LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна свідомість і релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу

дисертантом теми дослідження та ракурсу поєднання фундаментальних та прикладних проблем соціального функціонування релігії.

Ступінь наукової розробки проблеми. Оскільки тема дослідження заторкує найфундаментальніші категорії філософії та соціології релігії (релігійна свідомість, релігійні практики, релігійний досвід), можна стверджувати, що проблемами, пов'язаними з цими категоріями, переймалася вся філософська думка Нового часу, і ці проблеми становлять нерв сучасних міркувань стосовно специфіки "релігійного" і долі релігії як соціального феномена за сучасної доби. Через численність джерел, присвячених цим проблемам, вважаємо за доцільне окреслити основні "сюжети" досліджень з таких напрямів:

1) Загальні питання філософії та соціології релігії (проблема специфіки "релігії" та "релігійного"). З огляду на те, що проблема "релігії" та "релігійної свідомості" розглядалася або в суб'єктивному аспекті, або в аспекті інституціональному, з певною часткою умовності основні праці з цієї проблеми можна подати у вигляді "суб'єктивної" та "об'єктивної" парадигм. До "суб'єктивної" парадигми (де "свідомість" ототожнювали з індивідуальною свідомістю) можна віднести І.Канта, К.Маркса, О.Конта, М.Вебера, Р.Белла, Г.Зіммеля, З.Фрейда (і таких "неофрейдистів", як Е.Фромм і В.Франкл), Ч.Глока, Дж.Фішера, П.Бергера, І.Ваха. До прихильників парадигми "об'єктивної" належать такі мислителі, як Т.Гоббс, Ж.-Ж.Руссо, Г.В.Ф.Гегель, Е.Дюркгейм, П.Сорокін, Е.Трельч, М.Еліаде, Г.Спенсер, В.Малиновський, Дж.Тьорнер та інші. Певна умовність розподілу "суб'єктивної" та "об'єктивної" парадигм дослідження феномена релігії пов'язана з тим фактом, що низка дослідників (Ж.-Ж.Руссо, К.Маркс, М.Вебер, Т.Парсонс) досліджували водночас проблеми індивідуальної релігійної свідомості та релігійних інститутів.

2) Сутність і соціальне функціонування релігії за доби "постмодерну". Загальні аспекти проблеми зміни традиційного смислу й нових аспектів соціального функціонування релігії за сучасної доби (що її різні мислителі називають "постмодернізмом", "пізнім капіталізмом" або "добою глобалізації") розглядали такі відомі дослідники, як Ж.Дерріда, Ж.Дельоз, Ж.Бодрійар, Ф.Ліотар, Ж.Лакан, С.Жижек. Окремі аспекти цієї проблеми були проаналізовані у працях таких західних дослідників, як Я.Мар'янський, Р.Рормозер, Я.Кунстман, Е.Гіденс, Х.Гелле, П.Бергер, Н.Луман, Г.Дукс, Д.Поллак, Б.Вілсон, Р.Старк, У.Вейнбрідж та ін.

3) Проблема соціального функціонування релігії у посткомуністичних державах. Ця проблема аналізувалася як у контексті загальних проблем функціонування релігії за сучасної доби, так і в контексті специфічних завдань стосовно конкретних сценаріїв "релігійного Відродження" в посткомуністичних державах, проблеми взаємовідносин релігії та держави, ролі релігії в процесі морального виховання за ситуації "ціннісного вакууму" й тотальної бездуховності тощо. Цей складний вузол проблем розглядали в своїх працях як російські (А.Ваторопін, Т.Кудряшов, З.Жукоцька, П.Гуревич, М.Мчедлов, Є.Режабек та ін.), так і українські автори (Н.Балабанова, А.Бадан, А.Биченко, А.Бодак, В.Бурлачук, Л.Рязанова, Н.Дудар, В.Єленський, А.Ручка та ін.).

Вагомим внеском у дослідження зазначених проблем є праці концептуального характеру, в яких аналіз конкретних проблем зміни соціального статусу релігії в сучасній Україні здійснено на тлі розв'язання фундаментальних питань соціально-філософської, політологічної та релігієзнавчої теорій. До таких праць слід віднести, насамперед, роботи В.Андрущенка, Л.Губерського, М.Михальченка, А.Колодного, П.Яроцького, Л.Рязанової. Окрему проблематику формують праці, присвячені таким аспектам соціального функціонування релігії в Україні, як міжконфесійні відносини, ситуація розколу серед православних конфесій України, проблеми Єдиної Помісної Християнської Церкви в Україні. До цього сюжету зверталися такі дослідники, як В.Бондаренко, В.Єленський, В.Журавський, О.Кубеліус, А.Колодний, Л.Филипович, Л.Рязанова, О.Шуба та ін.

Із аналізу міри розробленості проблеми випливає висновок, що попри значні напрацювання з цієї проблеми складність феномена релігії як такого й ускладнення контекстів функціонування його в сучасному суспільстві залишають без відповіді низку як фундаментальних, так і прикладних питань. До питань першого типу належить питання стосовно специфіки релігійної свідомості, задля відповіді на яке сучасна наука потребує "синтезу" суб'єктивної й об'єктивної парадигми, подолання розриву між абстрактним психологізмом і абстрактним соціологізмом під час опису релігійних феноменів. До питань переважно практичного характеру належать проблеми ролі релігії в сучасному суспільстві, взаємовідносин релігії й держави, релігійної й національної ідентичності за ситуації незавершеності державної розбудови, а також необхідність розв'язання проблем міжконфесійних конфліктів.

Мета і завдання дослідження. Зумовленість перерахованими проблемами соціального функціонування релігії за сучасної доби й за умов посткомуністичної української державності визначила мету нашого дослідження, що полягала в перегляді поширених стереотипів, які стосуються процесів і тенденцій релігійного життя в Україні, у виявленні об'єктивних параметрів цих процесів, у спробі репрезентації адекватної "карти релігійності" в Україні, у виробленні методологічного апарату, необхідного для опису й прогнозування зазначених процесів, в обгрунтуванні оптимальних сценаріїв розв'язання проблем міжконфесійних суперечностей в Україні та засад державної політики в конфесійній сфері з огляду на перспективу формування української політичної нації. Ця мета потребувала вийти за межі релігієзнавчого підходу, який розглядає в феномені релігії переважно те, що відрізняє релігію від інших форм суспільної свідомості та запропонувати соціально-філософський підхід до цього феномену, який акцентує увагу на те, що споріднює ці форми в рамках універсальної концепції формування свідомості та походження суб'єкта. Зважаючи на поставлену мету, автор усвідомив необхідність у розв'язанні таких завдань:

– співвіднести базові концепти філософії релігії (насамперед, категорію "релігійного" як особливого ставлення до світу) із новітніми досягненнями філософського й гуманітарного знання і дати нову інтерпретацію специфіки релігійної свідомості в порівняльному аналізі з іншими формами суспільної свідомості й соціальної практики;

– простежити ймовірні кореляції між релігійною свідомістю, релігійними практиками і релігійним досвідом і подати їх як можливе підгрунтя для емпіричного аналізу "конкретної релігійності" в соціології релігії;

– проаналізувати форми