LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійність в українському соціумі: детермінанти і характеристика сучасного стану

релігійності і визначити дослідницькі проблеми, пов'язані з її вивченням на теоретичному і практичному рівнях;

  • розробити інструментарій і провести соціологічні дослідження стану релігійності українського суспільства;

  • визначити детермінанти трансформації традиційної і виникнення новітньої релігійності на загальносвітовому, специфічно українському та індивідуально-психологічному рівнях;

  • з'ясувати взаємозв'язок між вірувальним самовизначенням людини та її: 1) соціально-демографічним портретом; 2) ступенем сімейного релігійного виховання; 3) конфесійною належністю і рівнем релігійної активності;

  • на основі вивчення нинішнього стану релігійності виявити її риси та тенденції еволюції, визначивши ступінь, рівень та характер, з'ясувавши наявні кореляції, дослідивши мотивації релігійних практик та ціннісні орієнтації і життєві пріоритети носіїв сучасної релігійності.

    Об'єкт дослідження: релігійність в сучасному українському соціумі.

    Предмет дослідження: детермінанти релігійності в сучасній соціокультурній реальності та риси й вияви релігійності нинішнього віруючого в Україні.

    Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять загальні принципи наукового аналізу об'єктивності, історизму, системності, світоглядного плюралізму), а специфічно релігієзнавчого - позаконфесійність і толерантність.

    Дисертантка, вивчаючи соціологічні, соціально-філософські, психологічні, релігієзнавчі праці західних, радянських та вітчизняних дослідників1, на основі компаративістського, структурно-функціоналістського та аналітичного методів дослідження висвітлює різноманітні наукові погляди і підходи щодо з'ясування детермінант і сучасного стану релігійності.

    Соціологічними методами даного дослідження є масове анкетне опитування, фокусовані і напівструктуровані інтерв'ю, вторинний аналіз результатів досліджень за темою дисертації. Додатково використовувалися аналіз статистичної інформації, контент-аналіз релігієзнавчої літератури, періодичної преси, а також метод спостереження: відвідування релігійних організацій, спілкування з членами і симпатиками релігійних організацій традиційного й новітнього нетрадиційного спрямування та позацерковними або позаконфесійними віруючими. Для обробки, первинної структуризації та формалізації кількісних даних під час роботи активно використовувався апарат математичної статистики, зокрема кореляційний, типологічний та факторний аналізи. Програмним засобом аналізу є статистичний пакет SPSS.

    Емпіричною базою дисертації стали результати конкретних соціологічних досліджень, проведених під керівництвом і за методикою дисертантки Українським центром економічних і політичних досліджень (2000 р.)2, Українським інститутом соціальних досліджень (2001 р.)3. Як фактологічна база для вивчення взаємозв'язку наявності релігійних переконань у сучасної людини з її ціннісними орієнтаціями й життєвими пріоритетами використовувалися дані соціологічних досліджень УІСД4. Крім того, для дослідження динаміки змін релігійних процесів, стану сучасної релігійності, визначення її детермінант та специфіки використані дані соціологічних досліджень різних років Інституту соціології та Інституту філософії НАН України.

    Наукова новизна одержаних результатів. Релігійність постсоціалістичного періоду як духовний феномен характеризується неоднорідністю, незавершеністю, неоднозначністю, поліфункціональністю, багатоконфесійністю (при домінуванні християнської традиції) та дисгармонійністю між кількісним піднесенням і невідповідним якісним наповненням. Релігійне світорозуміння, світовідчуття і світоставлення сучасного віруючого еволюціонує в бік абстрактизації і розмитості ідеї надприродного, етизації й етикетизації релігії, імморталізації релігійного світорозуміння, активного розвитку позаконфесійної і позацерковної релігійності, детрадиціоналізації релігійних постулатів, релігійного пристосовництва тощо.

    Для розробки концепції "сучасної релігійності" проведено два цільових і комплексне всеукраїнські репрезентативні соціологічні дослідження стану релігійності в Україні за інструментарієм дисертантки, який розроблений із застосуванням не лише широко вживаних у вітчизняній соціології кількісних методів збору емпіричної інформації стосовно релігійності, а й якісних, зокрема фокусованих та напівструкторованих інтерв'ю.

    У межах концепції "сучасної релігійності" обґрунтовано низку положень, які вирізняються науково-теоретичною новизною:

    • на основі аналізу існуючих наукових підходів в рамках класичної соціології релігії, структурного функціоналізму, психоаналізу, біхевіоризму, сучасних теорій раціонального вибору, приватизації та глобалізації релігії та інших визначено, що на даний момент у релігієзнавстві відсутній цілісний погляд на релігійність як багатовимірний духовний феномен, як елемент загальної соціально-культурної системи, не розроблено загальноприйнятої системи критеріїв релігійності, недостатньо операціоналізовані окремі з них, що можливо зробити узгоджуючи та взаємодоповнюючи наявні наукові підходи і напрями до вивчення релігійності, здобутки теоретичної та практичної релігієзнавчої науки;

    • визначено, що сучасна релігійність детермінована явищами трьох типів: мега-, макро- та мікрорівневими. Мегарівневі (загальносвітові - перехід до нової соціокультурної реальності, процеси світової глобалізації, наслідки науково-технічного прогресу, глобальна екологічна криза, криза європейської цивілізації, тенденція загальної секуляризації) й макрорівневі детермінанти (українські - криза радянської системи цінностей, трансформація механізмів традиційного відтворення релігійності, перехід до ринкової економіки та демократичного устрою, наявність правової забезпеченості свободи совісті, міжконфесійні конфлікти, етнопсихологічні характеристики українців тощо) в своїй сукупності створюють умови для виникнення та існування сучасної релігійності de jure і лише через поєднання з мікрорівневими детермінантами (особистісними - самотність людини; криза самоідентифікації; пошук сенсу і мети існування; прагнення до самореалізації, до зміни і вдосконалення свого онтологічного статусу і сакрально-морального рівня; потреба в реалізації свого творчого потенціалу тощо) спричинюють появу нової твореної (вірувальне ставлення до ідей новітніх релігійних течій) і відтвореної (незалежно від глибини віри, вірувальне ставлення до ідей, сутнісних основ традиційних Україні православ'я, римо- та греко-католицизму, протестантизму) релігійності de facto;

    • виходячи з емпіричних даних, встановлено кореляційний зв'язок між вірувальною ідентифікацією та: 1) соціально-демографічним портретом сучасних громадян України: віруючими найчастіше себе вважають жінки, особи літнього віку 50 років і старші, ті, хто має неповну середню освіту, мешканці сіл і невеликих містечок та Заходу України; 2) ступенем сімейного релігійного виховання: відтак міцнішими є релігійні ідентитети серед тих


  •