LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фактор у контексті геополітичних трансформацій на Галицько-Волинських землях (друга половина XIII - перша половина XV ст.)

М.Смирнова, С.Соловйова, І.Шараневича. Незважаючи на ідейну та конфесійну заангажованість вказаних авторів, частина їх праць має для нашого дослідження вагоме значення. Воно полягає перш за все в тому, що в багатьох із перелічених монографій російських та українських дослідників історії Церкви XIX – початку XX ст. викладений добре систематизований історичний матеріал.

Вагомий науковий внесок у розвиток історико-церковних студій дореволюційного періоду зробили П.Карашевич, І.Малишевський, О.Петрушевич, М.Теодорович, О.Хойнацький, І.Чистович, які досліджували історію Православної Церкви Південно-Західного регіону Русі.

Питанням політичних трансформацій на галицько-волинських землях у XIII-XV ст. і їх наслідків для Української Православної Церкви, особливостей становлення та функціонування Галицької митрополії була приділена значна увага у III, IV і V томах фундаментальної „Історії України-Руси" М.Грушевського. Особливий науковий інтерес у М.Грушевського викликала історична доля Галицької митрополії. На його думку, заснування митрополичої кафедри в Галичі було безпосередньо пов'язане з переїздом Київського митрополита Максима до Володимира над Клязьмою (1299) і намаганням галицько-волинських князів „вийти з під впливу володимиро-московського митрополичого стола".

Однією з перших праць радянської доби, присвячених історії Галицько-Волинської Русі та подіям релігійно-церковного життя вказаного регіону, стала монографія В.Пашута „Очерки по истории Галицко-Волынской Руси". Незважаючи на певну ідеологічну заангажованість цієї праці, дослідник ґрунтовно висвітлює проблему взаємовідносин Русі з Римською курією в європейському контексті.

Значну увагу питанням релігійно-церковного життя в Галицько-Волинському регіоні у XIII – першій половині XV ст. приділено в монографії Б.Рамма „Папство и Русь в X-XV веках". Зібраний, систематизований і в дусі часу інтерпретований великий фактологічний та джерельний матеріал і нині заслуговує на увагу істориків.

Інформацію про релігійно-церковне життя в Галицько-Волинській Русі знаходимо в наукових розвідках І.Грекова, Ю.Свідерського, Н.Щавелевої, С.Большакової, А.Сахарова.

Серед діаспорних дослідників даної проблематики, чий науковий доробок є значимим для нашого дослідження, варто назвати І.Власовського - автора фундаментальної праці „Нарис історії Української Православної Церкви". Окремо виділимо працю відомого вченого української діаспори М.Чубатого „Історія християнства Руси-України". Історичний матеріал і цілий ряд узагальнень, зроблених М.Чубатим, є безумовно вартісним для нашого дослідження. Зокрема, автор надав нових акцентів у розгляді проблеми перенесення митрополичого осідку з Києва до Володимира над Клязьмою (1299р.).

Розгляд багатьох питань, що стосуються церковно-релігійного життя галицько-волинських земель впродовж другої половини XIII – першої половини XV ст., знаходимо в роботах А.Великого, Д.Дорошенка, А.Карташова, І.Лисяка-Рудницького, Г.Лужницького, І.Огієнка (митрополита Іларіона), І.Ортинського, Н.Полонської-Василенко, М.Сидора, О.Субтельного, Ю.Федорова.

Важливе значення для нашого дослідження мала точка зору польських дослідників кінця XIX – початку XX ст., а також сучасних польських авторів, таких як Я.Гурба, А.Левицький, К.Маслинський, Б.Новак, М.Парчевський, Д.Станчик, І.Умінський, Р.Щигель, Г.Явор, А.Янечек та ін., котрі досліджували питання формування польсько-руських кордонів у X-XIII ст., взаємовідносини правителів Галицько-Волинського князівства і Польщі в XIII-XIV ст., реалізацію постанов Флорентійської унії в Польщі та на підвладних їй українських землях у XV ст.

У нашому дослідженні ми спиралися на праці вітчизняних дослідників – В.Борисенка, Л.Войтовича, О.Моці, В.Рички, О.Русиної, Р.Симоненка, Ю.Терещенка, В.Шевченка, Н.Яковенко, - у яких автори торкаються проблеми релігійного фактора в контексті геополітичних трансформацій на галицько-волинських землях у другій половині XIII – першій половині XV століть.

Окремі аспекти дисертаційного дослідження, що стосуються історії галицько-волинських земель XIII – першої половини XV ст., знайшли висвітлення у студіях В.Ауліха, О.Головка, Б.Грабовецького, В.Жука, В.Замлинського, В.Ідзьо, А.Крижанівського, О.Крижановської, О.Купчинського, В.Пришляка, В.Ульяновського, Г.Шацької.

Питанням релігійного фактора в контексті геополітичних трансформацій на галицько-волинських землях упродовж другої половини XIII – першої половини XV ст. приділена увага в науковому доробку Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. Це, зокрема, колективні монографії „Історія християнської церкви на Україні" за редакцією О.Онищенка, „Українська церква між Сходом і Заходом" і збірник наукових праць „Історія православної церкви в Україні", а також т.2 „Українське православ'я" і т.4 „Католицизм" за редакцією П.Яроцького 10-томного видання „Історія релігії в Україні", здійснюваного під керівництвом доктора філософських наук, професора А.Колодного.

Серед сучасних вітчизняних дослідників релігійно-церковних процесів у Галицько-Волинському князівстві, чий науковий доробок виявився вартісним для нашого дослідження, слід назвати М.Бендика, М.Котляра, В.Ричку, О.Мусіна, І.Паславського, Г.Савчук, І.Шевціва.

Проте не отримали належного системного опрацювання, історіософського обґрунтування, релігієзнавчого аналізу Східна політика Папського престолу з урахуванням золотоординського фактора, засоби і методи папської дипломатії в контексті унійної політики Римської курії, спрямованість і наслідки експансії польського католицизму на галицько-волинських землях, що і стало предметом нашого дослідження.

У другому параграфі - „Джерельна база дослідження" - дисертанткою розглядається комплекс опублікованих джерел. У дисертації використані опубліковані писемні джерела, які за видовими ознаками поділяються на: 1) Галицько-Волинський літопис; 2) опубліковані документи; 3) записки мандрівників.

Галицько-Волинський літопис належить до числа найвідоміших і найвартісніших пам'яток давньоруського літописання XI-XIII ст. Як історичне джерело, що висвітлює події свого часу, цей літопис не має собі рівних – ні за багатством фактичної інформації, ні за рівнем тлумачення подій, явищ, характеристик персонажів, суспільно-політичних процесів у Галицько-Волинській і Південній Русі. Галицько-Волинський літопис, за влучним висловлюванням М.Грушевського, „служить головним джерелом для всієї України того часу – прожектором, котрий освітлює нам попереднє і дає провідні вказівки для пізнішого часу, коли ми зостаємось майже в повній пітьмі, по тім як уривається це дорогоцінне джерело". Йдеться про грамоти, юридичні документи, фрагменти з інших літописів, воїнські повісті (свідчення про битви й походи, написані або розказані очевидцями подій), документи з княжого архіву, звіти військових і дипломатичних діячів, які були використані нами в цьому дослідженні, а також свідчення з даної проблематики „Хроніки з літописців стародавніх"