LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігієзнавчий аналіз проблеми життя та сметрі в українській думці ХІ - ХV століть

проблем, зокрема недостатня розробка проблеми життя та смерті та її генези в культурі окремого народу, може спричинити небажані соціальні явища для цього суспільства. В перехідні періоди, коли виникають різні проблеми економічного, політичного, ідейного характеру, часто проходить збільшення випадків асоціальної та неадекватної поведінки, різних девіацій, зростає кількість посягань на людське життя та багато інших негативних соціальних явищ. Такі деструктивні явища призводять до загострення соціальних відносин. Для нормального функціонування суспільства необхідно враховувати всі можливі сторони цього процесу.

Самовизначення української культури в загальносвітовому (зокрема в європейському) контексті не може бути достатнім без розгляду генези власної інтелектуальної традиції. Зліквідування почуття власної меншовартості неможливе без всебічного аналізу та відродження самобутньої української культури. Тому дане дослідження може бути позитивним чинником, що сприятиме відновленню історичної самосвідомості народу.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від XI століття, починаючи від офіційного приходу разом з християнством кращих здобутків тогочасної літератури та початку власної творчості на цій ниві і до XV століття – періоду остаточного поділу Київської митрополії, кінця ранньої богословсько-філософської літературної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі комплексних проблем з історії релігії та релігійної духовності українства, які розробляються Відділенням релігієзнавства Інституту філософії НАН України згідно з плановою темою "Тенденції розвитку релігії і релігійності в українському суспільстві" (0101U002661), зокрема з вивчення буттєвості феномену релігії, його специфіки та функціональності, ролі релігії в духовному житті українців, особливостей розвитку власної богословської та філософської традицій. А також в системі наукових досліджень, що виконуються кафедрою філософії та політології Хмельницького інституту регіонального управління та права, а саме теми "Людина у системі суспільних відносин (філософсько-правовий та соціологічний аспекти)".

Об'єктом дослідження є давньоукраїнська богословсько-філософська думка (XI-XV ст.), що складає великий масив релігійної та історико-філософської спадщини того періоду, запозичених та трансформованих у тогочасній культурі народу релігійних і філософських ідей, духовних традицій інших народів. Також досліджується власна дохристиянська та нехристиянська традиції, що дійшли до нас через фольклор, звістки про неї у власних джерелах та свідченнях іноземців.

Предметом дослідження є проблема життя та смерті, її генеза та трансформація у різні періоди її релігійного осягнення в давньоукраїнській культурі.

Мета дослідження - з'ясування передумов становлення та особливостей розвитку богословських та філософських інтерпретацій проблеми життя та смерті в період зародження та трансформації духовності давнього населення України (XI – XV ст.), а також вплив цієї проблеми на формування релігійної та філософської традицій, що визначали ряд особливостей світогляду населення як того часу, так і, певною мірою сучасного українського ментального поля.

Зазначена вище мета конкретизувалася наступними завданнями:

  • охарактеризувати рівень дослідженості проблеми або ряду її моментів у наукових розробках науковців, особливо вітчизняних;

  • з'ясувати природу і джерела формування світоглядних конструктів про життя та смерть в давньоукраїнській духовності;

  • проаналізувати еволюцію поглядів мислителів обраного для вивчення періоду на досліджувану проблему з врахуванням ряду детермінант, особливо соціальних та історичних;

  • визначити практичний момент у теоретичних узагальненнях проблеми життя та смерті в діяльності відомих вітчизняних мислителів XI – XV століть;

  • показати місце та роль даної проблеми у формуванні світогляду як тогочасного населення України, так і східнослов'янського регіону взагалі;

Теоретико-методологічна основа дисертації. Теоретичну основу дисертації склали принципи історизму та об'єктивності, в процесі дослідження необхідно було дотримуватися також принципу позаконфесійності. Застосовуються проблемно-хронологічний, описовий та порівняльний методи в процесі дослідження текстуальної джерельної бази. Використано історичний метод, що дозволило накласти на досліджувану проблему схему соціальних, і навіть військово-політичних реалій тих часів. При аналізі текстів використовувався герменевтичний метод. Поряд з діалектичним підходом використовується й синергетичний, багатонаправлений спосіб осягнення філософських концепцій. Науково–теоретичну основу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні релігієзнавчі, історико–філософські, історичні, соціологічні, антропологічні та культурологічні дослідження як історії духовності України, так і світової суспільної думки (М.Костомаров, М.Грушевський, І.Порфир'єв, М.Возняк, В.Горський, А.Бичко, А.Колодний, Л.Филипович, Т.Горбаченко, П.Яроцький, М. Попович, С.Бондар, Д.Ліхачов, Т.Чайка, А.Замалеєв, В.Зоц, Б.Рибаков, П.Тілліх та ін.). При вирішенні поставлених завдань використовувались праці з історії Київської Русі, релігієзнавства, фольклору.

Наукова новизна дисертації. Проблема життя та смерті завжди постає складовою духовного фундаменту суспільної свідомості через її імперативність як щодо особистісного, так і загальнолюдського сенсовизначального чинника життя. Філософсько-релігієзнавча теоретизація досліджуваних понять вказує на проблему життя та смерті як структурно-діючий комплекс, що поєднує колективно-родові парадигми зі значними особистісно-орієнтованими християнськими ідеями й виступає актуалізованим чинником суспільного розвитку. Теоретичний аналіз проблеми життя та смерті в українській думці XI-XV століть засвідчив своєрідність її становлення та розвитку не як виокремленого феномену, а в тісному взаємозв'язку із соціально-політичними та історичними детермінантами. Базою формування і трансформації досліджуваної проблеми у цей період слугували два чинники: язичницькі та християнські ідеї про життя, смерть та посмертне існування, що склало своєрідність у духовно-практичному, прикладному варіанті на українських теренах.

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати ряд положень, що відрізняються науковою новизною:

  • На основі комплексного аналізу вирішення проблеми життя та смерті в українській богословсько-філософській думці XI – XV століть, розуміння нею понять "гідне", істинне, правильне життя, смерть, тогочасних уявлень про безсмертя як за язичницькими, так і за християнськими уявленнями, показано, що в язичництві під правильним життям розумілось: існування у сталих, родоплемінних традиціях із великою долею колективно детермінованих парадигм; смерть


  •