LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна свідомість і релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу

православ'я, й іслам незалежно від мови богослужіння. Наприкінці підрозділа сформульовано висновок, згідно з яким подолання наявного хаосу в міжконфесійних відносинах можливе лише шляхом вироблення "інтегративного сценарію" для консолідації національних церков.

Зрештою, у третьому підрозділі "Можливі сценарії подолання міжконфесійного розколу і форм участі церкви в реалізації української "національної ідеї"" аналізуються реальні можливості щодо розв'язання проблеми міжконфесійних відносин в Україні з огляду на важливу, але підпорядковану роль церкви в практичній реалізації української "національної ідеї". Зважаючи на численні відцентрові сили, що руйнують проект "національної держави", дисертант формулює такі основні принципи державної конфесійної політики: (1) стратегія, спрямована на мінімізацію негативного впливу окремих церковних конфесій на розв'язання завдань національної розбудови в Україні, (2) стратегія всілякої підтримки з боку держави церков, що орієнтовані (або можуть бути зорієнтовані) на "розбудову" української політичної нації, що передбачає, по-перше, формування толерантного ставлення до неправославних церков в Україні й, по-друге, консолідацію в межах "єдиного фронту" національних і національно зорієнтованих церков в Україні. У підсумковій частині підрозділа аналізуються можливі сценарії реалізації зазначених принципів. Перший сценарій передбачає створення Єдиної Української православної або Загальнохристиянської Помісної Церкви, що можливе у вигляді двох послідовних стадій – стадії здобуття автокефалії Українською православною Церквою із об'єднанням їх у Єдину Церкву та стадії наступного об'єднання церков християнської традиції в Помісну Українську (Київську) церкву. Другий сценарій містить різноманітні позаконфесійні форми об'єднання українських церков для участі в проекті розбудови "національної держави" і формування української політичної нації, який може бути задіяний через обмежені можливості "екуменічного сценарію". Цей сценарій, своєю чергою, може бути реалізований у вигляді двох модифікацій. Перша передбачає можливість створення різновиду "громадянської релігії". На противагу думці деяких експертів, паростки такої релігії в Україні вже є, до того ж вона потребує наявності своєї "священної книги" ("Кобзаря"), свого "національного пророка" (Тараса Шевченка), низки історичних подій, що мають сакрально-релігійний смисл (серед них дисертант називає "Голодомор, котрий у своїй жертовній символіці виступає аналогом єврейському "Голокосту"). Друга модифікація вказаного сценарію може бути реалізована у вигляді створення міжцерковних об'єднань, громадських організацій на засадах загальних світоглядних цінностей без "міжконфесійної інтерференції". Під час обгрунтування можливості та необхідності наявності такої позаконфесійної "інтегративної ідеології" на базі цінностей "справедливості", "правди", "порядку" дисертант солідаризується з концепцією "національної ідеї", яку розвиває М.Михальченко.


ВИСНОВКИ


У висновках підсумовано результати застосування дисертантом структурно-типологічного підходу в самому дисертаційному дослідженні, а також аналізуються перспективи подальшого використання його у філософсько-теоретичній, емпірико-соціологічній, ідеологічній і державно-політичній площині.

Головним теоретичним результатом нашого дослідження є розроблення передумов підходу, який у разі подальшого поглиблення його має привести до розроблення єдиної концептуальної мовиопису релігійних інститутів і релігійної свідомості, подолати прірву між "зовнішнім" і "внутрішнім" у соціальному функціонуванні релігії, прірви між "абстрактним соціологізмом" і "абстрактним психологізмом" під час опису цього функціонування.

Філософсько-теоретичну основу такого концептуального апарату було знайдено в "об'єктивних" і "непсихічних" концепціях свідомості Мераба Мамардашвілі й представника французького структуралізму Жака Лакана. Застосування лаканівського концепту "Символічне-Уявлюване-Реальне" та концепту "Великого Іншого" як "мережі означників" сфери Символічного не просто уможливило конкретизацію самого феномена "релігії" та "релігійного", але й заклало належне підгрунтя для опису різних форм і типів "релігійності", що випливають з різноманітних сценаріїв взаємовідносин Символічного, Уявлюваного і Реального у свідомості Суб'єкта та можливих форм взаємного позиціонування Суб'єкта і "Великого Іншого".

На основі цих концептів була розроблена типологія релігійної свідомості та типологія релігійного досвіду, що дозволило залучити до теоретичного опису релігійного життя в Україні більше параметрів, ніж у традиційних кількісних підходах.

На основі викладених методологічних положень та емпіричних соціологічних досліджень тенденцій релігійного життя в Україні формулюються нові принципи державної політики в конфесійній сфері й можливості участі релігії у формуванні нової національної ідентичності, демонструється застарілість формули "релігійне Відродження" (як проекту, що зберігає романтично-консервативну модель "етнонації") та доводиться необхідність заміні метафори Відродження на метафору "Розбудови" як такої, що відповідає концепту "політичної нації".


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях


1. Козловський О.Р. Концепт "релігійного досвіду" та його методологічна роль у філософії і соціології релігії // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб.наукових праць / Гол.ред. В.В.Лях. – вип.56. – К.: Український центр культури, 2006. – С. 135-145;

2. Козловський О.Р. Проблема специфіки "релігійної свідомості" у сучасній філософії // Філософія освіти. – 2006. – №4. – С.

3. Козловський О.Р. Вибори 2006 р.: освіта в програмних документах політичних партій // Вища освіта України. – 2006. – № 3(21). – С.49-55


АНОТАЦІЯ


Козловський О.Р. Релігійна свідомість та релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена розробці структурно-типологічного підходу до аналізу релігійної свідомості та релігійного досвіду. У результаті його застосування розроблено типологію релігійної свідомості та релігійного досвіду, запропоновано нову інтерпретацію тенденцій в еволюції релігійності населення сучасної України, проаналізовано співвідношення автономного й гетерономного релігійного досвіду та