LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Релігія → Аскетизм як принцип саморозвитку та самореалізації особистості

ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ




СІДАК Людмила Миколаївна



УДК 13:130.3+17:172+124.5+248




АСКЕТИЗМ ЯК ПРИНЦИП САМОРОЗВИТКУ

ТА САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ



09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії






АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук






ХАРКІВ – 2003

Дисертацією є рукопис


Робота виконана на кафедрі культурології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Лозовой Віктор Олексійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри культурології.


Офіційні опоненти:


доктор філософських наук, професор Дяченко Микола Васильович, Харківська державна академія культури, завідувач кафедри філософії;


кандидат філософських наук, доцент Пазинич Станіслав Миколайович, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", доцент кафедри філософії.


Провідна установа:


Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України, м. Київ.


Захист відбудеться "11" грудня 2003 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.702.05 при Харківському військовому університеті за адресою: 61043, м. Харків, вул. Динамівська, 6, ауд. Д – 606.



З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського військового університету за адресою: 61043, м. Харків, майдан Свободи, 6.



Автореферат розісланий "10" листопада 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філософських наук, професор Мануйлов Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. Взаємовідносини людини і суспільства ускладнюються одночасно із становленням цивілізаційного виміру життя. Українське суспільство переживає глибоку кризу цінностей. Цінності радянського способу життя поступово витісняються цінностями суспільства, орієнтованого на ринкову економіку. Відповідно до закономірностей цивілізаційного процесу (наростання демократії, свободи, гуманізму тощо) зовнішній соціальний контроль над активністю людини на суспільному та індивідуальному рівні, який домінував донедавна, за ринкових умов поступається самоконтролю. В основу переосмислення цінностей в Україні покладено визнання особистості найвищою цінністю. Так, Конституцією нашої держави нормативно проголошено людину найвищою соціальною цінністю. Це вимагає від людини відповідальності, самоконтролю, саморегуляції, спонукає до самообмежування та самопримушування. Цивілізаційний поступ також збільшує можливості людини, але вони несуть в собі ще й загрозу суспільству, суттєво зменшують його військову, екологічну, техногенну, інформативну, психологічну (з огляду, наприклад, на сугестивні можливості людини) безпеку. За таких умов суспільство потребує людини нового соціокультурного типу з ноосферним мисленням, котра прагне абсолютної повноти особистісного буття, повної гармонії зі світом, його належного впорядкування і вдосконалення своєї природи, а також намагається позбутися егоїстичної протидії, егоїстичного спрямування своєї активності. Вирішення цих завдань неможливе без розумного самообмежування й самопримушування, терпіння й наполегливої праці, взагалі без аскетизму.

Самообмежування і самопримушування традиційно вважалися аскетичними принципами, а аскетизм – здебільшого засобом саморегуляції та самовдосконалення особистості. Поступово він зазнавав дедалі більшої негативної оцінки, розуміння його сутності втрачалося, а якщо й подавалося, то досить поверхово, тільки з негативним значенням, без належного тлумачення. Внаслідок такої ідеологічної упередженості аскетизм як духовний феномен філософського осмислення не набув. У той же час його принципи, прийоми, методи (наприклад, праця як засіб самовдосконалення) завжди існували й нині продовжують застосовуватися. Але теоретично вони не осмислені й не обґрунтовані, що не тільки зменшує дієвість аскетизму, а й часто призводить до його негативного спрямування й небажаних результатів. Тому практика вимагає більш вичерпного розуміння сутності аскетизму як одного з головних принципів саморозвитку і самореалізації особистості та соціальної регуляції. Таким чином, на сучасному етапі актуальність соціально-філософського дослідження феномену аскетизму обумовлена:

  • усвідомленням особистості як найвищої соціальної цінності, неможливості соціального розвитку без забезпечення її гармонійного розвитку, однією з умов якого є аскетизм;

  • тривалим дослідженням тільки (або переважно) соціального середовища і його впливу на людину, її духовне життя, ігноруванням внутрішньої активності людини, зокрема аскетизму як особистісного чинника;

  • тим, що аскетизм об'єктивно є складовою людського життя, досить широко й по-різному проявляється в ньому і, як засіб подолання небезпечних індивідуальних та соціальних явищ, потребує теоретичного обґрунтування з метою ефективного й усвідомленого застосування;

  • зростанням сьогодні значення утилітарного успіху як головного критерію самореалізації особистості на противагу її духовному розвитку;

  • відсутністю філософського обґрунтування аскетизму як принципу саморозвитку і самореалізації особистості, що сприятиме переорієнтації внутрішньої активності й соціального життя людини відповідно до її об'єктивних потреб.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах цільової комплексної програми "Соціально-філософські та культурологічні проблеми духовного життя суспільства", що є складовою наукового напрямку "Основи духовного життя суспільства та розвиток особистості" (державний реєстраційний номер 0186.0.070875) кафедри культурології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Метою дисертаційного дослідження є розкриття аскетизму як системного явища, визначення його місця у процесі саморозвитку і соціальної самореалізації особистості.

Для реалізації мети поставлені такі дослідницькі завдання:

  • подати філософське осмислення явища аскетизму в історії філософської і богословської думки та визначити методологічні засади дослідження;

  • виявити конкретно історичні аскетичні практики й особливості проявів у них змісту й форм аскетизму;

  • розкрити сутнісні риси і зміст аскетизму як індивідуального й соціального явища та однієї з умов цілісного духовного і фізичного розвитку особистості;

  • обґрунтувати цінність аскетизму як важливої складової людської діяльності, саморозвитку особистості і соціальних