LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійність в українському соціумі: детермінанти і характеристика сучасного стану

опрацювання теми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ


У вступіобґрунтовується актуальність теми, визначаються об'єкт, предмет, мета і задачі дисертаційного дослідження, його теоретико-методологічна основа та методи дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення результатів дисертаційної роботи, наводяться дані про форми їхньої апробації.

Перший розділ "Релігійність як суспільний і особистісний феномен: огляд наукових підходів, дослідницькі проблеми" присвячений аналізу теоретико-методологічних підходів до вивчення релігійності: термінологічного її витлумачення, співвідношення понять "релігія" та "релігійність", визначення структурних компонентів, показників і критеріїв останньої, а також наявних дослідницьких проблем щодо названого як на теоретичному, так і на емпіричному рівнях.

На підставі вивчення доробку класиків, посткласиків та сучасників західної і вітчизняної науки виявлено, що релігійність є динамічною, багатоструктурною і багаторівневою системою, основними складовими або компонентами якої виступає віроповчальна (релігійне світорозуміння), соціально-психологічна (релігійне світовідчуття) та обрядово-побутова (релігійне світоставлення) релігійність, що тісно взаємопов'язані і взаємодіють. Під релігійністю розуміється: ознака віруючої людини та громади, суспільства; головна характеристика епохи чи людини; певний стан індивідуальної та суспільної свідомості тощо. За своєю суттю релігійність є проявом суб'єкта, в ролі якого постає людина (індивід, група, колектив, нація, певне суспільство, людство), в ній (релігійності) втілюється і через неї об'єктивується релігія.

Підкреслюється, що дефініція "релігійність" наповнюється тим змістом, який має цей феномен в конкретний історичний проміжок часу. Обґрунтовується поняття сучасної релігійності, вживане в дисертації, під яким розуміється наявність і прояви вірувального ставлення сучасної людини до надприродного: Бога, Вищої сили, Космічного розуму, Всесвітньої енергії тощо. В сучасній релігійності виділено два її види: відтворена – традиційна і творена - модерна або новітня. Такий розподіл не є абсолютним, оскільки традиційним релігіям властиві певні риси модернізації, так само як і новітні релігії досить часто синкретично поєднують у собі ідеї однієї чи кількох світових релігій. Під відтвореною релігійністю розуміється, абстрагуючись від глибини віри, вірувальне ставлення до ідей, сутнісних основ традиційних для України релігій - християнства, іудаїзму та ісламу, але в першу чергу православ'я, римо- та греко-католицизму, протестантизму, які сьогодні переживають своє відродження й зміцнення позицій. В межах цього виду сучасної релігійності в дисертації розглядається масова релігійність. Носіями твореної релігійності є прихильники новітніх релігійних течій, що сформувалися переважно у другій половині ХХ ст. або на основі певної релігійної традиції, але в її модерновій інтерпретації, або на синкретичному поєднанні елементів віровчень різних релігійних традицій, або на еклектиці ідей традиційних релігій з науковими чи фізично-терапевтичними (крім неоязичництва) концептами. Своєрідним різновидом новітньої релігійності є поєднання у свідомості людини різних смислотворчих парадигм: філософської, релігійної (як традиційної, так і новітньої), наукової та інших без залученості до будь-якої релігійної організації чи, навпаки, належності відразу до декількох, з основною метою – додати сенсу власному існуванню в сучасному бутті.

Аналіз наукових джерел показав, що домінуючими серед емпіричних підходів до вивчення релігійності є два: психологічний (вивчає релігійність на особистісному рівні, розкриваючи вплив релігії в контексті людської психіки) і соціологічний (релігійність вивчається як вплив релігійних переконань на свідомість і поведінку індивіда, спільнот, соціально-демографічних груп, виявляючи функціональність релігії на індивідуальному й соціальному рівнях).

Зазначається, що як на емпіричному, так і теоретичному рівнях проблема критеріїв релігійності недостатньо розроблена і єдиного підходу до її вирішення немає. "Багатовимірна модель релігійності" американських соціологів Ч.Глока і Р.Старка є одним із найвживаніших системних підходів до визначення критеріїв релігійності, яка і по цей час в своїй цілісності та у різних її варіаціях (додаванням чи вилучанням певних вимірів) лягає в основу багатьох соціологічних проектів з вивчення релігійності у світі і в Україні.

Визнається, що нині у вітчизняному релігієзнавстві емпіричне вивчення релігійності психологічними й соціологічними методами з подальшим порівнянням отриманих результатів та теоретичними узагальненнями є не дуже досконалим. Вказується, що на теоретичному рівні серед останніх доробок українських вчених-релігієзнавців у дослідженні релігійного феномена найбільш ґрунтовним є підручник "Академічне релігієзнавство".

У західній науці за останні 80 років у вивченні релігії й релігійності виокремлюються чотири підходи або дослідницькі напрями: психоаналіз, біхевіористичний підхід, культурологічний напрям, синкретичний підхід. Серед теорій вивчення релігії й релігійності 90-х рр. ХХ ст. розглядаються теорії раціонального вибору, секуляризації і глобалізації релігії.

Здійснений у першому розділі аналіз наукових джерел з даної проблематики дав підстави вважати, що на даний момент в релігієзнавстві відсутній цілісний погляд на релігійність як багатовимірний духовний феномен, як елемент загальної соціально-культурної системи, відсутня загальноприйнята система критеріїв релігійності і недостатньо операціоналізовані окремі з них. Робиться висновок про необхідність зближення і взаємопроникнення теоретичної та практичної релігієзнавчої науки.

У другому розділі "Детермінанти сучасного стану релігійності" визначається, що у нестабільному сучасному суспільстві, яке зазнає постійних, ідеологічних, економічних, політичних, культурних, етичних та інших змін, де важко знайти своє місце й особисту значущість у соціумі, певна частина людства перебуває у перманентному стані депривації, а відтак посилюється увага до релігії, яка реалізується у двох взаємодоповнюючих тенденціях: 1)повернення до ортодоксального віровчення, відновлення усталених релігійних традицій; 2)пошук нових цінностей, духовних орієнтирів, нових ідеалів через потяг до таємничого, трансцендентного, нетрадиційного.

Основна увага в розділі сконцентрована на виокремленні й обґрунтуванні детермінант сучасної релігійності, оскільки детальний їх аналіз значною мірою полегшує розуміння сутності й основних характеристик цього феномена в українському контексті. Виходячи з ідеї А.Колодного5 щодо вирізнення детермінант нетрадиційних релігійних рухів та адаптувавши її до досліджуваного об'єкту дисертації, пропонується під детермінантами сучасної релігійності розуміти: а) явища, які виконують функцію підґрунтя, основного принципу, передумови як можливість для появи і творення сучасної