LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фанатизм: релігієзнавчо-психологічна сутність та форми прояву

фанатизму. Методологічну основу дослідження складають: аналітичний метод - при осмисленні історико-філософської, релігієзнавчої, психологічної літератури з проблем релігійного фанатизму; системний - при дослідженні впливу суспільних, релігійних, історичних, психологічних факторів на формування надмірної релігійності фанатика; метод моделювання – у реконструкції типологізації фанатиків; компаративний - при виокремленні форм прояву релігійного фанатизму у різних релігійних традиціях.

Вагоме підґрунтя при розгляді сутності релігійного фанатизму створюють праці провідних українських філософів, соціологів, психологів: В.Андрущенка, Л.Губерського, І.Добронравової, І.Касьяна, І.Манохи, М.Михальченка, І.Надольного, Б.Новікова, В.Роменця, Л.Сидоренко, Л.Солов'я, В.Чуйка, В.Ярошовця, Т.Ящук та ін. Важливе місце у написанні дисертаційної роботи відводиться також принципам об'єктивності, толерантності, світоглядного плюралізму, які є традиційними для вітчизняної релігієзнавчої школи.



Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше проведено релігієзнавчо-психологічний аналіз релігійного фанатизму з виявом психологічного механізму, складових елементів, змістовного наповнення та форм прояву. Новизна дисертаційного дослідження сформульована в наступних науково-теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

- доведено, що релігійний вимір термінологічного ряду "фанатик – фанатичність – фанатизм" при всьому його взаємозв'язку відрізняється певною змістовною наповненістю. Релігійний фанатик - людина, яка пристрасно віддана своїм релігійним ідеям, вірі. Релігійна фанатичність - якісна характеристика свідомості індивіда, внутрішня здатність до реалізації ціннісних життєвих установок. Релігійний фанатизм - процес, в якому відображається не лише психічний стан, але й поведінка людини як вираз її внутрішніх переживань;

розкрито психологічний механізм формування фанатизму як релігійного феномена, який складається з таких елементів як релігійна віра, почуття, досвід. У цьому процесі релігійна віра фіксує домінування емоційного й вольового компонентів над раціональним. Релігійні почуття інтенсифікують віру, закріплюють цей стан людини, який проявляється в релігійному досвіді, де відбувається апробація складових фанатизму;

з'ясовано, що специфічними особливостями релігійного фанатизму є пристрасна відданість ідеям та догматам, неухильне їх дотримання в практичному житті, високий ступінь ідентифікації людини з положеннями релігійних доктрин, нетерпимість до іновірців, нав'язування своєї світоглядної парадигми іншим;

виявлено, що релігійний фанатизм залежить від ступеня, рівня, характеру релігійності, які відображаються в різноманітній типології фанатичних осіб;

показано, що основними формами прояву релігійного фанатизму є діяльність інквізиції, екстремізм, бузувірство, деструктивні культи.

Теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані автором результати важливі для глибшого розуміння причин виникнення та поширення релігійного фанатизму. Результати сприятимуть подальшому поглибленому з'ясуванню сутності релігійних епідемій, які трапляються і швидко розповсюджуються в деяких країнах. Вивчення психології релігійних фанатиків сприятиме корегуванню їх поведінки та може бути покладено в основу подальших наукових розробок щодо досліджуваної теми. У практичному плані матеріали дисертаційного дослідження сприяють глибшому розумінню сутності проблематики релігійного фанатизму, що дає можливість віднайти нові способи подолання або запобігання даного явища у суспільстві. Окремі положення дисертації можуть бути використані у дослідженнях релігієзнавчо-психологічного характеру, а також при читанні нормативних курсів "Релігієзнавство", "Психологія релігії", спецкурсів на філософських факультетах вищих навчальних закладів. Практичну значущість свого дослідження автор підтвердив публікацією розділів у підручнику та навчальному посібнику з курсу "Релігієзнавство".

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних семінарах та засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також при читанні лекцій та проведенні семінарських занять на відділенні релігієзнавства під час навчання в аспірантурі. Крім того, результати роботи були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях "Днях науки" філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2002, 2003), та "Людина у світі духовної культури" (Київ, 2002).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в трьох статтях у фахових наукових виданнях та тезах виступів на трьох міжнародних наукових конференціях.

Структура дисертаційної роботи зумовлена потребами реалізації дослідження і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що містить 200 найменувань на 12 сторінках. Дисертація містить 152 сторінки основного тексту.


Основний зміст дисертації


У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано стан наукової розробки теми, визначено предмет та об'єкт, сформуловано мету та завдання роботи, розкрито методи та наукову новизну дисертації, її теоретичне та практичне значення, наведено дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі "Аналітичний огляд літератури з проблем релігійного фанатизму" аналізуються різноманітні підходи щодо з'ясування сутності релігійного фанатизму, фанатичності та фанатиків. У цьому контексті дисертант виокремлює основні напрями дослідження. Перш за все, з'ясовується семантичний го ризонт фанатизму. Останній, на думку дисертанта, охоплює широкий смисловий діапазон. Спершу фанатизм (fanaticus) мало в латинський мові значення аналогічне до слів, святенник, ханжа, а згодом стало означати несамовитий, навіжений. Потім смисловий діапазон поняття змінюється: фанатизмом стали називати підпорядкування певній релігійній ідеї, що супроводжується готовністю заради неї жертвувати не лише собою, а й водночас і від інших вимагати безумовного їй підпорядкування.

Уперше широко це поняття застосував Ж.Боссюе, католицький єпископ, який був одним з головних ідеологів французького абсолютизму. Згідно з його поглядами, кожний, хто за своїм віросповіданням не католик, - це фанатик. Будь-які прояви почуття Бога, містичного досвіду він сприймав як "духовну чуму" і в кожному носієві такої релігійності вбачав фанатика, сектанта або