LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Радянська держава і Російська православна церква: історичний досвід відносин на матеріалах Донецької області (1943 - 1964 рр.)

православ'я в регіоні, як сконцентрованість релігійного життя переважно у міських та селищних промислових поселеннях, занепад сільських парафій за рахунок міграційних процесів, постійне закриття храмів із-за якихось явно вигаданих причин, зникнення монастирів, відсутності духовних навчальних закладів тощо;

- доведено, що для православної церкви на Донеччині досліджуваних десятиліть характерні такі тенденції, як сконцентрованість активного релігійного життя у міських парафіях; велика фінансова спроможність єпархії в цілому та більшості парафій (і це при тому, що відбулося зменшення кількості громад протягом 40–50-х, а особливо з кінця 50-х рр. ХХ ст.). Доведено в результаті дослідження життя в діяльності православних спільнот також і те, що саме господарська діяльність стає пріоритетною в діяльності Донецької єпархії серед інших форм позакультової діяльності, що виявилося зокрема у проведенні ремонтних та реставраційних робіт, які охопили в той час біля 2/3 всіх громад краю;

- з'ясовано, що внаслідок суспільно-економічних, політичних, культурних особливостей регіону і активної партійної політики, спрямованої на відторгнення від церкви соціально активних, освічених, молодих віруючих, сформувалися специфічні риси православно-церковного активу області та загалу віруючих, а саме: значна маргіналізація віруючого населення (до загалу віруючих входили переважно люди з невисоким рівнем освіти, свого соціального статусу, зайняті переважно на низькооплачуваних роботах тощо); поява переважно обрядовірного, духовно неосвіченого віруючого; підміни у віруючого почуття його національної належності конфесійною, яку донеччанин В.Сосюра визначив двома словами: ми – православні; відсутність відпорності і легка податливість на впливи інших конфесій, зокрема протестантських спільнот; відстороненість мирян від активної участі в житті своєї парафії та ін.

- автором доведено, що православна церква на Донеччині розвивалася під постійним контролем і втручанням у її діяльність з боку держави та компартійних організацій, що призводило, зрештою, не тільки до обмеження сфер впливу православних громад і священнослужителів, зменшення їх кількості, а й взагалі припинення певних напрямків діяльності єпархії та парафій, зокрема євангелізаційної, господарської, благодійницької та ін. Це особливо виявилося на другому досліджуваному етапі, коли діяльність священика обмежили храмом і кладовищем, а всі справи парафіяльної діяльності закріпили лише за двадцяткою вірних ;

- доведено, що загальні особливості історичного, етнічного та культурного розвитку краю, кореговані компартією, спричинили орієнтацію віруючих Донеччини на російський релігійний і культурний простір, сформували байдужість у нього до питань національно-релігійного розвитку, вибудови своєї Української Помісної Православної Церкви, сформували, всупереч ментальності українців, ворожість їх до носіїв інших релігійних традицій, сприйняття Російського Православ'я як єдиноістинного вияву християнськості.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовувати як емпіричний матеріал при написанні монографічних праць з історії Православ'я в Україні, історії релігійного життя України радянської доби, при написанні індивідуальних і колективних праць з історії державно-церковних відносин. Практичне значення проведеного нами дослідження полягає в тому, що його наслідки можуть послужити основою підготовки навчально-методичної літератури, лекційних курсів та спецкурсів з історії України, регіональних історій, історії релігії і Церкви в Україні та ін. Дисертаційний матеріал може слугувати підготовці спецкурсу „Історія релігії на Донеччині", що пропонується для викладання на факультеті філософії і релігієзнавства ДонДІШІ. Практичне значення полягає також у можливості використання одержаних результатів при аналізі сучасної системи державно-церковних відносин та її впровадженні в життя на Донеччини, дослідженні сучасного становища православ'я в означеному регіоні. Рекомендації, що пропонуються автором, можуть бути в нагоді в діяльності державних органів із здійснення ними державної політики щодо релігії та церкви.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації викладені в друкованих працях автора, зокрема в 3 статтях та 9 публікаціях матеріалів і тез на наукових конференціях. Результати дослідження були апробовані на всеукраїнських та міжнародних конференціях: І-а Всеукраїнська наукова конференція „Релігія і церкви в Україні за радянської доби" (Полтава, 2005); І-ша та ІІ-га Науково-практичні конференції „Духовний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості" (Донецьк, 2004, 2005); Міжрегіональна студентська наукова конференція „Молодь, філософія, світ" в Харківському Національному Університеті ім. Каразіна (Харків, 2004); Міжнародна наукова конференція „Актуальні проблеми філософських, політологічних та релігієзнавчих досліджень. До 170-річчя філософського факультету КНУ ім. Т. Шевченка." (Київ, 2004), Міжнародна наукова конференція „Людина – Світ – Культура" (Київ, 2005); XVI-та і XVII-та Міжнародні науково-практичні конференції „Роль науки, релігії, суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, 2005).

За матеріалами дослідження автором опубліковано 12 наукових робіт, з яких 3 - статті у фахових наукових виданнях України і 9 публікацій у матеріалах і тезах конференцій, круглих столів тощо. Загальний обсяг публікацій складає 3,5 д.а.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження.

У першому розділі аналізується історіографія проблеми та джерельна база дослідження.

У другому розділі аналізуються специфічні риси та особливості розвитку місцевих структур РПЦ на Донеччині. В контексті державної політики щодо церкви аналізується внутрішній стан Донецької єпархії, її структура, система керівництва, динаміка кількісних показників православних громад та їх розташування на території Донеччини. Аналізуються особливості діяльності Донецької єпархії в соціально-політичних, релігійних умовах Донеччини; особливості діяльності, основні проблеми православного духівництва Донеччини; аналізується ситуація, що склалася у внутрішньопарафіяльному житті православних парафій Донеччини; аналізується фінансово-господарська діяльність єпархії та парафій.

Третій розділ присвячено аналізу власно політики радянської державі та комуністичної партії щодо Російської православної церкви на Донеччині. Аналізуються загальні тенденції розвитку державно-церковних відносин в СРСР та УРСР у 1943 – 1964 рр. В контексті цих загальних тенденцій аналізується діяльність органів, що здійснювали державну політику щодо церкви на місцях: уповноваженого Ради у справах Російської православної церкви, місцевих органів радянської влади та місцевих органів комуністичної партії і те, до яких наслідків ця політика в регіоні призвела.

У висновках підводяться підсумки дослідження.