LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна свідомість і релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу

релігійного досвіду, що домінують в релігійному житті сучасної України, в конфесійній та позаконфесійній сферах вияву релігійної свідомості;

– на прикладі основних конфесій сучасної України (УПЦ МП, УПЦ КП і УГКЦ) продемонструвати механізми використання релігії як інструмента національної, державної й цивілізаційної ідентичності, показати, яким чином використання їх впливає на міжконфесійні відносини та міжконфесійні конфлікти;

– на підставі аналізу наявних тенденцій у міжконфесійних відносинах запропонувати оптимальні шляхи подолання міжконфесійних конфліктів в Україні та окреслити сценарії залучення релігійних конфесій в Україні до проекту формування української політичної нації.

Об'єктом дослідження є особливості суспільного функціонування релігії в сучасній Україні та її роль в процесі набуття нової національної ідентичності.

Предметом дослідження є структура релігійної свідомості та різновиди форм релігійного досвіду як теоретична основа для виявлення конкретної конфігурації релігійності в сучасній Україні.

Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою цього дисертаційного дослідження послугували ті напрями у філософії, що мали своїм завданням виробити єдину мову опису "суб'єктивних" та "об'єктивних" виявів суспільної свідомості, подолати розрив між "ментальним" та "інституціональним" його аспектами. Серед таких "онтологічних" і "непсихологічних" концепцій свідомості в радянській і пострадянській філософській думці особливу значимість для дисертанта має концепція М.Мамардашвілі як така, що найпослідовніше відображає цю "непсихологічну" методологічну установку. З-поміж закордонних авторів, котрі вплинули на вироблення концепції дисертації, необхідно відзначити "об'єктивістську" парадигму Ж.Лакана, який зосередив свою увагу на описі конкретних механізмів формування суб'єкта в картезіанському сенсі цього слова в межах тріади "Символічне-Уявлюване-Реальне", а також його послідовників – представників Словенської Школи, котрі екстраполювали цю методологію на соціально-політичні явища (передусім ідеться про С.Жижека і таких його учнів як М.Долар, А.Зупанчич , М.Божович).

У розв'язанні проблеми соціального функціонування релігії теоретичною базою дослідження послугували розвідки, присвячені культурі постмодерну (Ж.Бодрійар, Ф.Ліотар, Ж.Дерріда), "пізнього капіталізму" (Ф.Джеймсон), проекту "глобалізації" (П.Віріліо, С.Жижек) у їхніх взаємозв'язках із соціально-політичною культурою "посткомунізму" (С.Жижек). Важливою теоретичною складовою дослідження були праці вітчизняних політологів, які конкретизували відзначені універсальні тенденції й аналізували ситуацію в Україні в контексті еволюції пострадянської державності (М.Михальченко) та досліджували співвідношення релігії і держави за нових історичних умов (А.Колодний, О.Кубеліус), співвідношення релігійної й національної ідентичності в Україні (А.Колодний). Особливо слід наголосити на методологічну важливість положення щодо підпорядкованої ролі релігії стосовно "національної ідеї" та постановки питання про необхідність створення такого роду національної ідеології як підгрунтя для проекту формування української політичної нації (М.Михальченко).

Наукова новизна дослідження. Основним результатом дослідження є розроблення структурної концепції релігійної свідомості й типологічного підходу до аналізу різноманітних форм релігійного досвіду. У результаті дослідження сформульовано такі висновки, що мають наукову новизну:

– показано, що релігійна свідомість, як і усі інші форми суспільної свідомості, може грати конструктивну і деструктивну роль в державотворенні і суспільному житті, зокрема показано, що головним недоліком релігійно-політичних концепцій сучасних церков в Україні є їх конфліктогенність, значне ігнорування інтересів суспільства на стабільність, мир і злагоду;

-- на підставі лаканівського концепту "Символічне-Уявлюване-Реальне" показано, що специфіка релігійної свідомості полягає не в змістовому характері психічних уявлень і не в особливій емоційній модальності цих уявлень, а в об'єктивно-структурному співвідношенні Символічного й Уявлюваного, що неминуче виникає в процесі конституювання людини як Суб'єкта;

– виходячи з аналізу різноманітних форм цих взаємовідносин, виокремлено три типи релігійної свідомості – потенційно релігійна свідомість, "первинна" релігійна свідомість та "вторинна" релігійна свідомість;

– обгрунтовано пізнавальну концепцію цілісного "релігійного досвіду" як структури, зумовленої багатоманітністю форм зв'язку релігійної свідомості та релігійних практик; вирізнено два основні типи релігійного досвіду: "автономний релігійний досвід" і "гетерономний релігійний досвід";

– обгрунтовано типологію ймовірних кореляцій співвідношення релігійної свідомості та релігійного досвіду і проведено аналіз національних соціологічних досліджень функціонування релігії в сучасній Україні, який показує домінування в релігійності громадян "автономного релігійного досвіду", значну поширеність позаконфесійних віруючих, низьку залученість їх в життя церков;

– проаналізовано зв'язок світоглядних цінностей панівних конфесій із різноманітними сценаріями національної ідентичності; показано належність панівної в Україні ідеологеми "релігійного Відродження" до романтичних і патріархальних стереотипів, грунтованих на моделі "етнонації";

– обгрунтовано ідеологему рівності прав і обов'язків усіх церков в контексті розбудови незалежної України як парадигму "релігійного будівництва", практичний інструмент розв'язання міжконфесійних суперечностей у сучасній Україні і як складову проекту формування нової української політичної нації.

Практична значимість дослідження. Результати дослідження можуть бути використані як основа нормативного навчального курсу з філософії та соціології релігії, як методологічне підгрунтя для впорядкування більш диференційованих соціологічних опитувань і точнішого складання реальної "релігійної карти" сучасної України.

Важлива практична компонента дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для вироблення практичних політичних рішень у конфесійній сфері й для розв'язання проблеми конфесійних суперечностей в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на Четвертій Всеукраїнській соціологічній конференції "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні" (м.Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в 3 наукових працях, опублікованих у виданнях, які визначені ВАК України як фахові з