LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Релігійно-культурологічна концепція К.Г.Юнга

поставленою метою та завданнями. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (223 найменування). В першому розділі аналізуються праці К.Г. Юнга, дослідницька література про його творчість та окреслюються проблеми, які потребують наукової розробки. Другий розділ присвячений дослідженню світоглядно-методологічних та концептуальних положень "аналітичної психології", визначенню теоретичні засади, що стали основою релігійно-культурологічних поглядів К.Г. Юнга. В третьому розділі дисертантом розкриваються та аналізуються особливості юнгівського вчення про релігію. Четвертий розділ присвячений розкриттю культурологічних поглядів швейцарського мислителя, трактування ним природи символу та міфу.

Повний обсяг дисертації – 160 сторінок основного тексту і 14 сторінок списку використаних джерел.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначається об'єкт, предмет, мета і задачі дисертаційного дослідження, його методологічні основи, розкривається наукова новизна роботи, з'ясовується її теоретична й практична значущість, відзначається апробація результатів дослідження.

У першому розділі "Аналітичний огляд джерел та досліджень теоретичної спадщини К.Г. Юнга" дисертант аналізує основні праці К.Г. Юнга та дослідницьку літературу, присвячену юнгівському вченню, доводить необхідність концептуального розгляду його релігійно-культурологічних поглядів.

Теоретична спадщина швейцарського мислителя складає більше 20 томів і має значний вплив на розвиток гуманітарної думки кінця ХХ століття, давши значний поштовх становленню різних сфер знань. Аналіз концептуальних праць К.Г. Юнга: "Символи трансформації", "Психологічні типи", " Mysterium coniunctionis", "Психологія та алхімія" , "Синтетичний чи критичний метод", "Особисте та надособисте, чи колективне несвідоме", "Поняття колективного несвідомого" свідчить, що методологічні та базові положення "аналітичної психології" слугують основою його поглядів на релігію та культуру.

Релігієзнавчі та культурологічні праці К. Юнга: "Психологія і релігія", "Про психологію східних релігій та філософій", "Феноменологія духу в казці", "Відповідь Іову", "Спроба психологічного тлумачення догмату про Трійцю", "Йога та Захід", "Сучасність та майбутнє", "Про становлення особи" містять основні положення його релігійно-культурологічної концепції і дозволяють відтворити концептуальний характер його релігійно-культурологічних поглядів.

В розділі підкреслюється, що вчення К.Г. Юнга, незважаючи на те, що воно з'явилось порівняно недавно, викликає значну увагу дослідників. Аналізу поглядів швейцарського мислителя присвячена значна кількість праць, в яких розглядаються як окремі їх аспекти, так і даються оцінки вченню в цілому. Вагомий внесок у вивчення юнгівської спадщини внесли як зарубіжні дослідники (Г. Еллінберг, П. Хоманс, Ф. Шаре, Д. Керр, Дж. Браун, Г. Вер, Е. Гловер, Д. Даурлі, Р. Нолл, Е. Самуєлс, Д. Шарп) так і вітчизняні (С. Аверінцев, П. Гуревич, О. Донченко, В. Зеленський, О. Косарєв, Л. Левчук, В. Одайник, О. Руткевич, П. Бевзенко, О. Сарапін, І. Яблоков та інші).

Сучасні дослідники творчості К.Г. Юнга здійснюють це в кількох напрямах, зумовлених інтерпретацією сутності поглядів швейцарського мислителя. Аналізу вчення про "архетип колективного несвідомого" присвячені праці Л. Бевзенко, В. Даниленко, В. Лейбіна, О. Руткевича, С. Маленко. Юнгівські погляди на природу людини аналізують Ю. Козелецький, В. Татенко, В. Єрмолаєва, Х. Хорні. Міфологічний аспект творчості мислителя розробляють А. Лобко, Е. Мелетинський, В. Менжулін, К. Хюбнер. Релігієзнавчий напрямок дослідження вивчається М. Поповою, П. Гуревичем, Б. Куценком, І. Тимощуком.

Разом з тим релігійно-культурологічні погляди К.Г. Юнга залишаються недостатньо дослідженими. Розробляються лише окремі аспекти його вчення, проте основні базові положення майже не висвітліюються. Це значною мірою заважає проникнути в сутність юнгівського розуміння релігії та культури. Дисертант відзначає необхідність проведення концептуального аналізу релігійно-культурологічних поглядів К.Г. Юнга, що дозволить усвідомити всеохоплюючу систему положень у їх взаємозв'язку і взаємозалежності, обгрунтувати наукові висновки та оцінки його вчення.

Другий розділ "Ідейно-теоретичні підвалини "аналітичної психології" К.Г. Юнга" присвячений з'ясуванню методологічних, світоглядних, а також концептуальних поглядів швейцарського мислителя, аналізу його вчення про "архетип колективного несвідомого" та телеологічного вчення про людину.

У підрозділі 2.1. "Синтетичний" метод – висхідна парадигма "аналітичної психології" досліджуються основні джерела становлення поглядів швейцарського мислителя, світоглядні уподобання, особливості методологічних підходів та методик. Зазначається, що погляди К.Г. Юнга більш схильні до платонівської, ніж до арістотелівської традиції. Мислитель посилається на вчення Платона, Августина, І. Канта, Т. де Шардена, його цікавлять твори гностиків, середньовічних алхіміків, європейських та східних містиків. В той же час раціональна традиція, яка завоювала Захід, сприймається К.Г. Юнгом як втрата почуття божественного, збіднення духовного сприйняття рухів душі. Панлогізм філософії Г. Гегеля сприймається ним як "важкий удар по грунтовній причинності".

Особливістю юнгівської методології є переорієнтація з причинного, детерміністського підходу на цільовий та редукціоністського на синтетичний, який розглядає частини через призму цілого, вивчає несвідомі феномени із наступним їх аналізом свідомістю і розширенням їх змістів. Точкою відліку в його методології стає людина, її внутрішній світ: метафізична проблематика замінюється на психологічну та трансцендентну (межову), мислитель постійно шукає за окостенілою формою живий імпульс людської душі. Онтологічні погляди К.Г. Юнга характеризуються визнанням психічної реальності як найбільш важливої. Гносеологічні підходи випливають з онтологічних і визначаються як сенсуалістські. Основою його методологічних принципів дослідження явищ стає концепція енантіодромії, яка передбачає перетворення будь-якої крайності в свою протилежність.

Використання духовно-наукових методів характеризує специфіку методологічного підходу К.Г. Юнга до релігійно-культурологічної проблематики. Поєднання наукових та духовних методів у вченні мислителя засвідчує схильність до герменевтичного підходу у вирішенні соціокультурної проблематики. К.Г. Юнг підкреслює, що оскільки релігія має суттєве психологічне начало, до неї слід підходити з наукової, а не філософської точки зору, хоча рефлексія завжди присутня. На його думку, існують межі раціонального підходу, а для розуміння сутності релігії і культури найвищим є духовний підхід, який передбачає з'ясування суті людської