LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Пятидесятники Крыма в 40-50-е годы ХХ века

же. – Л. 29.
6. Там же. – Л. 144.
7. Там же. – Оп. 1. – Д. 1. – Л. 4.
8. Там же. – Л. 7.
9. Там же. – Л. 60.
10. Там же. – Оп. 1. – Д. 2. – Л. 75.
11. Там же. – Д. 3. – Л. 48.
12. Там же. – Л. 49.
13. Там же.
14. Там же. – Д. 4. – Л. 38.
15. Там же. – Д. 5. – Л. 98.
16. Там же. – Д. 10. – Л. 113.
17. Там же. – Д. 11. – Л. 81.
18. Там же. – Д. 14. – Л. 64.
19. Там же. – Оп. 1. – Д. 18. – Л. 118.
20. Там же. – Д. 18. – Л.119.
21. Там же. – Д. 18. – Л.89-90.
22. Там же. – Л.39.
23. Там же.
24. Там же. – Л.89–90.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
119

25. Там же. – Л.119.
26. Там же. – Д. 19. – Л. 143.
27. Там же. – Д. 21 . – Л. 54.
28. Там же. – Л. 55.
29. Там же. – Д. 19. – Л. 57.
30. Там же. – Л.95.
31. Там же. – Д. 23. – Л.22.
32. Там же. – Д. 22 . – Л. 37.
33. Там же. – Л. 37–38.
34. Там же. – Д. 23 . –Л. 113.
35. Там же. – Л. 112.

Мельніков А.В.
ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ КРИМСЬКОГО ПІВОСТРОВА У
1941–1945 РР. ЗА НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИМ І РАДЯНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ

Друга світова війна є однією з найтрагічніших сторінок в історії. Ця війна залишила в розрусі весь Єв-
ропейський континент. Україна постраждала від військових дій і окупації більше багатьох інших країн.
Актуальність вивчення суті окупаційного режиму зростає з кожним роком. Багато в чому це зв'язано з
браком енергетичних ресурсів на планеті: останніми роками декілька високорозвинутих країн під приво-
дом скидання диктаторського режиму і боротьби з міжнародним тероризмом фактично окупували Ірак.
Історико-правовий аспект німецько-фашистського окупаційного режиму на території Криму цікавив
деяких вчених, дослідників і раніше [1]. Наукова новизна даної статті полягає в незначній кількості дослі-
джень правового положення місцевого населення Кримського півострова у вказаний період [2]. При цьому
в деяких роботах розкриваються окремі сторони нацистського окупаційного режиму: організаційна, фіска-
льна, житлова, господарська, ідеологічна [3]. Проте, майже ніде не проводиться аналіз правового статусу
місцевого населення на окупованій фашистами території по німецьких і по радянських нормативно-
правових актах, що діяли під час Другої світової війни. Тому предметом статті є правове положення міс-
цевого населення Криму у 1941–1945 рр. За мету роботи ставиться дослідження статусу місцевого насе-
лення Криму, з погляду німецько-фашистського і радянського законодавства.
В ході відступу Червоної Армії у 1941 р. була евакуйована на схід значна частина населення Криму.
Більшою мірою це торкнулося громадян СРСР слов'янського походження, оскільки близько 52 тисяч нім-
ців в серпні 1941 р. радянська влада вислала за межі півострова і лише незначна їх частина повернулася
під час окупації [4, с.108]. Проте, багато жителів Криму не змогли або не побажали евакуюватися. Серед
тих, що залишилися – частина створила партизанський опір, вела підпільну боротьбу проти фашизму, а
частина населення, незадоволена більшовицькою ідеологією, залишилася в окупованих містах і районах.
У планах німецько-фашистського командування Кримський півострів завжди займав особливе місце
[5, с. 48–65]. Формально він входив до складу генерального комісаріату «Таврія» рейхськомісаріату
«Україна». Проте, нацисти бажали створити в тут «рай для німців» – Кримську Рів'єру – державу «Фатер-
лянд». Це обґрунтовувалося тим, що цивілізація була привнесена сюди готськими племенами, нащадками
яких були німці. Вони проводили активну роботу по збору будь-яких фактів, що підтверджували наявність
вікової німецької культури на півострові [6].
Уряд Третього рейху надавав значну увагу багатонаціональній Криму. Фашисти розмежовували росі-
ян і українців, особливо виділяли євреїв, кримських татар і так зване – «фольксдойче» (етнічних німців,
що жили поза Німеччиною). Для безпеки Третього рейху фашистські лідери вважали за необхідне зни-
щення етнічних росіян різними способами від масових розстрілів, отруєнь вихлопними газами в «душогу-
бках» і до активної пропаганди плюсів стерилізації [7]. Окремі інструкції віддавали перевагу «політично
благонадійним» українцям в призначенні на посаді в порівнянні з такими ж російськими [8, с. 337–346].
Ортськомендант м. Сімферополя неодноразово пропонував українцям і татарам, які були зареєстровані як
росіяни, по їх бажанню і за наявності доказів поводитися з клопотанням в комісію при Головному управ-
лінні поліції м. Сімферополя для отримання нових паспортів з вказівкою їх національності [9. с. 32–34].
Проте українське населення, у відмінність, наприклад, від німецького або татарського, не користувалося
якимись особливими пільгами або привілеями. З боку німецьких окупаційних властей робилися досить
обмежені послаблення по відношенню до українців. Наприклад: було створено при Сімферопольському
міському управлінні Бюро допомоги українському населенню [10].
Одним з перших нововведень окупаційних властей стало те, що місцеве населення (незалежно від на-
ціональності) було обмежене в свободі пересування не тільки за межі населеного пункту, але і усередині
нього. Так, коменданти Кримських міст і районів заборонили жителям виходити на вулицю в темний час
доби, тобто з 17 до 6 годин ранку – восени і взимку, і з 20 до 4 годин ранку весною і влітку [11, с. 9, 22,
52–53, 95]. За порушення – сувора кара, яка часто закінчувалася смертю для порушника.
Правовий статус німця – приналежність до німецької національності – строго охоронявся ортськомен-
датурамі, оскільки це надавало певні пільги по оплаті за житло, по придбанню деяких товарів, наприклад,
м'яса, по соціальному забезпеченню, підвищеній оплаті праці, по обслуговувані у німецьких крамницях,
по отриманню у власність земельних ділянок і т.п. [12]. Так, в м. Сімферополі була розстріляна Нелля Ба-
уєр за підробку документів, завдяки яким вона одержала приналежність до німецької нації [13, с.39].
Румуни і болгари були прирівняні в правовому статусі до німців [14, с.40]. 9 вересня 1942 р. комен-
дант м. Сімферополя зобов'язав всіх румун і болгар з'явитися в польову жандармерію міської комендату-
ри, довести приналежність до своєї нації і одержати відповідне посвідчення. 7–12 жовтня 1942 р. цю ж
процедуру необхідно було пройти всім італійцям [15]. До привілеїв можна також віднести надання румун-