LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна громада: сутність та її історичні форми

дослідженні релігійної громади. При вирішенні поставлених завдань автор використовував принцип історизму, застосування якого дозволило відстежити виникнення та розвиток основних форм релігійних громад у їх історичній генезі та процесуальності. Використання комплексного підходу та принципу системності дозволило розглянути процес становлення релігійних громад як результат впливу різноманітних і водночас взаємопов'язаних чинників. Під час дослідження також були використані методи компаративістики, аналізу, синтезу та аналогії, що, з одного боку, уможливило зіставлення різноманітних форм вияву громади як релігійного феномена, а з іншого — виявлення спільного і відмінного в даному процесі.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на принципах об'єктивності світоглядного плюралізму, діалектики, а також специфічно релігієзнавчих принципах толерантності, конфесійної неупередженості.

Наукова новизна одержаних результатів. Здійснено реконструкцію історичних форм релігійної громади як цілісного, системно-структурного утворення. Виявлено наявність універсального алгоритму релігійної громади, який найяскравіше проявляється в причинах її виникнення та
механізмах формування. На цій основі обґрунтовано ряд нових теоретичних положень:

— доведено, що релігійний вимір понять "група—спільнота—община—громада—організація" при всьому їх взаємозв'язку має специфічну змістову наповненість. Релігійна група — це кілька осіб, пов'язаних між собою віросповіданням, зв'язки між якими мають ситуативний характер, а груповий інтерес знаходиться на стадії формування. Релігійна спільнота характеризується спільністю крові (в архаїчному колективі), спорідненості тощо. Релігійна община ґрунтується на спільності як сущому. В релігійній громаді домінують форма спільності як згуртування, такі інтегруючі чинники як почуття солідарності, почуття "ми". Релігійна організація вирізняється значно ширшою за інші феномени внутрішньою і зовнішньою функціональністю;

— дано визначення релігійної громади як певної згуртованості віруючих одного релігійного напряму, цілісність якої забезпечується в контексті вертикального зв'язку "людина-Бог" і горизонтальних зв'язків — „людина-людина", „людина-суспільство";

— розкрито, що тотем був першою формою ідентифікації людини, а тотемізм — системою само- і світосприйняття, в якому відображались як родова самосвідомість, так і елементи індивідуалізації свідомості. Саме тотемізм започатковував і тим самим моделював первинну релігійну громаду;

— виявлено, що процес виникнення касти у змістовому, генетичному і функціональному аспектах поєднував етнічний, професійний, релігійний та інші компоненти. Проте ядром згуртування виступав саме релігійний чинник;

— з'ясовано, що цілісність античного полісу забезпечувало поєднання політичних та релігійних факторів. Трансформація релігійного фактора спричинила руйнацію полісу;

— проаналізовано процес становлення ранніх релігійних громад світових релігій. Для них притаманні такі об'єднуючі та цементуючі елементи: віровчення, приписи моралі, формування ієрархічної структури.

Теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані автором результати важливі для глибшого розуміння причин виникнення та функціонування релігійних громад. Результати сприятимуть подальшому поглибленому з'ясуванню сутності різних історичних форм релігійних громад, що уможливить побудову їх проект-моделі, забезпечить коригування поведінки їх адептів. Також результати дослідження можуть бути використані в системі гуманітарної освіти, у розробці навчальних курсів із релігієзнавства, історії релігії, соціології релігії. У практичному плані матеріали дисертаційного дослідження сприятимуть глибшому розумінню сутності релігійної громади, що дасть можливість віднайти нові способи подолання або запобігання їх деструктивних тенденцій. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані при формуванні державної політики щодо новітніх релігійних громад з метою оптимізації системи відносин „держава-релігія".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни зроблені автором на основі власних результатів, отриманих в процесі дослідження.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних семінарах та засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Крім того, результати роботи були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях „Днях науки" філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2006, 2007) „Духовність та релігійність особистості" (Луцьк, 2007), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Сучасний філософсько-гуманітарний дискурс: напрями та перспективи" ( м. Черкаси, 2007). Апробація результатів наукового дослідження знайшла відображення у підручнику з курсу „Релігієзнавство".

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в підручнику, шести наукових публікаціях, з них 3 опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертаційної роботи зумовлена поставленою метою і завданням дослідження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.


Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, аналізується ступінь її наукової розробленості, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дисертаційної роботи, методи дослідження, окреслюється зв'язок роботи з науковою темою, формулюються елементи наукової новизни положень, які виносяться на захист, теоретичне та практичне значення роботи, подається інформація про апробацію і публікації результатів дослідження.

У першому розділі — "Аналітичний огляд літератури та методологія дослідження проблеми" — аналізується ступінь розробленості проблеми, названо авторів і праці, спираючись на які сформульовано основні методологічні принципи і визначено джерельну базу дисертації.

В дисертації звертається увага на доволі різнопланове осмислення сутності релігійної громади у науковій літературі. Підкреслюється, що ця проблема розглядається з різних позицій: етнографічної, соціологічної, релігієзнавчої тощо. Передусім з'ясовується семантичний горизонт власне громади, який, на думку дисертанта, охоплює широкий смисловий діапазон. Переважна більшість робіт присвячені тим формам громад, які існували в архаїчних спільнотах та класових суспільствах (Л. Данилова, В. Данилов, І. Следзевський, Н. Кочакова та ін.).

Зазначається, що означені форми громад ототожнюються з господарською організацією. Тому громада розглядається як автономна соціальна структура, об'єднана перманентною спільною діяльністю, яка, залежно від форми