LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна громада: сутність та її історичні форми

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка








Теремко Василь Іванович



УДК 2-1




Релігійна громада: сутність та її історичні форми



спеціальність 09.00.11. — релігієзнавство





Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук


















Київ — 2007


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка


Науковий керівник — доктор філософських наук, професор

Предко Олена Іллівна

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

кафедра релігієзнавства


Офіційні опоненти — доктор філософських наук, професор

Стадник Микола Миколайович

Переяслав-Хмельницький державний

педагогічний університет

імені Григорія Сковороди,

кафедра філософії і політології


кандидат філософських наук, доцент

Піддубна Світлана Максимівна

Університет економіки і права "КРОК",

директор інституту магістерської підготовки

та післядипломної освіти

Провідна установа — Національний університет "Києво-Могилянська

Академія", кафедра філософії та релігієзнавства,

м. Київ.


Захист відбудеться 28.03.2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд. 330.


З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, Україна, м. Київ, вул. Володимирська, 58).


Автореферат розісланий 27.02. 2008 р.





Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Ю. Смирнова



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Глибокі та радикальні зміни, які відбуваються на теренах України, актуалізують вироблення нової парадигми в поясненні сутності людини, її місця та ролі в суспільстві, де одним з визначальних чинників є релігійний феномен. В періоди, коли особливо актуалізується проблема пошуку духовних орієнтирів, саме релігія стає важливим культуроформуючим елементом, який дає змогу висвітлити тенденції історичного процесу, виходячи з глибинних потреб внутрішнього світу людини. При цьому на сьогоднішній день будь-яка релігійні традиція, з одного боку, прагне забезпечити своїм адептам належність до своєрідного „єдиного світу", намагається самоідентифікуватися з певним усталеним об'єднанням, а з іншого — спостерігаються модифікаційні тенденції, коли новітні релігійні рухи прагнуть віднайти „свої"" метасмислові постулати, які водночас використовували б традиційно випробувані релігійні концепти й містили інноваційні елементи. Такі релігійні реалії інтенсифікують світоглядну напругу. Адже розширюються межі релігійної громади, посилюється світоглядна неоднорідність її носіїв, що іноді викликає деструктивні тенденції в об'єднанні й врешті-решт підриває її усталені традиції.

Однак осягнення релігійної громади зазвичай або обмежується побіжним розглядом у контексті іншої проблеми, що, зрештою, призводить до суто декларативного твердження про її сутність, або задовольняється описовістю різних її форм у тій чи іншій релігійній традиції.

Одним із найважливіших завдань сучасного релігієзнавства є саме вияв сутнісних особливостей генези релігійної громади, її функціонування та тенденцій розвитку. З'ясування цієї проблеми, з одного боку, уможливить поглиблене усвідомлення витоків багатьох релігійних традицій, а з іншого, — дасть змогу вибудувати певну теоретичну модель творення релігійних об'єднань.

Аналіз формування та функціонування релігійних об'єднань багато в чому прояснює особливості формування світоглядної парадигми в межах тієї чи іншої релігійної традиції, що, безперечно, сприятиме адекватному розумінню підґрунтя витокових джерел ментальності.

У дослідницькій літературі цей феномен викликає неоднозначні, а подекуди навіть суперечливі міркування та оцінки. У зв'язку з цим виникає потреба ґрунтовного аналізу розуміння феномену релігійної громади та її основних форм.

Актуальність окресленої проблеми також зумовлюється необхідністю наукового узагальнення сутнісних особливостей різноманітних форм релігійних громад, поглибленого вивчення їх генези та впливу на функціональність релігії. У зв'язку з цим досить показовою є реконструкція виявів різноманітних форм релігійних громад. Компаративне висвітлення їх змістовного наповнення та характеру допомагає виявити певну ідентичність у становленні і розвитку релігійних громад.

В умовах українського сьогодення цей суто теоретичний напрям релігієзнавчих розвідок набуває практичного значення, особливо з огляду на необхідність врахування утворення та поширення новітніх релігійних рухів, які заполонили наш духовний простір.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах тем "Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання" (номер державної реєстрації 06БФ041-01) філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення сутнісних особливостей релігійної громади, з'ясування її витоків, основних форм вияву. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

— з'ясувати особливості громади як релігійного феномену;

— розглянути витоки релігійної громади в архаїчному суспільстві;

— проаналізувати специфіку формування релігійної громади в античному полісі;

— відзначити особливу роль релігійного чинника у формуванні касти;

— визначити особливості формування буддистської сангхи;

— довести наявність спільних тенденцій та специфічних особливостей у розвитку християнської та мусульманської громад.

Об'єктом дисертаційного дослідження є громада як релігійний феномен.

Предметом дослідження є сутнісні особливості релігійної громади в основних формах її прояву.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять роботи сучасних українських філософів-релігієзнавців В. Бондаренка, П. Сауха, М. Стадника, Л. Виговського, Т. Горбаченко, М. Заковича, Л. Кондратика, А. Колодного, Л. Конотоп, В. Лубського, О. Марченка, С. Піддубної, О. Предко, О. Сарапіна, Є. Харьковщенка та інших, науковими розробками яких послуговувався автор при