LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна освіта в Україні як чинник формування суспільної моралі

молоді.

Один із перспективних напрямків взаємовідносин духовної та світської освітніх систем в умовах поліконфесійності є відкриття загальноосвітніх навчальних закладів під опікою Церкви. Вона прагне створити мережу загальноосвітніх навчальних закладів, навчально-виховний процес у яких базувався б на християнських світоглядних та морально-етичних принципах. В умовах співіснування світської (державної) й церковної освітніх систем та прагнення Церкви впливати на зміст освіти державних навчальних закладів, створення мережі загальноосвітніх навчальних закладів під опікою Церкви розглядається нею як альтернативна форма щодо державної та іноконфесійної освіти. Загальні державні освітні стандарти дали б можливість такій школі в Україні вписатися у державний та світовий культурно-освітній простір. Такий закономірний процес розвитку освіти у демократичному суспільстві, де релігії та Церкві надається чільне місце, лише зароджується і має перспективний характер.

Діяльність загальноосвітніх навчальних закладів під опікою Церкви знімає цілий ряд проблем, пов'язаних із прагненням Церкви виконувати свої віроповчальні функції у світському середовищі, серед молодого покоління. Для можливості здійснення такої програми мають дозріти певні умови: усвідомлення батьками доцільності релігійного навчання та виховання своїх дітей; готовність педагогічних працівників до такої роботи; наявність відповідної матеріальної бази; повноцінне правове поле держави.

Досягнення у діяльності приватних навчальних закладів під патронатом Церкви та використання досвіду організації освіти за кордоном мають позитивне значення для формування аналогічних освітніх інституцій в Україні. Навчальні заклади під опікою Церкви будуть привабливими для певного кола людей, адже головним замовником на освіту є батьки. Такі заклади забезпечують якісну освіту, дають додаткову можливість інтелектуального навчання, яке супроводжується етичним вихованням на основі християнської моралі. Їх пріоритети в тому, що вони дозволяють прилучити дітей до моральних християнських цінностей, забезпечують базовий рівень знань, вмінь і навичок для здобуття у майбутньому фахової вищої освіти, розвивають у молоді їхні схильності та уподобання.

Сьогодні, в умовах співіснування світської (державної) та релігійної освітніх систем в Україні й намагання Церкви впливати на зміст освіти державних навчальних закладів, умотивованим і закономірним є процес узгодження діяльності цих освітніх систем. За нинішніх обставин виникає потреба використання у виховній практиці цілісного досвіду, нагромадженого багатовіковою історією нашого народу, який увібрав християнські моральні ідеї й свідчить про позитивне значення спільної роботи Церкви й освітніх структур у формуванні суспільної моралі.


ВИСНОВКИ


Висновки дисертаційного дослідження підбивають підсумки здійсненої роботи, узагальнюють і викладають основні її положення, визначають перспективи подальшого розвитку досліджуваних проблем.

Використана джерельна і методологічна база дозволяє виконати поставлені в даному дослідженні завдання на належному теоретико-методологічному рівні. Науковий аналіз релігійної освіти дає можливість з'ясувати її місце і роль у становленні системи освіти в Україні, актуалізувати вартісний досвід діяльності духовних навчальних закладів в сучасних процесах освіти, обґрунтувати основні тенденції і особливості розвитку релігійної освіти в Україні, визначити її суть та значення у формуванні суспільної моралі.

Дослідження доводить, що становлення релігійної освіти в Україні – це складний, тривалий процес, розпочатий із впровадженням християнства на українських землях. Релігійна освіта була найбільш дієвим чинником поширення віровчення і просвіти населення. Християнська мораль складала основу виховання підростаючого покоління.

У Радянському Союзі релігійна освіта була унеможливлена. Із проголошенням незалежності України склались умови для відновлення і розвитку релігійній освіти, відродження релігійних цінностей. Нині у сфері релігійної освіти в Україні спостерігаються такі процеси: розширюється система релігійної освіти; здійснюються реформи, головним завданням яких є вдосконалення змісту духовної освіти у напрямку сучасного богословського обґрунтування та поєднання із соціальними питаннями з метою підготовки священика до діалогу в нинішньому суспільстві; оновлюється та активізується просвітницька діяльність; простежується намагання співпраці зі світськими навчальними закладами.

Церква прагне реалізувати себе у формуванні суспільної моралі в сучасному громадському середовищі. Значну увага приділяє протидії дехристиянізації освіти і нав'язуванню молоді виключно раціоналістичного або матеріалістичного світогляду, поширенню антихристиянських тенденцій, а також окультних і неоязичницьких впливів. Перспективним вважається узгодження світської та релігійної освіти, що рухається у напрямку впровадження у школі християнської етики, а у вузі – теології, ліцензування духовних навчальних закладів, прирівнювання богословських наукових ступенів до державних, відкриття приватних навчальних закладів під опікою Церкви.

Висвітлені особливості історичного розвитку релігійної освіти говорять про її вплив на формування суспільної моралі в історії українського народу та сучасних умовах. Церква протягом свого існування накопичила значний потенціал у справі виховання молодого покоління, увібрала в себе загальнолюдські цінності, які можуть стати серцевиною моральності українського суспільства, а саме:

- Церква залишається основним акумулятором духовного досвіду, який передає через релігійні навчальні заклади майбутнім пастирям;

- практика освітньо-виховної роботи усіх її ланок базується на обґрунтованих теоретичних засадах морально-релігійного вишколу. Моральне виховання є центральним у духовних навчальних закладах і полягає у формуванні духовного і тілесного життя на основі абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Духовні навчальні заклади налагоджують механізми морального виховання майбутніх священиків, що полягає у формуванні християнського світогляду та глибокої церковної свідомості;

- навчальний процес у духовних освітніх закладах є головним засобом морального виховання майбутнього священика. Основною умовою набуття священиком необхідних знань і умінь для служіння Церкві є опанування змісту навчальних дисциплін та виконання релігійних практик.

Релігійна освіта здійснює значний вплив на формування моральності серед віруючих та інших верств людей, адже освітні положення, сформовані у духовних навчальних закладах, майбутні священики під час служби в парафії поширюють серед своєї пастви. Вони виходять з наступних позицій: світоглядним підґрунтям морально-релігійного виховання є християнське вчення, основною ідеєю якого виступає служба Богові; найвищий прояв моральності людини, ідеал людського існування є її Боже творіння та наближення людини до своєї божественної сутності; весь освітній процес володіє надприродним змістом, котрий полягає у тому, що кожна людина має своє неземне призначення і повинна наполегливо, протягом усього життя, працювати над духовним самовдосконаленням; реалізувати завдання морально-релігійного виховання на практиці може лише фахівець відповідної кваліфікації, що має ґрунтовні теологічні та психолого-педагогічні знання, володіє основами педагогічної майстерності, а також за наявності певних педагогічних умов та