LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна освіта в Україні як чинник формування суспільної моралі

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА








Кислий Анатолій Олександрович







УДК 261.4/5:37.014.52(043)






РЕЛІГІЙНА ОСВІТА В УКРАЇНІ ЯК ЧИННИК

ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ







09.00.11 – релігієзнавство









АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук










Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.



Робота виконана на кафедрі культурології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.




Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Бондаренко Віктор Дмитрович,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри культурології.






Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Яроцький Петро Лаврентійович,

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник;




кандидат філософських наук, доцент Здіорук Сергій Іванович,

Національний Інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу гуманітарної політики.





Захист відбудеться „27" вересня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: м. Київ – 01033, вул. Володимирська, 60, ауд. 330.




З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).





Автореферат розісланий 27серпня 2007 року.








Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Ю. Смирнова



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розбудови української держави та формування громадянського суспільства в умовах національно-духовного відродження існує проблема зміцнення суспільної моралі на основі загальнолюдських моральних принципів. Особливого значення набуває питання формування високоморальної особистості. За цих умов чітко проступають тенденції впливу релігійного життя на стан суспільної моралі, тим більше, що суспільні трансформації останніх десятиліть відкрили простір для відновлення повноцінної діяльності церковних інституцій. Характерною ознакою цього періоду стало відродження традиційних для українського суспільства та виникнення нових релігійних конфесій і течій.

У самосвідомості українського народу пробуджуються вічні духовні ідеали, утверджується усвідомлення того, що Церква протягом тисячоліття відігравала важливу роль у житті нашої держави, становленні самосвідомості народу. Сучасна суспільно-політична ситуація в нашій державі, кардинальні зміни, що відбуваються в духовному житті особистості, суперечливі процеси релігійного відродження, відносини між державою і Церквою особливо актуалізували в суспільстві роль Церкви. Проголошуючи та реалізуючи принцип свободи совісті, держава нині вбачає у Церкві рівноправного учасника суспільних перетворень, насамперед моральних. Незмірно зростає церковний вплив на суспільство, у центрі уваги якого має виступати компетентна та конкурентноздатна особистість, яка будує свою діяльність на загальнолюдських моральних цінностях.

Маючи багатий досвід роботи у суспільному середовищі, Церква намагається виконувати не тільки віроповчальні, але й значно ширші навчально-виховні функції. Унікальною за значенням, змістом і формами діяльності вважається система релігійної освіти в Україні. Теоретичні та практичні освітні напрацювання релігійних інституцій переконливо доводять їхнє незаперечне значення в історії українського народу та сучасності, формуванні ідеалів суспільної моралі.

Поступово розв'язується проблема відведення Церкві належної ролі у вихованні дітей, що викликана самим життям. Освіта України все більше викристалізовується як цілісна система, що розвивається згідно з потребами державотворення. У пошуках моделі освіти, де релігії та Церкві надаватиметься належне місце, слід рухатись шляхом творчого відтворення власного культурно-історичного досвіду в його органічному поєднанні з найновішими досягненнями сучасної науки, культури і соціальної практики. Така модель освіти має базуватись на українській національній культурно-історичній традиції, теоретичних надбаннях української педагогіки, досвіді поколінь у найширшому його розумінні. Вона повинна враховувати як ментальні риси нації, так і народні традиції та звичаї, відповідати характеру української людини, її світовідчуттю.

Методологічною базою дисертаційного дослідження є основні досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців, переосмислення здобутків філософської та соціальної думки стосовно процесів формування суспільної моралі. Основоположними для дослідження є історико-філософські підходи до проблеми моралі у працях Аристотеля, Платона, Дж. Локка, Ортега-і-Гассета; ідеї М. Бердяєва, В. Зінківського, Г. Сковороди, В. Соловйова, П. Сорокіна, Г. Флоровського, П. Юркевича про духовний світ особистості; основні положення теорій Е. Гуссерля, Е. Муньє, С. Франка, М. Фуко, Ю. Хабермаса, А. Швейцера, М. Шелера, К. Ясперса та ін., які розкривають різні аспекти суспільної моралі. Принципове значення для розробки теми мають дослідження релігійного феномену, історичних та соціокультурних тенденцій у сучасному християнському світі, теоретичних і методологічних проблем морально-етичного чинника як регулятора духовного й суспільно-політичного процесів, що проводили українські релігієзнавці М. Бабій, П. Гопченко, А. Гудима, В. Доля, Є. Дулуман, В. Єленський, Ю. Калінін, М. Кирюшко, А. Колодний, Л. Конотоп. П. Косуха, О. Крижанівський, Б. Лобовик, В. Лубський, Д. Ляхович, І. Мозговий, О. Онищенко, В. Павлюк, К. Панас, С. Плохій, М. Рибачук, О. Саган, П. Саух, В. Суярко, В. Танчер, Ю. Терещенко, В. Ульянівський, Л. Филипович, Є. Харьковщенко, А. Черній, І. Шевців, О. Шуба, а також богословські релігієзнавці української діаспори І. Власовський, С. Ярмусь, В. Янів, І. Мірчук, І. Музичко, А. Великий, С. Мудрий, І. Ординський. Особливо цінними для дослідження є роботи В. Бондаренка, М. Заковича, С. Здіорука, В. Любащенко, М. Новиченка, В. Пащенка, П. Яроцького, де здійснюється аналіз релігійної освіти в Україні.

Отже, проблема релігійної освіти як чинника формування суспільної моралі є актуальною і важливою для вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідної теми "Методологічні засади співвідношення світської (державної) і богословської освіти в сучасній Україні" (номер державної реєстрації 0103V004017), що виконувалась у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова на кафедрі культурології.

Мета дослідження –