LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фанатизм: релігієзнавчо-психологічна сутність та форми прояву

єретика.

У дисертації зазначається, що згодом дещо змінюється смисловий нюанс у розумінні релігійного фанатизму. Згідно з визначенням дослідників (П.Бейль, М. Делейр), фанатизм - "введене в дію марновірство". Принципово важливим, на думку дисертанта, є те, що дослідники пов'язують релігійний фанатизм із внутрішніми переживаннями людини, з тими почуттями, які виникають в неї у результаті сприйняття суто релігійних феноменів. Отож цілком прийнятним виявляється твердження, що в цьому випадку йдеться мова про одну зі складових релігійного фанатизму - почуття.

Важливою є думка про те, що в багатьох римських авторів поняття „фанатизм" вживалося винятково щодо жерців Беллони, Кібели та інших божеств східного походження, в яких практикувалися екстатичні культи. Це й спонукало деяких дослідників (Буше-Леклерк) до такого висновку: боги виявляють себе через екстаз жерців. Отже, фанатизм в цьому контексті пов'язується з боговиявленням.

Дисертант підкреслює, що принципово нове значення релігійного фанатизму наводить Ф. Вольтер. Він зазначає, що саме фанатикові притаманні екстаз та видіння. Проте саме в стані афекту людина, втрачаючи контроль над своїми вчинками, стає не передбачуваною, здатною вбивати.

Проблеми, пов'язані з вивченням фанатизму, не залишили помітного сліду в сучасній науці. Різноманітність підходів до питань релігійного фанатизму спричинена, насамперед, певними світоглядними установками чи професійними уподобаннями тих чи інших дослідників. Автор зазначає, що в більшості публікацій радянської доби переважає ідеологічно упереджений підхід до релігійного фанатизму. Проте саме в той період слід виділити критичні за змістом дослідження, в яких, з одного боку, релігійний фанатизм пов'язується з аналізом релігійної свідомості, з патологічними відхиленнями в поведінці віруючих (Б.Лобовик, В. Павлюк, І. Яблоков та ін.), а з другого – з тлумаченням в світлі марксистського світосприйняття, де переважає аналіз форм його прояву (Т.Городкова, К.Платонов, М.Попова та ін.)

І хоча більшості цих досліджень притаманний суто описовий характер, однак саме у працях радянських дослідників були поставлені проблеми щодо з'ясування сутності релігійного фанатизму і форм його прояву.

З огляду наукової вартості наявних визначень релігійного фанатизму докладно аналізується довідкова література, в якій автори намагаються з'ясувати його релігієзнавчо-психологічну сутність. Проте і в цих підходах вони силкуються розкрити лише деякі аспекти релігійного фанатизму.

Проаналізувавши різноманітні підходи щодо з'ясування сутності релігійного фанатизму, автор висновує, що в більшості досліджень смислове наповнення релігійного виміру понять "фанатик", "фанатичність", "фанатизм" не розмежовується. На думку дисертанта, розмежування цих понять, по-перше уможливлює аналіз особистісних аспектів релігійного фанатизму, по-друге, вводить означений феномен у контекст досліджень психології релігії.

Отже, аналіз релігійного фанатизму безпосередньо пов'язаний із з'ясуванням змістовного наповнення такого поняття, як "релігійний фанатик", яке використовується для означення людини, що пристрасно віддана своїм ідеям, вірі. При цьому якісною характеристикою свідомості виступає фанатичність, яка фіксує не лише певну стійкість стану індивіду, але й проявляється як динамічний процес, що зазвичай ідентифікується як релігійний фанатизм. Підкреслюється, що в останньому не лише відображається зміна стану психіки людини, але й її поведінка.

Зазначається, що в сучасній літературі переважає здебільшого декларативне визначення фанатизму, або ж, у кращому разі, розкриваються вияви даного феномену. Проте осягнення сутнісного ядра релігійного фанатизму залишається поза увагою дослідників.

Методологічну основу дослідження становлять роботи філософів-релігієзнавців, психологів: В.Бондаренка, М.Заковича, О.Карагодіної, Л.Конотоп, В.Лубського, О.Марченка, В.Москальця, О.Сарапіна, А.Сафронова, В.Токмана, Є.Торчінова, Л.Юр'евої, науковими розробками яких у галузі психології релігії автор послуговувався досліджуючи феномен релігійного фанатизму.

Суттєвий інтерес в світлі досліджуваних проблем становлять роботи українських філософів, соціологів, політологів В.Андрущенка, Л.Губерського, В. Кременя, Ф.Кирилюка, Б. Новикова, В.Табачковського, В. Ярошовця, Т.Ящук та інших, в яких розкриваються гуманістичні засади формування особистості, її самовизначення та самореалізація.

Ідейний потенціал вищезгаданих досліджень враховується при подальшому з'ясуванні не лише сутнісних аспектів релігійного фанатизму, але й форм його прояву.

Другий розділ "Природа та сутнісні особливості релігійного фанатизму" присвячений аналізу природи релігійного фанатизму, де автор ставить за мету з'ясувати та виокремити складові релігійного фанатизму, розкрити його сутність. Доведено, що динаміка релігійних почуттів, поєднана з релігійним досвідом, підкріплена глибокою, вірою створює психологічний механізм формування релігійного фанатизму. Віра є невід'ємним атрибутом релігійного життя. Саме вона надає усім компонентам релігії особливого забарвлення та значущості. Віра, викликаючи релігійні почуття, підсилює та зміцнює їх. Віра дійова лише тоді, коли вплетена в змістовну природу суб'єкта. Проте віра не лише ментальна (когнітивна) похідна, але й феномен, що містить емоційний та вольовий компонент. Дисертант висновує, що віра - необхідний елемент релігійного фанатизму. Аналізуючи релігійну віру, автор розмежовує її об'єкт та предмет. Предмет віри не завжди співпадає з існуючими предметами або подіями в реальності. Власне кажучи, предметом віри часто виступають не реальні явища, а уявлення, поняття, образи, гіпотези, які можуть мати своїм підґрунтям об'єктивну реальність, але не завжди адекватно її віддзеркалюють. У той час, коли об'єктом віри є надприродне, то в її предметі фіксується його сакральне значення для індивіда, уявлення про вплив божественного на особисте й соціальне життя, про місце надприродного в ієрархії особистісних цінностей. Особливості релігійної віри зумовлені, власне, її предметом. Релігійна віра за своєю суттю не потребує емпіричного обґрунтування та підтвердження. Вона є індикатором фанатизму, показником психологічного стану людини. Релігійна віра виконує інтегративну роль, уможливлює почуття екзистенціальної впевненості.

Розкриваючи механізм релігійного фанатизму, дисертант звертається до з'ясування специфіки релігійних почуттів. В дисертації зазначається, що релігійні почуття в дослідницький літературі осмислюються вкрай неоднозначно. При цьому їх психологічний зміст залежить не лише від особистості, але й від об'єкта, результатом переживання якого він є. Релігійні почуття створюють настрій людини, який спонукає її до активності. Отже, релігійні