LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фактор у контексті геополітичних трансформацій на Галицько-Волинських землях (друга половина XIII - перша половина XV ст.)

під державним захистом; Православна Церква мала сприятливі умови для функціонування і розвитку. Після Кревської унії призупиняється християнізація язичницької Литви Православною Церквою. Відбувається перехрещення православних. Католицизм і спольщення набувають пріоритетного значення в державній політиці. Надання низки привілеїв лише для католицької шляхти ущемлювало економічні, господарські, політичні й релігійні інтереси та права православних. Городельська унія (1413 р.) юридично розмежувала православних і католицьких феодалів, православні народні маси і окатоличену знать, спричинила соціальний та релігійний розкол, перетворилася, з одного боку, на засіб денаціоналізації української шляхти, а з другого – стала передвісником релігійної нетерпимості, вихідною точкою формування протикатолицької, а відтак і протипольської опозиції на українських землях;

- встановлено, що утворення Галицької митрополії (1303 р.) було, з одного боку, природною реакцією на розвал старої Руської (Київської) митрополії – після перенесення митрополичої кафедри з Києва до Володимира над Клязьмою (1299 р.), а потім до Москви (1325 р.) – внаслідок занепаду й поділу стародавньої Руської держави на окремі етнічні й політичні спільноти. З іншого боку, Галицька митрополія стала виявом прагнення українців до церковної самостійності, що було, у свою чергу, важливим свідченням самобутнього та самодостатнього розвитку Галицько-Волинського князівства. Коротка історія Галицької митрополії (існувала з перервами від 1303 до 1415 р.) виявила високий рівень самосвідомості та самоідентифікації українців, які намагалися обирати свій власний шлях релігійно-церковного і національного розвитку;

- з'ясовано, що на Московщині до самого факту існування Галицької митрополії ставилися вкрай негативно й агресивно, оскільки розуміли, що вона має можливості розширити свої кордони і свій канонічний вплив поза галицько-волинськими землями, об'єднавши під своїм омофором усі єпархії України та відновивши давню церковну традицію й авторитет Київської митрополії. Візантійська церковна політика орієнтувалася на суздальсько-володимирських князів, на політичні кола, які створювали централізовану Московську державу. Північно-східні князі, заручившись підтримкою Константинополя, вимагали скасування Галицької митрополії, яка, по суті, стала заручницею боротьби за встановлення власної кафедри польсько-литовсько-московських сил, ворожих самій ідеї існування Галицької митрополії як чинника етнічної консолідації.

Теоретичне значення дисертації полягає насамперед у тому, що в ній поставлено і вирішено комплекс історичних і релігієзнавчих проблем, які дали змогу осмислити, конкретизувати та систематизувати вияви зовнішнього релігійного фактора в контексті геополітичних трансформацій на галицько-волинських землях у досліджуваний період (друга половина XIII – перша половина XV ст.). Вони не втратили актуальності для сучасної України, оскільки на її території діють церкви під юрисдикцією зарубіжних релігійних центрів, геополітичні амбіції яких не зазнали істотних змін після повалення Галицько-Волинського князівства.

Практичне значення дисертації обумовлене тим, що її результати можуть бути використані в сучасних історичних, історіософських, релігієзнавчих дослідженнях, при розробці відповідних курсів і спецкурсів, зокрема таких, як „Східна політика Папського престолу: історія і сучасність", „Українсько-Ватиканські відносини: минуле і сучасне". Матеріали і висновки дисертації сприятимуть сучасним українським державним і церковним інституціям, послуговуючись уроками історії, шукати оптимальних шляхів вирішення актуальних проблем державно-церковної політики у відносинах із зарубіжними релігійними центрами – Апостольською столицею, Московською і Константинопольською патріархіями.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи апробовані на методологічних семінарах кафедри мистецтвознавства та культурології, а також філософії і соціальних наук Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету, на міжнародних наукових конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції „Київська традиція і Східний обряд в українському християнстві" (5 червня 2004 р., Тернопіль), Четвертих Річинських читаннях (22 жовтня 2004 р., Київ), II Міжнародній науково-теоретичній конференції „Знаки питання в історії України: українська історія у східноєвропейському контексті" (29-30 жовтня 2004 р., Ніжин), XV Міжнародній науковій конференції „Історія релігій в Україні" (16-18 травня 2005 р., Львів), Міжнародній науковій конференції „Релігія і церква в історії України" (14-16 вересня 2005 р., Полтава), наукових конференціях Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету (2001 р., 2005 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 8 публікаціях: 4 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 – у збірниках наукових праць (загальний обсяг 3,3 друк. арк.).

Структура дисертації. Послідовність викладення матеріалу зумовлена логікою дослідження, його метою і завданнями. Керуючись ними, дисертантка в першому розділі здійснила історіографічний та джерелознавчий аналіз поставлених у дисертації проблем. Об'єктом дослідження у другому розділі є спрямованість, засоби, методи й наслідки Східної політики Римської курії в контексті геополітичних трансформацій на галицько-волинських землях другої половини XIII – першої половини XV ст. Це дало змогу у третьому розділі перейти до ґрунтовного дослідження експансії польського католицизму на галицько-волинських землях після падіння Галицько-Волинського князівства, а в четвертому - зосередитися на дослідженні феномена Галицької митрополії як вияві прагнення Південно-Західної Русі до церковної самостійності під час геополітичних змагань Литви і Московії, в центрі яких були Київська і Галицька митрополії. Список використаних джерел і літератури включає 359 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У Вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються його об'єкт, предмет, хронологічні і територіальні рамки, мета і завдання дисертації, методи дослідження, теоретичне та практичне значення дисертації. Викладені положення, що становлять наукову новизну, і форми апробації результатів дослідження.

Перший розділ – „Історіографія проблеми та джерельна база дослідження" - складається з двох підрозділів. Перший параграф - „Історіографія проблеми" - базується на аналізі чотирьох основних концептуальних ліній: дореволюційної, радянської, зарубіжної та сучасної української.

Дореволюційна історіографія, що тією чи іншою мірою торкалася питань історико-релігійних процесів на галицько-волинських землях у другій половині XIII - першій половині XV ст., представлена в дисертації працями ряду дослідників XIX – початку XX ст. Це, зокрема, монографії В.Антоновича, М.Дашкевича, М.Довнар-Запольського, Д.Зубрицького, М.Карамзіна, М.Костомарова, М.Кояловича, Л.Крушинського, М.Лагова,