LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна освіта в Україні як чинник формування суспільної моралі

здійснити цілісний науковий аналіз релігійної освіти в Україні та визначити місце і роль релігійної освіти у формуванні суспільної моралі.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати становлення, сучасний стан та тенденції розвитку релігійної освіти в Україні;

- розкрити зміст релігійної освіти як фактору впливу на суспільну мораль;

- з'ясувати місце і роль релігійної освіти у формуванні суспільної моралі;

- обґрунтувати сферу узгодження світської та релігійної освітніх систем в Україні;

- актуалізувати досвід організації та функціонування духовних навчальних закладів у сучасних умовах модернізації освіти.

Об'єкт дослідження – феномен суспільної моралі в умовах сучасної трансформації українського суспільства.

Предмет дослідження – релігійна освіта в Україні як чинник формування суспільної моралі.

Методи дослідження включають в себе фундаментальні принципи релігієзнавчого аналізу, системного аналізу, поєднання системно-функціонального й феноменологічного підходів. При дослідженні застосовувалися методи різних релігієзнавчих дисциплін. Зокрема, з'ясування функціонально-структурних аспектів релігійних трансформацій потребувало використання методів соціології релігії, а аналіз становлення та розвитку релігійного освітнього комплексу – методів історії релігії. При виявленні загального і особливого у функціонуванні освітніх закладів різних конфесій дисертант послуговувався порівняльно-історичним методом, який дозволив виокремити закономірності казуальних виявів та інновації від періодично повторюваних процесів і тим самим наблизитися до повноти функцій релігійної освіти у суспільстві. Використовувалися загальнологічні методи наукового пізнання: історизму, об'єктивності, формалізації, порівняння, аналізу, синтезу, аналогії, індивідуалізації й узагальнення, системного міждисциплінарного підходу, аксіоматичний і гіпотетико-дедуктивний методи. При цьому дисертант опирався на загальнонаукові та специфічні релігієзнавчі принципи позаконфесійності, толерантності, світоглядного плюралізму, гуманізму, всебічності.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведене дослідження є цілісним аналізом релігійної освіти в Україні. У дисертації досліджено і на значному фактичному матеріалі доведено, що одним із чинників формування суспільної моралі є релігійна освіта. Уже тепер освіта в Україні, використовуючи основи релігійних морально-етичних принципів, доводить свою суспільну практичну значимість і в перспективі може стати важливим фактором моральності українського суспільства.

Проведене дослідження дало підстави обґрунтувати низку положень, що містять наукову новизну:

- установлено, що система релігійної освіти завжди відігравала важливу роль не лише у процесі становлення духовно-інтелектуального потенціалу нашої нації, але й у формуванні та розвитку її морально-етичної системи. Серед інших складових релігійно-церковного комплексу саме релігійна освіта, як зв'язуюча ланка між теоретичним та буденним рівнями релігійної свідомості, стала одним з основних чинників утвердження моральних пріоритетів українства;

- з'ясовано, що у змісті професійної релігійної освіти, який базується на фундаментальних духовно-релігійних та канонічно-правових джерелах і засвоєнні відповідних духовних практик, суттєве місце посідають методи, прийоми та механізми засвоєння релігійної аксіології, що лежать в основі світської моралі. Це дає змогу засобами конфесійної педагогіки досягати відповідного морально-виховного ефекту маси віруючих, особливо через систему горизонтальних общинних зв'язків, гомілетичну практику та організацію діяльності просвітницьких релігійних закладів;

- виявлено, що існуюча в Україні система релігійної освіти ще далека від свого завершення як в організаційному, так і в змістовому вимірах; її становлення в багатьох випадках носило хаотичний характер, що не могло не позначитись на її сутнісних характеристиках, які далеко не завжди відповідають нинішнім потребам Церкви і суспільства;

- з'ясовано, що церкви та релігійні організації України бачать свою соціальну роль і в здійсненні морально-виховної роботи у суспільстві. Партнерство Церкви і суспільства, у цьому сенсі, має полягати у постійному удосконаленні релігійними організаціями системи духовної освіти та максимальному сприянні Церкві в організації цієї роботи з метою найповнішого використання її духовно-морального потенціалу;

- установлено, що співвідношення світської та релігійної освітньо-виховних систем в сучасній Україні є неконкурентним. Виходячи з цього, держава і суспільство повинні надати Церкві можливості для здійснення нею своєї морально-виховної місії у світській школі під контролем органів освіти та в рамках принципу світськості освіти в Україні. При цьому Церква має отримати право на організацію загальноосвітніх та вищих навчальних закладів, що діяли б під її патронатом та під відповідним контролем з боку держави.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в актуалізації та обґрунтуванні значення релігійної освіти у формуванні суспільної моралі в умовах сучасного українського суспільства.

Провідні тенденції діяльності, набутий досвід організації та функціонування системи релігійної освіти можуть бути використані при моделюванні структури та змісту навчально-виховного процесу сучасних навчальних закладів.

Основні теоретичні положення, рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, будуть актуальними для визначення шляхів узгодження діяльності релігійної та світської систем освіти, модернізаційних процесів освіти та вдосконаленні державно-церковних відносин в Україні. Результати можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях із релігієзнавства, філософії, історії, історії освіти, при підготовці спецкурсів та спецсемінарів, при написанні підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і доповідались на засіданнях кафедри культурології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова; науково-практичній конференції „Православ'я в Україні: минуле, сучасне, майбутнє" (Київ, 2004); звітно-науковій конференції молодих вчених Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова „Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки молодих вчених" (Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Релігійний компонент у світській освіті та вихованні" (Київ, 2005); звітно-науковій конференції викладачів Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова „Наукові досягнення – в навчальний процес" (Київ, 2005); ХІХ Міжнародній науково-практичній конференції „Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, 2006); Міжнародній науковій конференції „Філософія етнокультури та морально-естетичні стратегії громадянського самовизначення" (Чернігів, 2006); звітно-науковій конференції студентів Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова „Освіта та наука у вимірах ХХІ століття" (Київ, 2006); науково-практичній конференції „Міжправославні відносини в Україні: характер, проблеми, тенденції розвитку" (Київ, 2006); засіданні круглого столу „Зближення