LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Психологія релігії: формування та утвердження релігієзнавчої парадигми

благодаті", яка набуває змістовності у віровченнях, у яких відображаються "кодифіковані і догматизовані форми" колективних переконань. Людина, перебуваючи у неперервному пошуку образу Бога в собі, вступає в морально-етичну сферу, у якій здійснюється її духовне творення.

Дисертант зазначає, що в процесі розвитку психоаналіз набував різноманітних трансформованих форм залежно від того, яка роль відводилась "Я", яке було змістовне наповнення феномену несвідомого в системі "свідоме-несвідоме". Цей процес значно активізувався, коли в ньому "заструменіли" впливові філософські напрями (екзистенціалізм, марксизм), що й призвело до переміщення осмислення релігії в екзистенційно-моральнісну площину, де релігія пов'язується з глибинним особистісним ядром – совістю, підсвідомим Богом, що приховується в кожній людині і який конче необхідно актуалізувати для того, щоб укорінитись, ствердитись у Абсолюті. Проте людина, набуваючи Божественного статусу, не вихолощує, не підпорядковує свої сутнісні сили, а самоутверджується, оскільки Бог – це ідеал вищої досконалості, яким людина потенційно є і до якого вона постійно прагне. Лише у цьому випадку людина здатна відчувати життя як проблему, самореалізувати себе, поєднатись із Всесвітом.

Автор відзначає, що провідною ідеєю трансперсональних вчень є співзвучне людинотворчим інтенціям осмислення релігії в контексті самоствердження людини у її спрямованості до Вічного, Абсолютного, визнання високого, духовного призначення людини. Осмислення релігії у трансперсональних вченнях не замикається на особистісних переживаннях людини, а перетворює її на співучасника і співтворця подій, що розгортаються у суспільстві, Всесвіті. При цьому не лише вона сама духовно преображається, але й змінюються взаємовідносини, людство, світ.

У дисертації підкреслюється, що сучасна психологія релігії, враховуючи здобутки попередніх досліджень, набуває визначеності лише інтегруючись у систему релігієзнавчих структурних утворень. В цьому контексті виокремлюється її предмет – релігійність як "увнутрішнена" релігія, як певний душевний стан, функціональні вияви якого залежать від духовної наповненості індивідуального буття, від його людинотворчих можливостей.

Сьогодні психологія релігії має багаторівневу структуру, у якій відображається не лише проблематика процесу її становлення й утвердження, а і сучасні релігійні реалії, які потребують дослідження. Серед усього різноманіття "зрізів" психології релігії автор звертає особливу увагу на емпіричний, загальнотеоретичний і прикладний, кожний із яких репрезентує релігійність у певних "іпостасях", вирізняється функціональною специфікацією. Але загалом, усі вони "надають" психології релігії цілісної системності, яка відкрита для інновацій.

Провідною тенденцією вітчизняної релігієзнавчої науки є посилення в ній екзистенційно-особистісного начала, що знаходить свій вияв і в психології релігії. До речі, у цьому контексті визрівають такі її тенденції: утвердження в структурі релігієзнавчих дисциплінарних утворень, посилення міждисциплінарних взаємодій, уточнення і розробка понятійно-категоріального апарата, посилення міжнародних взаємозв'язків. Тільки на цьому шляху можливе наукове самовизначення вітчизняної психології релігії і входження її представників у світове релігієзнавче співтовариство. Відтак психологія релігії, знаходячись на етапі наукового самовизначення, концентрує свою проблематику на людині, її духовних запитах, на шляхах її самовизначення та самоствердження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ

ПУБЛІКАЦІЯХ:

Підручники, монографії

1. Лубський В.І., Предко О.І. Психологія релігії: Підручник і хрестоматія.– К., Центр навчальної літератури, 2004. – Ч.І. – 208 с. – 15,7 д.а.

2. Предко О.І. Психологія релігії: історія, теорія, релігієзнавчі виміри // Монографія. – К., Центр навчальної літератури, 2005. – 278 с. – 17,3 д.а.


Статті у наукових фахових виданнях

3. Предко О.І. Сутність та особливості релігійного почуття // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: Наука і освіта, 2002. – № 3. – С. 234-237. – 0,5 д.а.

4. Предко О.І. Проблема розуміння сутності релігії К.Г.Юнгом // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. Зб. наук. праць. – К.: КПУ імені М.П. Драгоманова, 2003. – Вип. 13. – С. 57-66. – 0,6 д.а.

5. Предко О.І. Релігія як об'єкт психоаналізу З. Фрейда // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: Наука і освіта, 2003. – № 4. – С. 290-297. – 0,6 д.а.

6. Предко О.І. Г. Сковорода про психологічно-етичний потенціал релігійності // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: Наука і освіта, 2003. – № 3. – С. 32-37. – 0,5 д.а.

7. Предко О.І. Вільям Джемс: природа і сутність релігії // Людина і світ. – К., 2004. – № 4. – С. 49-55. – 0,5 д.а.

8. Предко О.І. Релігія у філософії Фрідріха Шлейєрмахера // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: Наука і освіта, 2004. – № 3. – С. 168-174. – 0,5 д.а.

9. Предко О.І. Можливості гуманістичної та трансперсональної психологій в осягненні релігійних феноменів // Нова парадигма: Жур. наук. праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – Вип. 40. – С. 98-107. – 0,5 д.а.

10. Предко О.І. До питання про структурні зрізи психології релігії як галузі релігієзнавства // Мультиверсум. Філософський альманах. – К.: Укр. Центр духовної культури, 2004. – Вип. 44. – С. 134-145. – 0,7 д.а.

11. Предко О.І. Прагматизм Вільяма Джемса як метод дослідження релігії // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ "Київський університет". Філософія. Політологія. – Вип. 70-72. – 2004. – С. 143-146. – 0,5 д.а.

12. Предко О.І. Релігійні почуття: осмислення їх структурованості та динаміки в релігієзнавчо-психологічній думці кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк: Наука і освіта, 2004. - № 4. – С. 105 - 111. - 0,5 д.а.

13. Предко О.І. Вогонь невидимий (Релігійно-філософські парадигми божественного і людського в святоотцівській думці) // Людина і світ. – К., 2004. – № 10. – С. 42-54. – 0,8 д.а.

14. Предко О.І. Молитва як чинник духовності: богословські та філософські виміри // Нова парадигма: Філософія. Соціологія. Політологія. Жур. наук. праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 42. – С. 22-32. – 0,5 д.а.

15. Предко О.І. Навіювання і навернення в контексті релігієзнавчо-психологічного аналізу // Нова парадигма: Філософія. Соціологія. Політологія. Жур. наук. праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – Вип. 41. – С. 53-63. – 0,5 д.а.

16. Предко О.І. Психологія релігії: різноманітні виміри осмислення та сутність // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – 2005. – № 4-5. – С. 118-123. – 0,5 д.а.

17. Предко О.І. Філософсько-релігієзнавчі виміри західноєвропейської