LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійний фанатизм: релігієзнавчо-психологічна сутність та форми прояву

почуття складні і динамічні. Вони здатні змінити не лише інтенсивність, а й емоційне забарвлення. Тому переживання релігійної людини водночас можуть характеризуватись протилежними почуттями: страхом і любов'ю, відчаєм і радістю, розчаруванням і надією.

З погляду людини, яка переживає буття Бога, релігійний досвід є очевидним сам собою, самодостатнім. Дисертант зазначає, що релігійний досвід набагато глибший, ніж суто релігійні переживання, оскільки він змінює людину, її ставлення до життя. Власне, релігійний досвід розпочинає утворення інтегрованої релігійності. У дисертації наголошується, що в контексті проблеми формування релігійного фанатизму значна роль у структурі релігійного досвіду належить сприйманню, в якому відображається ідентифікація з сакральною ситуацією. Аналізуючи релігійний досвід фанатиків, пов'язаний з їхньою релігійною практикою, досвідом "спілкування" зі священним чи божественним, автор з'ясовує сутнісні особливості релігійного фанатизму. Серед чинників, які детермінують і визначають специфіку релігійного фанатизму, його спрямованість і роль в житті людини, виокремлені: доведена до крайньої міри пристрасна відданість релігійним ідеям та догматам, яка поєднується з високім ступенем ідентифікації людини з цими явищами; нездатність до компромісу та діалогу з іншими людьми, неухильне слідування релігійним положенням у практичному житті, а також високий ступінь релігійної мотивації позарелігійної поведінки; крайня нетерпимість до людей з іншими релігійними переконаннями; прагнення будь-якими засобами нав'язати іншим свої світоглядні ціннісно-життєві установки.

Отже, релігійний фанатизм пов'язаний із вірою та почуттями. Зазначається, що їх сутнісні особливості проявляються в релігійному досвіді, який яскраво висвічується в стані містичного екстазу, в якому людина відчуває, співпричетність до Бога.

У дисертації зазначається, що в натовпі легко поширюються і закріплюються певні релігійні настрої, досить часто досягаючи рівня афекту, та набуваючи форму екстазу. У процесі становлення релігійного досвіду важливу роль відіграють і віра, і уява, і почуття. Отож, віра уможливлює змістовне наповнення релігійного досвіду. Почуття інтенсифікують досвід, в якому, у свою чергу, розкривається їх динаміка.

Таким чином, в процесі формування релігійного фанатизму неабияке значення мають віра, почуття, та досвід. Почуття інтенсифікують віру, надаючи їй емоційно-чуттевого забарвлення. У релігійному досвіді відбувається апробація складових релігійного фанатизму, розкриваються його можливості, потенціал.

У третьому розділі "Проблема взаємозалежності релігійного фанатизму та релігійності" з'ясовується сутність релігійних фанатиків. Спираючись на дослідження релігійності О. Бучмою, К. Дудар, А. Колодним, Б. Лобовиком, автор доводить генетичний зв'язок фанатизму та релігійності. Розглядаючи складові елементи релігійного комплексу, автор звертає увагу на релігійну свідомість, її зв'язок із фанатизмом і релігійністю. Підкреслюється, оскільки в релігійній свідомості відображається спосіб ставлення релігійної людини до світу через систему поглядів, почуттів тощо, то в релігійності фіксується спосіб засвоєння людиною всіх компонентів релігійного комплексу. Дисертант вважає правомірним виділення в релігійності таких її значимих структурних елементів, як релігійне світорозуміння, релігійне світовідчуття, релігійне світобачення, релігійне світоставлення. Аналізуючи фанатизм в цьому контексті, автор доходить висновку що в кожному з цих компонентів спостерігається висока ступінь самоідентифікації фанатика з релігійними догмами та заповідями.

При взаємозалежності релігійного фанатизму та релігійності взято за основу показники релігійності (ступінь, рівень, стан) запропоновані О. Бучмою. Ці показники виступають своєрідним індикатором релігійного фанатизму.

Дослідники, що вивчають фанатизм, як правило, звертають увагу лише на зовнішні його прояви без з'ясування мотивів, що сприяють його розвитку. Досліджується релігійний фанатизм, який виник під впливом факторів зовнішнього оточення, а саме: випадкове поєднання негативного зовнішнього впливу разом з внутрішніми психоневротичними проблемами, (соціальна нестабільність у суспільстві, належність до соціально незахищеної групи, нестабільність психіки, важке дитинство, проблеми спілкування, фізичні вади або проблеми зі здоров'ям тощо). Зазначається, що типовий випадок зовнішнього втручання у психіку віруючих та нав'язування певного способу життя – це діяльність деструктивних культів. Релігійний фанатизм, спричинений маніпуляціями зі свідомістю, потребує докладного аналізу з метою запобігання цьому останнім часом доволі поширеного явища. Культи послідовно маніпулюють елементами, які формують особистість індивіда, а саме: віруваннями та ціннісними поглядами, ставленнями до навколишнього світу. Отже, розглядаючи психодинаміку осіб з фанатичною поведінкою, можна виокремити певну стадійність. Дисертант зазначає, що на першій стадії залучення зазвичай емоційно дестабілізують адептів, прагнуть викликати їх довіру, оточують любов'ю і підтримкою. Отже, так готується підґрунтя для посилення контролю над думками і почуттями. Людина поступово психологічно прив'язується до релігійної групи. Завдяки лекціям і курсам, різноманітним психотехнікам відбувається корекція свідомості. І як результат - стан зміненої свідомості. Адепт перериває контакти зі своїм минулим життям, усі його погляди, помисли звернені лише на релігійну групу, тобто повністю змінюється стратегія життя. Ірраціональне починає домінувати над раціональним. Посилюється стан відчуження від навколишнього світу. Особистісні інтереси пригнічуються інтересами групи. Психотехніки підсилюють цей процес. Таким чином, людина втрачає свої індивідуальні якості, ідентифікуючись з членами громади. По суті, відбувається кардинальна перебудова стану свідомості людини, що проявляється в зміні світосприйняття, емоційних станів та вольового самоконтролю.

Автор вважає некоректним ототожнення релігійних практик із штучно розробленими психіатричними методами: гіпноз, нейро-лінгвістичне програмування тощо. В даному випадку скоріше йдеться мова про дві різні форми впливу на людину. Щоправда, мета одна - досягнення стану зміненої свідомості. Слід зазначити, що в більшості випадків ілюзорно-, або галюцинаторноподібні сенсації, які супроводжують релігійну практику, виникають на тлі яскравих емоційних переживань і станів зміненої свідомості різної глибини. Автор наводить приклади, де релігійний фанатизм посилюється нервовою хворобою або підсилюється різноманітними психотравмуючими факторами. Тривалі психічні травми можуть спричинити: подразненість, підвищену стомлюваність, головний біль, розлади сну, поганий настрій, страхи, нав'язливі думки, хворобливі відчуття,