LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів


Головна Релігія → Софійність київського християнства як релігійно-філософський і етнонаціональний феномен

його особливості, що відрізняються від східного і західного варіантів християнства, а саме: воно не було ні ортодоксально візантійським, ні, тим більше, ортодоксально католицьким. У контексті засвоєння духовної традиції Сходу і Заходу київське християнство спиралося на кирило-мефодіївську традицію. У широкому аспекті теоретики київського християнства використовували софійну традицію у європейській філософсько-богословській творчості – від Платона до отців церкви;

- через софійність київське християнство утверджувало свою самодостатність та істотну відмінність від свого візантійського прототипу, схильного до показової обрядової релігійності, формальних зовнішніх ознак богопоклоніння, що нехтував основним християнським принципом – внутрішнім вдосконаленням і первісною християнською духовністю. Софійність київського християнства у парадигмальному вимірі "Бог - світ - людина" усувала споконвічний релігійно трактований антагонізм, долала прірву і неможливість поєднання між трансцендентним Творцем і Вседержителем та гріховною, "падшою", приреченою людиною;

- теоретики київського християнства сформували ідею безпосереднього спілкування людини з Богом, що породила внутрішню, інтуїтивну, екзистенцій- ну релігійність українця. Вона стала тлом розуміння віри як почуття серця, що згодом трансформувалося у специфічно українську "філософію серця". Софійно-гуманістичний характер київського християнства розвинув і доповнив П. Могила у богословській ідеї про теозис – уподібнення людини Богові, її наближення до нього і єднання з ним, обґрунтувавши таким чином києвохристиянські витоки антропоцентричного богослов'я;

- софійна теоретико-методологічна засада київського християнства трансформувалася у духовних пошуках українських полемістів, філософській творчості викладачів Києво-Могилянської академії, "філософії серця" Г. Сковороди і П. Юркевича, набула оригінальності в софіологічних побудовах "філософії всеєдності" В. Соловйова, С. Булгакова, П. Флоренського і фактично стала підґрунтям філософської школи так званого київського гуманізму, представленої на початку ХХ ст. М.Бердяєвим, Л.Шестовим, В.Зеньковським;

- у ХХ ст. провідні релігійні мислителі Росії роблять спробу відмовитися від "мертвого догматизму", візантійської ортодоксальної "ідеології порядку" Московської патріархії і зайнятися пошуками більш витончених форм адаптації церкви до існуючих реалій. Ці пошуки з метою напрацювання асиміляційних ідей так званого релігійного ренесансу привели православних богословів до софіології. Ми маємо всі підстави стверджувати, що російська релігійна філософія початку ХХ ст. своїм корінням проросла з києвохристиянської духовної традиції і сформувала специфічно слов"янський феномен – "філософію всеєдності" (Г. Сковорода, П. Юркевич, В. Соловйов, С. Булгаков). Серед них чільне місце посідає П. Флоренський, оскільки його софіологія внесла в релігійно-філософські пошуки православного богослов'я "догматичну ясність";

- тема софійності у наш час також є актуальною. Найбільш плідно над нею працюють такі українські філософи, як І. Бичко, В. Горський, С. Кримський. Останній подає процес пізнання як трансценденцію Софії, розширення пізнання як спробу реалізації не тільки практичних завдань, а й руху до подолання кінцевості людського існування, "намагнічування його вічністю", здійснення "величі Духу". Тема софійності вітчизняної духовності є надзвичайно актуальна на сучасному етапі національного і духовного відродження України, подолання міжконфесійних конфліктів, розвитку громадянського суспільства.



Основні положення і висновки дисертації викладені у таких публікаціях:


Монографії, розділи в монографіях:

1. Харьковщенко Є.А. Софійність київського християнства. - К.: Наукова думка, 1996. - 100 с. ( 6.05 обл.-видав. арк.)

2. Харьковщенко Є.А. Софійність київського християнства. Видання друге, доопрацьоване. - К.: Наукова думка, 2003. - 224 с. (16,8 обл.-видав. арк.)

3. Харьковщенко Є., Глушак А. Церква в Київській Русі від введення хри-

стиянства до занепаду Київської держави // Українська церква між Сходом і Заходом. - К.,Український центр духовної культури, 1996. - С.5 - 45.

4. Харьковщенко Є., Глушак А. Особливості Київського християнства //

Історія православної церкви в Україні. - К.: Четверта хвиля, 1997. - С.8 - 22.


Статті в наукових фахових виданнях:

5. Харьковщенко Є.А. Північнопричорноморський вплив на становлення київського християнства // Культура народов Причорноморья. - Симферополь, 2001 р. - №22. - С.134 - 138.

6. Харьковщенко Є.А. Церква в Київській Русі: спроби побудови незалежної митрополії // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип.3. – С.245 - 253.

7. Харьковщенко Є.А. Роль кирило-мефодіївської традиції у формуванні особливостей київського християнства // Українське релігієзнавство. - К., 2003. - №27- 28. - С.101 - 109.

8. Харьковщенко Є.А. Християнство і літературний процес в Київській Русі: особливості і тенденції розвитку // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Зб. наук. праць. - К., 2003. - Вип.11.- Ч.І. - С.23 -29.

9. Харьковщенко Є.А. Софійна традиція та її роль в розвику духовної культури доби київського християнства // Філософія, культура, життя: Міжвуз. зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Вип.22.- С.184 - 193.

10. Харьковщенко Є.А. Світоглядно-історичні особливості розвитку україн-ського православ'я у період від 1620 до 1921 років // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.- Тернопіль, 2003. - Серія: Філософія. - №11 - С.121 - 126.

11. Харьковщенко Є.А. Релігійно-політичні чинники київського християнства // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропет-ровськ, 2003. - №6 (32). - С.118 - 122.

12. Харьковщенко Є.А. Унія як релігійно-політичний чинник творення наці-

ональної церкви // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. - Івано-Франківськ, 2003. - Вип. 5. - С. 33 - 40.

13. Харьковщенко Є.А. Софіологія Володимира Соловйова // Перспективи. Науковий журнал. - 2-3 (22-23). - Одеса, 2003. - С.130 - 134.

14. Харьковщенко Є.А. Софіологія і сучасне православне богослов'я // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк: Наука і освіта, 2003. - №3. - С.397 - 402.

15. Харьковщенко Є.А. "І розпалило їх жадання віри..." (Християнство і релі-гійно-культурні зрушення на землях сучасної України у І тис. н.е.) // Людина і світ. - К., 2004. - №1. - С.20 - 25.

16. Харьковщенко Є.А. Софійне вчення у