LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійні конфлікти в умовах глобалізації

концентратором культурного напруження. Тому релігійний конфлікт демонструє онтологічну укоріненість людини в межах культурного буття і його не можна пояснити лише емпіричними фактами. Змістом цивілізаційного конфлікту постсучасності стає релігійна демаркація, яка об'єктивується у світі зброї масового знищення як тотальність локальних зіткнень, а формою його прояву стає релігійно вмотивований тероризм, що відповідає вимогам мобільності й анонімності конфліктної ситуації доби глобалізації;

• доведено, що глобалізаційні тенденції для геоконфесійних процесів в Україні не набувають цивілізаційного характеру. Релігійні конфлікти в сучасній Україні мають певні соціальні, економічні причини, однак не стають визначальною рисою церковно-релігійного життя в країні.

Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження визначається, перш за все, новизною і сукупністю положень, що виносяться на захист. Використані в роботі підходи та одержані з їх допомогою теоретичні положення можуть складати методологічну базу для подальшої розробки проблем, які пов'язані із теоретико-філософським та релігієзнавчим осмисленням поняття „релігійний конфлікт". Основні ідеї та висновки дисертації можуть бути використані в процесі розробки, вдосконалення та викладання загального нормативного курсу з релігієзнавства, спецкурсів та семінарів з філософії релігії, соціології релігії, історії релігії у вищих навчальних закладах. А також при підготовці відповідних підручників, посібників та різноманітних навчально-методичних розробок з даної тематики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації обговорювались на методологічних семінарах і засіданнях кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались автором на міжнародних наукових конференціях: „Дні науки - 2003" філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2003); „Людина – Світ – Культура" (Київ, 2004); „Сучасний тероризм: Філософія, ідеологія і форми прояву" (Житомир, жовтень 2004).

Публікації. Результати наукового дослідження висвітлені у 6 наукових публікаціях, з них 3 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 3 тези наукових доповідей у збірках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена логікою дослідження, що випливає з поставленої мети та основних завдань. Робота складається з вступу, трьох розділів (шістьох підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 168 сторінок. Список використаної літератури включає 181 найменування і складає 13 сторінок.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми; визначені об'єкт, предмет, мета та завдання дисертації, викладено методологічні засади, наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження; наведені дані про апробацію результатів дослідження та публікації.

У першому розділі - „Дедукція поняття „релігійний конфлікт" та його модальностей", який має методологічне значення, аналізується процес розробки поняття „релігійний конфлікт".

У першому підрозділі - „Визначення понять „конфлікт" та „релігійний конфлікт" подана експлікація терміну „конфлікт" і умови проблематизації терміну „релігійний конфлікт".

Поняття „конфлікт" є полісемантичним, але в різноманітних варіантах його тлумачення присутні певні константи. Стан конфлікту для соціальної системи є контрарним безконфліктному (гармонійному (Геракліт), стабільному (Т.Парсонс)) і обидва вони можуть бути зрозумілими лише у взаємозв'язку, тобто, коли будуть відомі умови трансформації системи з одного стану в інший. Але бінарну опозицію досліджуваному терміну складає не тільки безконфліктний (гармонійний) стан, але й інше поняття, що фіксує незадоволеність стану, а, отже, стадію суспільного протиріччя. Таким другим полюсом стає поняття „кризи".

Поняттями „криза" і „конфлікт" позначються ті ж само процеси взаємодії суб'єктів в об'єднанні. А самі по собі криза і конфлікт виступають сторонами взаємодії, яка здійснюється суб'єктами. Вихід із кризи припускає відновлення порушеної єдності, а вихід з конфлікту - відновлення порушеного розходження. Вихід із кризи припускає ліквідацію розходжень, які накопичилися у взаємодії, а вихід з конфлікту - знищує єдність. Відповідно вихід із кризи призводить до конфлікту, а вихід з конфлікту, навпаки, — до кризи, створюючи різноманітність соціальних ситуацій.

Соціальний конфлікт служить свідченням неможливості збереження колишнього стану, а тому, націлюючись на певний образ майбутнього, здійснюється у формі проекту майбутнього (хоча не завжди в усвідомленій формі, а тим більше раціонально усвідомленій формі). До виникнення раціонально-понятійних концептів-схем пояснення суспільної аномії (і навіть після їхнього виникнення в якості опори незвичних, відсутніх, непереконливих раціональних аргументів) існують інші історичні, традиційні форми усвідомлення і пояснення конфліктів. Релігійне сприйняття і пояснення будь-яких соціальних конфліктів є найбільш розповсюдженим у традиційному суспільстві. Це означає: і усвідомлення будь-яких соціальних конфліктів у формі релігійних, яке є найбільш традиційним, і конфліктогенний потенціал самої релігії як домінантної форми культури й ідеології традиційного суспільства. На відміну від раціоналізованих („цілераціональних" у термінах Ю.Хабермаса) форм конфліктів релігійний інваріант можна віднести не до конфліктів потреб та інтересів, а до конфлікту цінностей.

Таким чином, „конфлікт" може бути розглянутий, як поняття, що виражає стан суспільних сил, специфікою якого є боротьба не за збереження єдності, а за збереження розходження (єдність при конфлікті може бути відновлена тільки у випадку знищення супротивника).

Складовою становлення поняття „релігійний конфлікт" також є розрізнення його соціального і культурного вимірів. Релігійний конфлікт як форма соціального протистояння репрезентує боротьбу соціальних одиниць (від окремих індивідів до церковних інститутів) і здійснюється в просторово-часових модифікаціях (лише тільки із соціальним виміром релігійного конфлікту можна ототожнювати міжцерковний конфлікт, проте не можна сприймати його як синонім релігійному конфліктові в цілому). Культурологічний зміст релігійного конфлікту формується поза межами соціальної емпірії. Тому він найбільш очевидним способом виявляється при зрушенні парадигм культури, у розриві традицій. Глобалізація як переривання поступовості визначеної культурно-історичної форми, демонструє тому актуалізацію проблеми визначення релігійного конфлікту. Отже, останній як культурне явище (конфлікт релігійних інтерпретацій горизонту культури), відрізняється від свого соціального виміру (конфлікт між церквами як соціальними інститутами).

Поняття „релігійний конфлікт" є