LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійно-культурологічна концепція К.Г.Юнга

юнгівського вчення про культуру, проаналізувавши розуміння ним символу та міфу, цивілізації та ролі особи в розвитку суспільства;

  • показати значення релігійно-культурологічних поглядів К.Г. Юнга для сучасного релігієзнавства та культурології.

Методи дослідження. Аналіз вчення К.Г. Юнга – це багатовимірне завдання, що потребує використання різноманітних методів. У формуванні методологічної основи дисертації автор використав теоретичний матеріал досягнень світової філософської, релігієзнавчої та культурологічної думки, зокрема праці В. Вернадського, Г. Гегеля, Г. Дріша, І. Канта, Е. Кассірера, З. Фрейда, Е. Фромма, Т. де Шардена, О. Шпенглера, праці видатних російських мислителів Я. Голосовкера, О. Лосєва, П. Флоренського, здобутки сучасних вітчизняних досліджень - Л. Бевзенка, Є. Бистрицького, В. Даниленка, О. Донченко, Є. Дулумана, М. Заковича, М. Кирюшка, А. Колодного, Л. Конотоп, С. Кримського, Б. Куценка, Л. Левчук, Б. Лобовика, В. Ляха, О. Онищенка, В. Табачковського, О. Уткіна, П. Яроцького та інших. У розв'язанні завдань дисертаційної роботи використовувалися загальні методологічні принципи наукового аналізу: об'єктивності, історизму, системності, світоглядного плюралізму. Основними методами цього дослідження є структурно-функціональний, аналітичний та порівняльного аналізу. За їх допомогою були проаналізовані твори К.Г. Юнга, розкриті особливості розуміння швейцарським мислителем релігії і культури.

Наукова новизна дослідження. Релігієзнавче осмислення релігійно-культурологічних поглядів К.Г. Юнга, які займають центральне місце в його філософському вченні, дало підставу для висновку, що ним створена концепція, де релігія тлумачиться як духовно-практичний феномен, а культура представлена у вигляді традиції, з притаманним їй сакральним значенням.

Основні ідеї та висновки, що становлять наукову новизну і виносяться на захист, полягають у наступному:

  • релігійно-культурологічні погляди К.Г. Юнга носять концептуальний характер і виступають інтелектуально-духовним вченням, характерною особливістю якого є пошук глибинних детермінант релігії та культури. Його розуміння релігії та культури тісно пов'язане з основними положеннями "аналітичної психології", витікає з них, демонструє системну чіткість та струнку логіку;

  • релігійно-культурологічні погляди К.Г. Юнга за своїм концептуальним підгрунтям та методами реалізації мають герменевтичний характер, відрізняються переорієнтацією з причинного (детерміністського) підходу на цільовий (телеологічний, діяльністний) а також редукціоністського - на елевацію (імпліфікацію). Методологічну парадигму "аналітичної психології" складає синтетичний метод, специфіка якого полягає в інтеграції несвідомого і свідомого, використанні не лише аналізу, а й синтезу;

  • ключем для розуміння специфіки релігійно-культурологічних поглядів К.Г. Юнга служить його вчення про "архетип колективного несвідомого" та телеологічна концепція людини. Колективне несвідоме – це образ світу як деяка його апріорність, що виникає з успадкованих структур мозку, має всепроникаючий вплив і носить надособовий, міфологічний характер. Структурними елементами колективного несвідомого є архетипи - психічні комплекси, що закарбовують найважливіші етапи людської еволюції, міфологічні образи, наділені певною божественністю і виступають категорією уяви по аналогії з категоріями мислення І. Канта. Особливість юнгівських поглядів на природу людини полягає в інтерпретації людської психіки як системи, що з одного боку функціонує за принципом компенсації, а з іншого - виступає деякою безособовою субстанцією;

  • К.Г. Юнг вбачає в релігії найуніверсальнішу форму діяльності людського розуму, "коріння всього творчого духу", вітальний феномен, "остаточну завершеність до іншої діяльності душі", ставлення до вищих цінностей. Специфіка юнгівського розуміння релігії полягає у виокремленні релігії зовнішньої і внутрішньої та наданню релігійному досвіду сутнісного значення в розумінні релігії;

  • заперечуючи у Бога онтологічний, трансцендентний, потойбічний статус, К.Г. Юнг замінює його іманентним, притаманним самій людині і тлумачить його на інтрапсихічній основі, що суттєво відрізняється від християнсько-ортодоксального розуміння;

  • оригінальним досягненням швейцарського мислителя є розроблене ним альтернативне вирішення релігійних проблем сучасності, формулювання нової системи віри, нової міфології ХХ століття, що сприяли б розвитку людини, поєднували релігійний досвід в його традиційному тлумаченні із новітніми науковими ідеями. "Природне богослов'я" К.Г. Юнга вказує на значення та важливість інтернаціоналізації релігійної свідомості, розвиває змістовніші форми духовності;

  • К.Г. Юнг сприймає культуру як духовну традицію і відрізняє поняття культури та цивілізації. Цивілізація витлумачиться ним як "зовнішня культура", а особиста "внутрішня" культура – як "відчуття сенсу та цілеспрямованості буття". В людській культурі джерелом змін виступає міф - первісна мова, архетипова канва, актуалізований духовний устрій конкретної культури, матриця, що сягає своїм корінням сакральних пластів реальності. Суттєвим елементом культури є символ – трансформатор психічної енергії, інтегратор цілісності людини;

Теоретичне значення дисертації полягає у висвітленні розуміння релігії та культури К.Г. Юнгом, що має важливе значення для становлення та розвитку вітчизняного релігієзнавства та культурології. Одержані результати сприяють поглибленому осмисленню зарубіжної науки про релігію, дають можливість розробляти нову методологію вивчення релігії та культури.

Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані результати сприяють усвідомленні процесів, які відбувалися в осягненні релігії та культурі в ХХ столітті, а також кращому розумінню сучасного стану релігійно-культурного феномену, пов'язане з можливістю використання її основних положень в лекційних курсах з релігієзнавства, культурології, філософії, в розробці спецкурсів та спецсемінарів, при підготовці навчально-методичних посібників з цих дисциплін.

Апробація досліджень. Результати дисертаційного дослідження були апробовані в освітянському процесі при читанні курсів "Релігієзнавство" та "Культурологія", висвітлювалися у виступах на всеукраїнських й міжнародних конференціях та колоквіумах: "Культура і національна свідомість: проблеми теорії та завдання практики"" (Київ, 1991), "Талановита особистість: сім'я, школа, держава" (Київ, 1994), "Християнство в контексті історії і культури України" (Київ, 1997), "Людина і культура в умовах глобалізації" (Київ, 2001).

Результати дослідження відображені у 4 наукових статтях, 5 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що визначається