LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Радянська держава і Російська православна церква: історичний досвід відносин на матеріалах Донецької області (1943 - 1964 рр.)

Список використаних джерел і літератури складається з 331 позиції з яких джерельна база складає 101 найменування.

Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 229 сторінок, з яких основній частині належить 200 сторінок.


Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, подається інформація про апробацію її результатів.

У першому розділі „Історіографія, джерельна база і методологія дослідження" розглядаються проблеми історіографії дослідження історії державно-церковних відносин та історії православ'я на території Радянського Союзу, України та Донеччини в 40–60-і рр. ХХ ст. за радянських часів та в сучасній вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, аналізується джерельна база дослідження та обґрунтовується методологічна основа дисертації.

Підрозділ 1.1. „Історіографія проблеми" присвячений дослідженню проблеми історії державно-церковних відносин та історії православної церкви в СРСР, Україні та на Донеччині у 40–60-і рр. ХХ ст. в працях радянських дослідників та сучасний стан розробки проблеми в українській та зарубіжній історіографії.

Дисертант доводить, що більшість авторів радянської доби розглядали історію православної церкви та державно-церковних відносин з марксистсько-ленінських позицій, тобто так, як того вимагала правляча комуністична партія. Серед найбільш вагомих дослідників цієї доби, в працях яких найбільш повно відобразилися погляди на історію церкви та державно-церковні відносини за радянських часів, слід назвати П. Курочкіна, О. Бєлова, В. Титова, М. Гордієнка, С. Іваненка, В. Чертіхіна, М. Бессонова, а серед українських дослідників В. Бондаренка, М.Філоненка, М.Копаниці, Р.Приходька, П. Панченка, П. Лобазова, Ю. Калініна та ін.

За останні 15 років незалежності України дослідження державно-церковних відносин стало однією з провідних тем для науковців пострадянського простору. Це зумовлене зняттям табу з цієї теми, а також залученням до наукового обігу великої кількості архівних джерел.

В Україні проблема активно досліджується на двох рівнях: загальнодержавному і регіональному. Першими, хто з українських науковців звернулися до теми державно-церковних відносин за радянських часів й у наступні роки, стали М.Бабій, В.Климов, В. Єленський, О. Уткін, О.Огнєва.

У подальші роки проблема активно досліджувалася науковцями, які в першу чергу звертали увагу на загальнодержавні тенденції розвитку історії православ'я в радянські часи. Це праці науковців Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України: Г.Надтоки, П. Яроцького, А. Колодного, В. Єленського, О. Сагана та ін. Також значним внеском у дослідження проблеми стали праці відомих українських науковців-істориків П. Панченка, Ю. Шаповала, В. Смолія, С. Кульчицького, А. Слюсаренка які присвячені історії релігії за радянської доби та особливостям радянської тоталітарної системи.

Вагомим внеском в дослідження історії православ'я та державно-церковних відносин стали праці полтавських фахівців В. Пащенка, Ю. Волошина, Ю. Вільхового, А. Киридон. Активно досліджується історія церкви за часів Великої вітчизняної війни: В. Гордієнко, О. Лисенко, Н. Стоколос, І. Грідіна тощо. До проблеми державно-церковних відносин повоєнних часів зверталися М.Бабій, В. Климов, В. Войналович, В. Баран, О. Бажан і Ю. Данилюк, Н. Шліхта та ін.

Активно вивчають проблему українські краєзнавці, науковці, які досліджують її у своїх регіонах: Ж. Канталінська, Ю. Катунін (Крим), С. Яремчук (Буковина), В. Борщевич, В. Милусь (Волинь), А. Моренчак (Галичина).

Вивчення історії православної церкви на Донеччині повоєнних років досі залишається „білою плямою" і потребує ретельного дослідження. Донецькі краєзнавці зверталися до окремих аспектів історії православ'я на Донеччині, зокрема в повоєнні роки, але ці дослідження носять фрагментарний характер.

В підрозділі 1.2. „Джерельна база дослідження" залучена інформативна неопублікована джерельна база дозволила чітко з'ясувати позицію державного керівництва щодо церкви, розкрити діяльність уповноваженого Ради у справах РПЦ (релігій) впродовж окресленого періоду, висвітлити позицію церкви щодо радянської антирелігійної політики, дослідити внутрішньоцерковне життя, проаналізувати склад місцевого духовенства та церковного активу тощо.

Автором досліджені документи та матеріали з центральних (Центральний державний архів вищих органів влади і управління України, Центральний державний архів громадських об'єднань України) та регіональних архівів (Державний архів Донецької області, Поточний архів відділу у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації). Були опрацьовані фонди уповноваженого Ради у справах РПЦ по УРСР та Сталінській області, фонди міських, районних виконкомів, республіканських та обласних органів КПУ, громадських об'єднань, що займалися антирелігійною агітацією.

Джерельна база дослідження класифікується автором за наступними рубриками:

  • Матеріали Ради у справах релігій та уповноваженого РСРПЦ по Сталінській області.

  • Матеріали щодо діяльності місцевих органів влади по здійсненню державної політики щодо РПЦ на Донеччині.

  • Матеріали про діяльність партійних органів на Донеччині.

  • Матеріали щодо діяльності Російської православної церкви в УРСР та на Донеччині.

  • Публікації у світських та конфесійних ЗМІ з питань історії православ'я на Донеччині.

    Автор доводить, що, по-перше, основною джерельною базою дослідження є архівні документи; по-друге, наявні документи та матеріали досить повно відображають картину історії Донецької єпархії та діяльність місцевих державних та партійних органів зі здійснення державно-церковної політики. Але треба зауважити, що до деякої інформації треба ставитися обережно (особливо це стосується окремих статистичних даних стосовно мережі православних громад на території області). По-третє, у фондах уповноваженого РСРПЦ не збереглися матеріали періоду першої половини 60-х рр. ХХ ст., і дослідження цього періоду становить певні труднощі саме у зв'язку з цим.

    У другому розділі „Російська православна церква на Донеччині (1943-1964 рр.)" аналізуються загальнодержавні та республіканські особливості розвитку Російської православної церкви у повоєнний час та тенденції розвитку церкви на Донеччині.

    У підрозділі 2.1. „Загальне становище РПЦ в СРСР та УРСР у 1943-1964 рр." аналізуються загальні тенденції розвитку РПЦ. В результаті дослідження доведено, що РПЦ в УРСР була фактично привілейованою церквою. Вже під час війни, коли влада вочевидь шукала таку церковну інституцію, на яку можна було б зробити ставку у внутрішній політиці та у зовнішньополітичних ініціативах, вибір РПЦ був не випадковим. Не зважаючи на значні репресії довоєнних часів, церква об'єднувала значну кількість населення, і її вплив на свідомість віруючих був великим.

    Дисертант довів, що в післявоєнні роки церква, відчуваючи зменшення репресивного тиску і використовуючи дозволені владою можливості,


  •