LibRar.Org.Ua — Бібліотека українських авторефератів

Загрузка...

Головна Соціологія. Демографія → Аксіопсихологічний потенціал гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів

суб'єктний підхід до виховання і концепція особистісно-орієнтованого виховання (Г. О. Балл, І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, І. С. Булах, С. Д. Максименко, В. О. Татенко та ін.); дослідження ціннісно-смислової сфери особистості (Ю. А. Агафонов, Б. С. Братусь, Ф. Ю. Василюк, Ж. П. Вірна, З. С. Карпенко, Д. О. Леонтьєв та ін.); провідні ідеї екзистенційно-гуманістичної психології (К. Б'юдженталь, А. Маслоу, Р. Мей, Т. М. Титаренко, К. Роджерс, В. Франкл); концепції духовного розвитку особистості (В. П. Москалець, М. В. Савчин, А. В. Фурман).

Методи дослідження: теоретичний аналіз монографічної літератури, психодіагностичні і математико-статистичні методи, якісний аналіз емпіричних даних; у рамках крос-культурного дослідження використовувався порівняльно-структурний метод інтерпретації.

У роботі перевірялася гіпотеза про наявність кореляції між гуманізацією вищої освіти й адаптивно-креативним співвідношенням прагнення до прийняття і страху відторгнення; низьким рівнем вираженості правого авторитаризму, авторитаризму-бунтарства, макіавеллізму; переважанням дружелюбності над прагненням до домінування; гармонійним поєднанням поведінково-стильових рис особистості на кшталт доброзичливості, сумлінності, альтруїзму, цілеспрямованості, серйозності і т. д., що утворюють нормативне наповнення аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні гуманізації професійної освіти як безальтернативної детермінанти адекватної викликам розбудови відкритого демократичного суспільства в Україні аксіопсихологічної структури особистості соціального педагога, співвідносної з освітньо-кваліфікаційною характеристикою фахівця; в експериментальному встановленні аксіопсихологічних показників гуманізації професійної освіти соціальних педагогів у ВНЗ – зниження рівня внутрішнього ціннісного конфлікту, підвищення світоглядної та культурної толерантності, дружелюбності, відмова від маніпулятивних стратегій у спілкуванні і нераціональних психологічних захистів, відсутність виражених акцентуацій рис характеру і ймовірних девіацій тощо; інтерпретації психосемантичних механізмів актуалізації аксіопсихологічного потенціалу майбутніх соціальних педагогів (розсіювання, конденсація, локалізація).

Теоретичне значення дослідження полягає в історико-психологічній реконструкції ідей гуманізації професійної підготовки в Україні і за кордоном, виокремленні критеріїв і чинників гуманізації професійної освіти у ВНЗ, рефлексії тенденцій актуалізації аксіопсихологічного потенціалу в процесі професійно-особистісного становлення майбутніх соціальних педагогів у різних регіонах України та Польщі, виокремленні доброзичливості та екстраверсії як провідних диспозиційних чинників аксіопсихологічної готовності до професійної діяльності в галузі соціальної педагогіки.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що на крос-культурному рівні було виявлено особливості професійного аксіогенезу українських та польських студентів-соціальних педагогів, психолого-педагогічні умови гуманізації їх професійної підготовки, обґрунтовано стратегічні напрями, цілі та засоби оптимізації професійно-особистісного становлення соціальних педагогів в умовах ВНЗ.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю теоретико-методологічних положень, використанням методів, адекватних меті й завданням дослідження, кількісною та якісною репрезентативністю експериментальних даних, використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися на науково-практичному семінарі "Саморозвиток особистості, спільноти, організації: теорія і практика" (Луцьк, 2003), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Психолого-педагогічні проблеми дитинства" (Переяслав, 2003), І Міжнародній науково-практичній конференції "Науковий потенціал світу '2004" (Дніпропетровськ, 2004), всеукраїнському науковому семінарі "Методологічні проблеми психології особистості" (Івано-Франківськ, 2005), на щорічних звітно-наукових конференціях кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2004 – 2006).

Публікації. Зміст та результати дослідження викладено у 7 публікаціях, із них 6 – у виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 228 назв, у тому числі 16 – іноземними мовами, 8 рисунків, 12 таблиць, 38 сторінок додатків. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінок, основний зміст викладено на 154 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її зв'язок з державними науковими програмами і планами, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічну основу та гіпотезу дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, наведено дані про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі – "Проблема гуманізації професійної освіти соціальних педагогів у ціннісному вимірі" – здійснено міждисциплінарний аналіз теоретико-методологічних засад дослідження проблеми гуманізації професійної освіти взагалі та професійної підготовки соціальних педагогів зокрема.

Було розглянуто поняття та еволюцію гуманізму в європейській суспільній свідомості, культурно-історичні джерела й аксіопсихологічні передумови гуманізації вищої освіти в Україні; чинники гуманізації соціально-педагогічної професійної підготовки з погляду синергетики, зміст гуманності як складової професіоналізму соціального педагога і як інтегральний аксіопсихологічний критерій професійно-особистісного становлення соціального педагога.

Дослідження аксіопсихологічного потенціалу гуманізації професійної підготовки соціальних педагогів спирається на концептуальні засади суб'єктного підходу (К. О. Абульханова-Славська, В. А. Брушлинський, С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко) та гуманістичної психології (К. Роджерс, Р. Мей, А. Маслоу, Г. О. Балл). В основу концепції дослідження покладено моделі самоактуалізації А. Маслоу, ієрархії цінностей Н. Гартмана, аксіогенезу особистості З. С. Карпенко, уявлення про ідентифікацію як основний механізм встановлення аксіопсихіки особистості (В. В. Абраменкова, А. Адлер, А. Бандура, Е. Еріксон, Д. О. Леонтьєв, Дж. Мід, З. Фройд, К. Юнґ, Т. С. Яценко).

Гуманність ми розглядали як ціннісно-смислове (диспозиційне) утворення (Т. де Шарден, А. Швейцер, Дж. Лавлок), яке виявляє тенденцію до змістового розширення з перебігом історичного часу (Т. Рощак, Ю. Данилів). Вона нерозривно пов'язана зі зміною наукових парадигм (Т. Кун) та соціально-економічних систем господарювання (М. Вебер, Е. Фромм, Е. Дюркгайм, Ю. Габермас, Л. Е. Орбан-Лембрик, А. Фернхем, П. Хейвен).

Аксіопсихологічний потенціал