LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігієзнавчий аналіз проблеми життя та сметрі в українській думці ХІ - ХV століть

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С.СКОВОРОДИ



ВАЛЬЧУК Анатолій Миколайович


УДК 21.41.67

21.41.31



РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ В УКРАЇНСЬКІЙ ДУМЦІ XI - XV СТОЛІТЬ.



09.00.11 – релігієзнавство




АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ

на здобуття наукового ступеня кандидата

філософських наук










Київ – 2002


Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі філософії та політології Хмельницького інституту регіонального управління та права.



Науковий керівник: доктор філософських наук,

Филипович Людмила Олександрівна

(Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України



Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Горбаченко Тетяна Григорівна

(Київський університет імені Тараса Шевченка,

філософський факультет),

кандидат філософських наук, старший науковий співробітник

Бондар Станіслав Васильович

(Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України,

старший науковий співробітник відділу історії філософії в Україні).



Провідна установа - Львівський державний університет імені Івана Франка (кафедра теорії та історії культури).




Захист відбудеться "08" листопада 2002 р. о 14.00 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України (01001 Київ, вул. Трьохсвятительська, 4)


З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул.. Трьохсвятительська, 4)


Автореферат розісланий "7" жовтня 2002 р.




Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук Бучма О.В.




ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В кінці XX століття намітились певні тенденції до відродження духовності українського народу, повернення йому його традиційної духовної спадщини. Виходячи із потреби сприяння цьому процесу, потрібно насамперед проаналізувати давні культурні пласти, значні здобутки духовної сфери людського буття, деякі сторони ментального життя наших попередників. Протягом багатьох віків духовна історія й духовні надбання нашого народу використовувались (та й використовуються і тепер) на потребу різних етно-політичних утворень, що не були власне українськими або такими, що ставили б інтереси українського масиву на перше місце. Часто ми є пасивними спостерігачами таких процесів і не намагаємось повернути собі власні культурні здобутки. Це формує певну неясність та незрозумілість у ставленні до власного культурного джерела, викликає питання звідки взялася українська духовна спадщина. Тому одним із головних завдань процесу духовного відродження українського народу є повернення йому власної історії, а особливо духовних здобутків.

Кризові етапи людської історії завжди різко актуалізують екзистенційні питання: сенс існування, етичні проблеми соціальної поведінки, відношення до смерті та ін., пов'язаних з особистісним вибором в житті. Відповіді на ці питання здавна шукають релігійні діячі, філософи, політики, навіть пересічні громадяни. Використання певних архетипових традиційних форм, підходів, опертість на власні цінності допоможе українському народу за нинішніх складних умов перехідного періоду в його суспільному житті знайти шлях до себе, до свого самоусвідомлення і самоутвердження.

Тільки теоретична думка, що виступає через богословські та філософські ідеї, дає людині можливість усвідомлювати себе частиною людства і водночас, чимось унікальним в світі. За допомогою релігії, через богословську думку та філософію людина намагається дати відповіді на ті запитання, які виникають перед нею в житті.

Особливо значимим в цьому аспекті є розгляд зародження та розвитку власної богословсько-філософської традиції. Характерним тут є те, що розвиток теоретичної думки на теренах нашої Батьківщини завжди був тісно пов'язаний з релігійною традицією, яка домінувала в ранні періоди української історії. Така синтетична релігійно-філософська парадигма виявляла себе через певну конкретну проблематику.

Вплив релігійно-філософської думки на формування української духовності ще недостатньо вивчено, тому аналіз тих ідей, які формувались у ранній період нашої історії, дає можливість вірніше зрозуміти тогочасне життя й по-новому розглянути духовні проблеми сучасності. Теперішній період світоглядних трансформацій актуалізує вивчення історії духовного самовизначення нашого народу.

З великого масиву проблем релігійного та філософського спрямування слід виділити проблеми, пов'язані з людським життям. Саме такі проблеми належать до розряду "вічних". Серед них окремо можна виділити проблему життя та смерті, яка виступає каталізатором розвитку інших релігійних та філософських проблем, а також і самої богословсько-філософської думки в цілому.

Українська релігійна та світська думка - продукт діяльності специфічної української "душі". Особливості національного менталітету дають підставу говорити про власну богословсько-філософську традицію. Саме ці особливості та умови їх формування відображаються в специфічних підходах до вирішення ряду філософських та релігійних проблем, серед яких проблема життя і смерті посідає одне з провідних місць. Дана проблема допомагає вирішенню таких суттєвих екзистенційних питань, як сенс людського існування, поняття справедливості, питання етичності людської поведінки, природи цінностей та ряду інших проблем. Соціальна пам'ять безумовно є тією частиною свідомості народу, яку необхідно витягнути із сфери "забуття", куди її – свідомо, а чи ж ні - заганяли протягом століть. Для аналізу цієї проблеми необхідно звернутись до багатої духовної спадщини України, особливо раннього періоду її історії.

Сучасний стан життя населення України, як свідчать неодноразові опитування соціологів і ЗМІ, є багато в чому непевним, це проявляється у посиленні песимістичних настроїв серед людей. Особливо песимізм проявляється відносно багатьох соціальних інститутів, що репрезентуються самою державою. Людина поставлена в такі умови, що їй необхідно самостійно вирішувати безліч життєво важливих питань. В граничному вираженні ці питання зводяться до самозбереження індивіда як фрагментарної одиниці соціуму.Невирішеність ряду