LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фактор у контексті геополітичних трансформацій на Галицько-Волинських землях (друга половина XIII - перша половина XV ст.)

Галицької митрополії. Відтак, становище Галицької митрополії в потрійному кільці тиску з боку Візантії, володимиро-суздальських (московських) правителів та Литви з самого початку було хитким і дало підстави М.Грушевському назвати її існування „ефемерним", бо вона, за висловом візантійського імператорського хрисовула 1347 р., „все зараз упадала й касувалася".

У другому параграфі - „Галицька митрополія в період міждержавної (московсько-литовської) боротьби за митрополичу кафедру (1347 - початок XV ст.)" - відтворюється ситуація, коли з середини XIV ст. церковні справи в Україні набирають такої спрямованості й конфігурації, у якій поєднуються політичні й національні змагання українців і геополітичні устремління Москви і Литви. Поставлення в 1415 р. осібного митрополита для литовських і польських володінь, у складі яких були українські землі, по суті, визначило наступну долю Галицької митрополії: вона більше не отримувала митрополичого обсадження і формально була скасована в 1458 р. папською буллою.

Роль митрополита і митрополичої кафедри як об'єднуючого центру національно-церковного життя мала велике значення, враховуючи тодішні політичні реалії, а також беручи до уваги напружені й часто конфліктні відносини між Литвою і Московщиною. Якщо галицько-волинські князі не могли примиритися з тим, що Київські митрополити знаходилися на півночі, у Володимиро-Суздальській державі, коли польський король Казимир Великий не бажав мати православного митрополита в Москві для далекої від неї Галичини, то тим більше не могли погодитися з підлеглістю іноземному митрополиту Православної Церкви в їхній державі литовські князі. Суперництво Литовського князівства і Московської держави стало неминучим, бо й Литва й Москва мали великодержавні амбіції. Митрополича кафедра стала заручницею литовсько-московської міждержавної боротьби, а її скасування було першим виявом московської церковної гегемонії. У майбутньому ця політика реалізувалася в поділі єдиної Київської митрополії на Московську і Київську (1458 р.), утворенні Московської патріархії (1589 р.), приєднанні до неї Київської митрополії (1686 р.), що призвело до остаточної ліквідації церковно-національного центру в Україні, поступового зросійщення Українського Православ'я.

У Висновках підводяться підсумки дослідження, основні положення яких зводяться до наступного:

Утворення Золотої Орди і встановлення монголо-татарського ярма на значній території українських земель стимулювало активну діяльність Римської курії. Папський престол почав встановлювати тісні стосунки з монгольським ханами, намагаючись втягнути в орбіту своєї Східної політики Галицько-Волинське князівство. Східна політика Папського престолу була спрямована на використання монгольських ханів як союзників для вирішення міжнародних проблем Римської курії в Малій Азії і на Близькому Сході, з одного боку, і запровадження церковної унії в Галицько-Волинському князівстві, з другого.

Дипломатія Данила Галицького зуміла нейтралізувати підступи латинських легатів в Орді і при цьому добитися від кочовиків на період їхньої зверхності над Руссю збереження економічних і політичних позицій Галицько-Волинського князівства. Данило Романович як мудрий державний діяч, далекоглядний політик, гнучкий дипломат, йдучи на зближення з Папським престолом, переслідував передусім не церковні, а державні інтереси. Переконавшись у неспроможності Римських Пап ініціювати й очолити антизолотоординську коаліцію католицьких держав Європи, щоб таким чином надати ефективну допомогу Русі, Данило Галицький, всупереч дипломатичному тиску Римської курії і папським погрозам піддати його церковному прокляттю, рішуче пориває будь-які дипломатичні, політичні, церковні стосунки з Папським престолом.

Кревська (1385 р.) і Городельська (1413 р.) унії дали можливість поширити експансію католицизму на волинські й інші українські землі, які були під владою Великого князівства Литовського. Вони викликали глибокий соціальний і релігійний розкол в українському суспільстві, спричинили денаціоналізацію українського народу, посилили релігійну нетерпимість католицької влади в Польщі, стали вихідною точкою формування протикатолицької і протипольської опозиції на українських землях.

Візантійська церковна політика орієнтувалася на політичні кола, які створювали централізовану Московську державу й обстоювали ідею унітарної для всіх земель колишньої Київської Русі митрополії. Зрештою, боротьба Московського князівства і Великого князівства Литовського за митрополичу кафедру відкрила нову сторінку в політиці Московського князівства, налаштованого на церковну гегемонію на слов'янському Сході й утвердження Москви як „третього Риму".


Основні положення і висновки дисертації викладено в таких публікаціях:

  • Шеретюк Р.М. Галицько-Волинський літопис – історичне джерело української етноконфесійної духовності XIII-XIV ст. // Література та культура Полісся. Випуск 27. Регіональна історія та культура в українському та східноєвропейському контексті / Відп. редактор і упорядник Г.В.Самойленко. – Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2004. – С.252-257. (0,3 д.а.)

  • Шеретюк Р.М. Галицька митрополія в геополітиці Православної церкви на Сході Європи (1303-1415 рр.) // Мандрівець. – 2005. - №3. – С.21-30. (0,9 д.а.)

  • Шеретюк Р.М. Геополітичні наслідки перенесення митрополичої кафедри з Києва до Володимира над Клязьмою (XIII ст.) // Українське релігієзнавство. – 2005. - №2 (34). – С.95-104. (0,4 д.а.)

  • Шеретюк Р.М. Становище Української Православної Церкви в галицько-волинських землях та під владою іноземних (польських і литовських) володарів (1300-1385 рр.) // Сторінки історії: Збірник наукових праць. Випуск 22 / Відп. редактор Н.Ф.Гнатюк. – К.: ІВЦ „Видавництво „Політехніка"", 2006. – С.150-162. (0,6 д.а.)


    Статті в інших виданнях і матеріали конференцій:

  • Шеретюк Р. Культурно-просвітницька діяльність князя Володимира Васильковича (за матеріалами Галицько-Волинського літопису) // Україна і слов'янський світ: історія та сучасність: Науковий збірник. – Рівне, 2001. – С.15-18. (0,2 д.а.)

  • Шеретюк Р. Язичницькі мотиви Галицько-Волинського літопису // Київська традиція і східний обряд в українському християнстві: Науковий збірник / За ред. професорів А.Колодного і А.Гудими. – Київ-Тернопіль: Рада, 2004. – С.111-117. (0,2 д.а.)

  • Шеретюк Р.М. „І плакало тоді все множество..." (Поховальний обряд за Галицько-Волинським літописом) // Людина і світ. – 2004. - №10. – С.59-62. (0,2 д.а.)

  • Шеретюк Р.М. Галицька митрополія як вияв прагнення Південно-Західної Русі (України) до церковної автономії за умов становлення централізованої Московської держави (1303-1347 рр.) // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. 2005 рік. Книга 1. – Львів: Логос, 2005. - C.599-607. (0,5 д.а.)


    АНОТАЦІЯ


    Шеретюк Р.М. Релігійний фактор у контексті геополітичних трансформацій на галицько-волинських землях (друга половина XIII – перша


  •