LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійна свідомість сучасного студентства в контексті світоглядного плюралізму (на матеріалах України)

себе в змішуванні як цих двох рівнів, так і релігійних й нерелігійних компонентів. Разом з тим цю свідомість в її орієнтаціях і зовнішніх виявах можна типологічно поділити на інституціалізовану, яка презентується віруючими, що належать до певної конфесії, церкви, та неінституціалізовану, носії якої або не належать до жодної конфесії, або хитаються між вірою та невір'ям, або перебувають в стані релігійних шукань, або байдужі до релігії, або взагалі невіруючі;

  • доведено, що на відміну від класичних форм релігійної свідомості, якій притаманні цілісність, первісна чистота і повнота знання про догмати і канони, про ритуали і закони, про спосіб життя віруючої людини, прийняті тією чи іншою релігійною традицією, релігійна свідомість сучасного студентства переважно не утримує в собі в усій повноті таку ідеальну модель. Зміст релігійної свідомості самовільно формується самим суб'єктом (студентом) і декларується ним як результат самовизначення. Незважаючи на свою невідповідність взірцевим варіантам релігійності, певну недосконалість з нормативної точки зору, сучасна молодіжна релігійна свідомість є позитивно-потенційною. Вона знаходиться в динамічному русі поступового прагматичного засвоєння певних знань про релігію, хоча і не позбавлена суперечностей між науковими і релігійними концепціями, між релігійною догматичністю і свободою в релігії, між відданістю традиції і бажанням новизни й модернізації релігійного життя. Більше того, для сучасного українського студентства наявність конфесійно визначеного релігійного світогляду для ідентифікації себе як віруючої людини є неістотною;

  • встановлено, що змістовне наповнення релігійної свідомості сучасних студентів залежить від регіональних відмінностей сімейного виховання на Сході й Заході країни (вихідцям з Західної України, які є воцерковленими віруючими, більш притаманна інституціалізована релігійна свідомість, ніж це проявляється на Сході); від впливу традиційних для України конфесій (має місце тиск традиційного оточенняна релігійні вподобання студентства, що зумовлює позиціонування значної частини національно орієнтованих молодих людей як прихильників традиційних релігій); від напрямку та виду освіти (рівень релігійності студентів гуманітарних спеціальностей дещо вищий, ніж студентів технічного фаху);

  • з'ясовано, що ключову роль в процесі релігійного самовизначення на етапі первинної соціалізації особи відіграє родина, а також знання і звички, які вона отримує через певну релігійну культуру від народження. Але поступово в процесі свого становлення під час здобуття фахової освіти студент втрачає духовну опіку батьків, вплив конфесійної громадської думки і звичного середовища спілкування. Він вперше одержує можливість вільного релігієвибору, а отже зміни з дитинства притаманної конфесійної свідомості. Студент стає відкритим об'єктом для іноконфесійних впливів, зокрема неорелігійних, для ознайомлення з іншими віросповіданнями і вивчення чужої релігійної літератури. Популярність нових вір у студентському середовищі, поповнення їх спільнот переважно молоддю, зокрема студентами, засвідчує прагнення особи не тільки бачити релігію, беручи участь в традиційних церковних обрядодійствах, а й знати і розуміти їх зміст, приймати у свою свідомість як належне, а відтак виявляти свою релігійну дієвість осмислено, активно, включено;

    • провідними тенденціями розвитку релігійної свідомості студентства визначено: 1) розмивання самої ідеї Бога, Його пантеїзація та антропоморфізація; 2) довільний вибірковий підхід молодого віруючого до системи віровчення своєї конфесії, в результаті чого релігія постає як система певних життєвих моральних норм; 3) еклектичне поєднання у свідомості догматів різних вірувань (традиційних і нетрадиційних, сцієнтичних та міфологічних), що часто проявляється в світоглядному синтезі західної і східних релігійних парадигм; 4) зникнення впевненості та переконаності в єдиноістинності й єдиноможливості саме свого конфесійного вибору; 5) видозміна соціальних і культурних функцій релігії, наслідком чого є заміщення спільнотної релігійної свідомості особистісною; 6) формування нових типів релігійності; 7) періодична зміна віросповідань, а подекуди й участь однієї людини у діяльності кількох релігійних організацій;

    • встановлено, що структурно релігійна свідомість студента поділяється на такі чотири піделемента: теолого-онтологічний, природно-суспільний, антропо-імморталістський, ціннісно-моральний. З'ясування логіко-ієрархічної значимості кожного з них в свідомості студента, зокрема його орієнтацій оволодіти насамперед цим світом, а вже опісля – потойбіччям, дає підставу для висновку про домінування в ній не догматично-теологічного (віра в надприродне – Бога, сатану, пекло, потойбічне життя тощо), а піделементів „горизонталі" – природно-суспільного і морально-етичного, тобто з'ясування того, що є світ і як я маю в ньому жити. Антропо-імморталістський елемент релігійної свідомості, який в змісті різних богословських вчень займає пріоритетне положення, в світогляді студента не відіграє ту роль, яка на нього традиційно покладається церквою, що постійно актуалізує життя в потойбіччі і необхідність підготовки до нього. Молодий вік і стан здоров'я роблять його неактуальним в релігійному світобаченні студента, а відтак і не дуже результативним в проповідницькій діяльності церков. Зрештою релігія постає як система санкціонування моральних вчинків, а не як засіб спасіння душі в потойбіччі. На відміну від масового віруючого домінуючим елементом релігійності студентства є переважно не релігійне обрядодіяння, а релігійна свідомість;

    • на основі вивчення тенденцій розвитку релігійної свідомості студента прогнозується, що в своїй наступній професійній діяльності він як фахівець і носій певної релігійності буде скоріше виступати в ролі суб'єкта морально-етичного виховання на певній релігійній основі, ніж спиратися на практично і соціально неактуальні уявлення про потойбіччя. В умовах відсутності зовнішнього контролю за формуванням системи свого релігійного світогляду, студент переживає конфлікт між раніше сприйнятими знаннями про світ і знаннями, переважно секулярними, які він опановує у вузі. Існує перспектива відходу студента від релігії взагалі або його вільнодумства в релігії. Свобода в релігії проявляється в доволі вільному сприйнятті її концептів, обрядодіяння, інституційного вираження його релігійності.

    Теоретичне значення праці полягає у комплексному аналізі релігійної свідомості сучасного українського студентства з врахуванням факторів і тенденцій, що виявляють себе у сучасному світі та впливають на ціннісну складову свідомості особистості. Авторка аргументовано з'ясовує роль і місце в житті сучасного студентства,


  •