потоці вчень, релігій, окультних знань, що миттєво почали заповнювати духовний вакуум, який утворився в масовій свідомості? Як відрізнити раціональні зерна від різноманітних нашарувань, релігію від псевдорелігії? Як вони впливають на психічне, духовне здоров'я особистості? Ось лише частина проблем, які постають перед сучасною психологією релігії.

Цілком закономірно, що кожна людина постійно перебуває в пошуку нових можливостей для реалізації, виповнення своїх сутнісних сил. Ця невпинна жага спонукає її до виходу за межі власного "Я" з метою прилучення до більш Величного, Абсолютного. Тому й виплекані людиною екзистенціали вимагають від неї неймовірних зусиль, надзвичайних випробовувань і величезної напруги, що іноді призводить до драматичних колізій, сімейних драм. У цьому дійстві задіяні всі сутнісні сили людини і, зокрема, такий феномен як релігійність, в якій людина не лише переживає своє "Я", але й прагне вийти за його межі. Ця унікальна життєва подорож особистості в царину духовності висвітлює нові вершини її власних можливостей. Вони торкаються потаємних глибин буття і безпосередньо пов'язані з питанням про його сенс. Відтак проблематика даного дослідження співзвучна запитам сучасної людини, яка, долаючи екзистенційну напруженість, перебуває в пошуку шляхів духовного самовизначення та самоствердження.

Актуальність означеної проблеми зумовлюється необхідністю наукового узагальнення тих процесів, що відбуваються в релігійно-духовній сфері сучасної України. Сьогодні більша частина населення України так чи інакше виявляє свою зацікавленість до різноманітних релігійних культів. На жаль, вітчизняна наука не лише не