LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний аспект духовних пошуків (на матеріалах української та російської художньої літератури 60-80-х років)

поступовий перехід від притаманної тоталітарній свідомості чорно-білої картини світу, коли вся багатоманітність суспільних явищ, напружена боротьба ідей та ідеалів зводилася до одного-двох рушійних чинників, проголошених універсальними, до складної і суперечливої живої реалістичної картини світу.

Дисертант доходить висновку, що художники слова намагалися відтворити в людях глибинне, вирощене на принципах народної етики і моралі, християнських моральних заповідях , почуття соборності людських душ. А оскільки здійснення цього завдання можливе лише за умови визнання абсолютної самоцінності особи, вони намагалися це утвердити художніми методами у своїх творах. Дисертант показує це на прикладi романiв Олеся Гончара "Собор", "Твоя зоря", повiстей та оповiдань Григора Тютюнника, оповiдань Володимира Дрозда, повiстi Романа Iваничука "Сьоме небо".

Аналiзуючи духовнi пошуки в творчостi росiйських письменникiв 60-80-тих років, автор підкреслює, що замiсть iдеологiчно правильних вiдповiдей все бiльш звучать роздуми про провину, сенс життя, все бiльшого значення набувають невирiшенi питання. При розглядi цих проблем звучить думка про iснування вищої субстанцiї.

Найчастiше цi поняття зустрiчаються у В.Тендрякова, В.Шукшина, В.Распутiна. Їх герої рiдко задаються метою знайти конкретну вiдповiдь на поставлене питання. Вони постiйно в духовних пошуках, вiдмовляючись вiд нав'язаних зовнi вiдповiдей - як заданих офiцiйною iдеологiєю, так i релiгiєю (партiйна iдеологiя i релiгiя розглядаються як двi iдеологiї, нерiвноправнi, але офiцiйно iснуючi в суспiльствi того часу). Письменникiв цiкавить духовний розвиток особистостi, який результується в невдоволеностi особистим життям, постiйних духовних пошуках сенсу буття.

В дисертації зроблено висновки про те, що в питаннях, якi торкаються духовних пошукiв особистостi, спостерiгається невдоволенiсть письменників свiтоглядними шаблонами, прийнятими офiцiйною iдеологiєю 60-80-х, у бiльшостi випадкiв автори пiдходять до зображення об'єктивно, уникаючи чорно-бiлих фарб, духовнi пошуки постають як незавершений постiйний внутрiшнiй дiалог особистостi. Поняття бога в розглянутих творах несе найрiзноманiтнiшу смислову навантаженiсть: вiд звернення в рамках мовних стереотипiв до пройнятих переконанням християнських уявлень, вiри в долю, яка мислиться як частина примiтивної народної релiгiї: бог як величина, яка спрямовує людське життя i керує свiтовим порядком ( Распутiн), та бог - як рацiональна проблема (Тендряков) - питання про iснування та неiснування бога.

У дисертації показано, що духовнi пошуки героїв Распутiна торкаються в основному релiгiйного аспекту. Для них немає повної ясностi, багато вiдкритих питань, однак це не впливає так руйнiвно на людину, як у творах Тендрякова. Маючи непохитну вiру, вони впевненi, що все в життi надiлено вищим смислом, хоча у повсякденні це не завжди помiтно. Таке почуття впевненостi виходить iз розумiння того, що людина є частиною доцiльного свiтового порядку, кiльцем ланцюга поколiнь, якi постiйно змiнюють один одного. Життя i смерть - два моменти буття, двi сторони одного явища. Коли завершується життєвий шлях, причетнiсть до свiту, людина вiдчуває абсурднiсть свого буття, вона живе уявленнями про iнше життя. Реальнiсть уявляється їй як пригнiчення свободи. Вона заперечує все, чим жила ранiше. I в цьому душевному неспокої - спiльнiсть героїв Шукшина та Распутiна. Для них смерть не є загрозою, тому що в їх уявленнi вона є зв'язком мiж свiтом буття та небуття, який вiдкриває таємницi, невiдомi в цьому життi, бо страх перед смертю, перед цiєю абсолютною володаркою є, по сутi, "початок мудростi" ( Е.Фiнк).

Автор доходить висновку, що у своїх духовних пошуках герої Распутiна звертаються до релiгiї, однак їх релiгiйнiсть набуває форми, з якою пов'язанi християнськi елементи та риси народної вiри i яку можна назвати фрагментарною. Релiгiйнiсть героїв розумiється як щось звичне, у спокiйнiй величi, яку не тривожать нiякi iншi iмпульси, та це i не потрiбно. Тут немає нi Бiблiї, нi церкви, нi священика, але є основне - вiра в бога. Цей бог набуває деяких рис християнського бога, однак бiльше пов'язаний із долею i є сумiшшю християнства з народною вiрою.

Розглядаючи проблему, автор показує, що В.Шукшин далекий вiд рiшень, запропонованих Тендряковим та Распутiним. Риси гри, властивi духовним пошукам його героїв, у жодному разі не означають зняття проблеми. Ця своєрiднiсть найбiльш чiтко проявляється, будучи пов'язаною з таким явищем, як прагнення до безмежної, анархiчно сприймаємої с в о б о д и (волi).

Людина не дана собi нi в духовнiй, нi в тiлеснiй визначеностi. Займаючись духовними пошуками, вона виходить за межi нинішнього даного їй життя. Нерiдко результат духовних пошукiв – саме життя. Внутрiшнiй план його - духовнi пошуки - супроводжують зовнiшнiй ланцюг подiй i не фiксуються як предмет. Однак життя цiниться не тiльки своїми духовними пошуками, прагненням до чогось, але як процес реалiзацiї мети життя. Самi духовнi пошуки як шлях до досконалостi є сенсом i результатом життя.

Завершують дисертацію коротко сформульовані висновки:

Релігійні духовні пошуки набувають загальнолюдської значимості в епохи "кризи утопій", коли світогляд минулої доби втрачений, а новий світогляд суспільства перебуває у стані формування.

Релігійні духовні пошуки пов'язані із соціально-психологічним, естетичним, етичним аспектами духовних пошуків, оскільки реалізують покликання і спроможність людини бути суб'єктом, а не об'єктом в своїй духовній діяльності, виступають мірилом свободи в реалізації особистості, визначають духовний сенс її буття і позаматеріальний, позаутилітарний інтерес життєдіяльності і зв'язок з трансцендентним.

Релігійні духовні пошуки в суспільстві знайшли своє відтворення у художній літературі раніше, ніж змогли в тогочасних ідеологічних умовах відтворити їх філософські дослідження. Релігійні духовнi пошуки в літературі вiдтворенi письменниками не рацiонально, але в основному iнтуїтивно, виходячи з правди життя, поза вказiвками тогочасної офiцiйної iдеологiї, коли мета життя зводилася до втiлення суспiльного iдеалу. Художня література стимулювала серед широких верств населення, насамперед інтелігенції і молоді, інтерес до релігії як смисловизначального начала на шляху виходу суспільства із стану духовного занепаду.

В пiзнаннi особистiстю свiту для подолання "прірви" мiж реальним життям i пiзнанням iдея бога виникає здебільшого в тому разі, коли особистiсть не може знайти iншого тлумачення життю, його сенсу. Рiзнi свiтогляднi пiдходи є свiдченням неможливостi звести життя до якоїсь схеми. Кожен з них - це спроба доторкнутися до вiчно невловимої життєвої таємницi.

Релігійні духовні пошуки є шляхом до формування світогляду і моральних якостей особистості. Невдоволений межами досягнутого світогляд є необхідною умовою розвитку духовного світу людини, у свою чергу, духовні пошуки власного "Я" є необхідною умовою для набуття сенсу власного буття.

Релігійні духовні пошуки сприяють розвитку життєвої активності особистості, оскільки в них проходить як самореалізація людини як представника людського роду, так і утвердження її в якості соціально-активної особи.




Основнi iдеї дисертацiї подаються в таких наукових публiкацiях автора:

1. Звонок Н.С. Релігійний аспект духовних пошуків. – К.: НПУ, 1999. – 1.8 д.а.

2. Звонок Н.C. Психолого-етична спрямованість релігійних духовних пошуків //